Використання роботи декількох маток. Формування сильних родин

Використання роботи декількох маток. Формування сильних родин

Як було показано вище, оптимальної для інтенсивного пчеловождения є сила родини масою в 68 .кг. Такої сили родина з однією високопродуктивною породною маткою теоретично може досягти самостійно, вийшовши на рівень біологічного потенціалу. Однак до цього високоякісна матка повинна не менш 30-40 доби забезпечувати стабільну яйцекладку з максимальною продуктивністю не нижче 2,0 тис. яєць у добу, а тривалість життя бджіл становити не менш 35-40 сутік. Але добре відомо, що в ході весняно-літнього розвитку родини матка виходить на максимальні темпи яйцекладки тільки до червня, а своєї максимальної сили развивающаяся природно з однією маткою родина досягає тільки не раніше кінця липня. За таких умов родини з маткою кавказької породи можуть досягти мінімально необхідної сили в 5,4-6,5 кг, а родини з маткою среднерусской породи досягають максимальної сили не більше 3,7-4,0 кг. У середніх, і особливо в південних широтах, до цього часу вже перецвіте якщо не більшість, те, принаймні,.
половина продуктивних медоносів. І якщо покладатися тільки на природний розвиток родини з однією маткою, то розраховувати на гарний медозбір не прийде.
Наступне. Далеко не кожний бджоляр може мати високопродуктивних породних маток. Найчастіше максимальні темпи яйцекладки рядової матки досягають тільки 1,0-1,2 тис. яєць у добу. У такому випадку біологічний потенціал сили родини, навіть при тривалості життя літніх бджіл в 40 доби, складе тільки 4,0-4,8 кг, що обмаль для оптимального формату родини.
Існує також і ряд інших причин, по яких до початку першого медозбору не завжди вдається довести родину до оптимальної сили - погана зимівля й слабкий розвиток навесні, наявність потай, що протікають хвороб, холодна затяжна весна й інше.
З обліком усього вищесказаного стає ясним, що одна родина, навіть при створенні їй належних умов для розвитку, зможе вийти на оптимальну для медозбору силу або занадто пізно, або зовсім не зможе цього зробити ніколи.
По всіх цих причинах для одержання сильних родин у ранній термін використовують роботу декількох (найчастіше - двох) маток.
Способи використання:.
1.
Двухматочное пчеловождение.
2.
Використання маток-помічниць (допоміжні родини).
: Двухматочное пчеловождение.
По визначенню відомого майстра двухматочного пче-ловождения А.П. Озерова, даному в книзі «Раціональне двухматочное пчеловождение», «Двухматочное - це такий зміст бджолиних родин, коли в усі активний час сезону бджоли з расплодного гнізда однієї матки крізь розділові ґрати мають доступ у розплід-ное гніздо іншої матки, через загальні частини вулика: корпуса або надставки, що поєднують расплодные гнізда двох маток у єдину родину».
Далі автор перераховує переваги двухматочного змісту. «Перше - це спарена зимівля, при якій заощаджується корм і життєва енергія бджіл. Друге це можливість із меншими витратами підтримувати навесні необхідний тепловий режим і вирощувати більше розплоду, тобто швидше розвиватися. Третє це створення сильних родин шляхом обєднання розплід-ньїх гнізд двох маток у єдину пчелосемью».
І як висновок на стор. 17 говориться: «... двухматочний вулик з гарантією заміняє 2,5 вулики будь-яких однома-точних конструкцій по медозборі; ...замість десяти одне-маткових вуликів досить мати чотири вулики двухматоч-ных».
Не вдаючись у подробиці конструкції двухматочного вулика й деталі технології змісту двухматочных родин, проаналізуємо обґрунтованість і доцільність практичної реалізації самої ідеї. Для цього спробуємо визначити біологічні механізми, що надають таким родинам особливі якості, що дозволяють їм збирати меду більше, ніж звичайні родини.
В основу двухматочного пчеловождения покладена зовсім правильна по своїй суті ідея одержання однієї сильної родини із двох середніх по силі родин. Вихідні родини, отже, нічим не відрізняються від таких, що втримуються окремо. І якщо дві середні по силі родини перед медозбором просто механічно обєднати («метод Волоховича»), те вийде точно така ж сильна родина, як і при двухматочном обєднанні, тільки в такої родини буде одна матка. Але й та, і інша родина буде демонструвати однаково високу медосборную активність, що в обох випадках визначається тільки величиною сили родини й більше нічим іншим. Адже в обох випадках розвиток вихідних родин відбувалося одночасно й в однакових умовах, отже, структура й склад цих родин при різних способах змісту будуть мало чим відрізнятися друг від друга. Про відмінність темпів розвитку родин різної сили ми поки не говоримо, оскільки для істоти розглянутого питання не принципово, яким образом до необхідного часу вихідні родини досягли потрібної сили. Отже, зєднуючи родини або «по Озерову», або «по Волоховичу», ми одержимо в обох випадках просто сильну родину з усіма властивими їй якостями, і більше ніякими особливими якостями ні та, ні інша родина володіти не будуть.
І якщо при такому способі створення однієї сильної родини із двох середніх по силі все-таки можна знайти певні відмінності як бджоли стосовно бджіл із двухматочной родини, те абсолютно ідентичну сильну родину можна одержати іншим способом. Суть цього способу просте - створення сприятливих умов для інтенсивного нарощування сили родини, у якій працює одна високопродуктивна матка. При цьому я маю на увазі, що отримана в такий спосіб родина може досягти оптимальної сили в 6-8 кг. Про створення сверхсильных родин масою в 8-10 кг говорити не буду, оскільки, як було показано вище, у таких родинах бджоли не можуть повністю реалізувати свій біологічний потенціал по зборі меду й створення таких родин просто нерентабельно.
Отож, оптимальна по силі родина в 6-8 кг, отримана при інтенсивній роботі однієї високопродуктивної матки, і двухматочная родина такої ж сили - це повні аналоги й по якості бджіл і за структурою родини.
Тоді можна сказати, що двухматочное пчеловождение відрізняється від інших способів одержання сильних родин тільки технологічними особливостями цього способу. Але при будь-якому способі одержання сильних родин вони мають практично однакові біологічні особливості, що відрізняють їх від слабких родин (докладно про цю відмінність говорилося вище).
А тепер спробуємо проілюструвати загальні міркування конкретними розрахунками. Для этрго згадаємо висновок А.П. Озерова про те, що замість десяти одноматкових вуликів досить мати чотири вулики двухматочных. Це, ясна справа, вісім вуликів (родин) одноматкових. Отже, 8 одноматкових родин «по Озерову» дають меду стільки ж, скільки 10 родин звичайних.
На жаль, у його книзі ніде не приводяться конкретні величини медозборів родин і їхньої сили. Якщо проаналізувати конструкцію вулика, то можна думати, що кожна із цих двох обєднаних родин може досягати сили в 2-2,5 кг. Далі. Опираючись на дані таблиці 1.3, уважаємо, що звичайна родина силою в 2,0 кг дає в середньому 20 кг меду. Тоді 10 таких звичайних одноматкових родин дадуть 200 кг меду. А скільки ж меду одержимо від 8 одноматкових родин «по Озерову»? Памятуя висновок про те, що 10 звичайних одноматкових родин і 8 одноматкових родин «по Озерову» дають однакова кількість меду, одержимо, що одна однома-точна «по Озерову» дає 200 кг : 8 = 25 кг, а один двохматковий вулик, отже, - 50 кг меду. Але якщо просто механічно зєднати дві звичайні 2-кілограмові родини, те ця 4-кілограмова одноматкова родина зможе дати теж 49 кг меду (див. табл. 1.3).
От і виходить, що чотири двухматочные родини «по Озерову» дають меду стільки ж, скільки вісім звичайних одноматкових родин з такою ж сумарною силою.
У такому разючому збігу немає нічого дивного - в остаточному підсумку (за інших рівних умов) «працюють» не вулики або технології, а - маса бджіл. І яким способом ми цю масу бджіл наростили - для них зовсім байдуже. Адже інстинкти бджіл орієнтовані тільки на те, що відбувається в родині в цей момент, а не на те, що відбувалося до цього моменту, і вже тим більше - не на те, як це відбувалося.
А от є й така інформація: по даним однієї із пчеловодных фірм США, у середньому за 10 років у двухматочных вуликах було зібрано по 113 кг меду, а у звичайних односімейних - по 79 кг (ж. «Бджільництво» № б, 1985).
Метою проведеного вище аналізу є не дискредитація двухматочного пчеловождения, а бажання показати, що цей спосіб створення сильних родин не є якимось особливим способом, а, поряд з іншими способами, зі своїми достоїнствами й недоліками, має однакове право на його визнання або заперечення.
Що стосується достоїнств двухматочного пчеловождения, те, безперечно, це спільний обігрів родин, що допомагає їм краще зимувати, а навесні краще розвиватися. На мій погляд (А. Озеров про це нічого в книзі не говорить), достоїнством способу є також зменшення ймовірності роїння двухматочных родин, оскільки через наявність двох маток недоліку маткової речовини в таких сильних родинах не повинне спостерігатися.
Недоліки способу - складна технологія відходу й громіздкі важкі вулики, мало придатні для перевезення.
Двухматочное пчеловождение не одержало широкого поширення не тільки в Європі, «о и в Америці. Прагматичные американці, майстри промислового бджільництва, перестали займатися двухматочным пчеловождени-їм ще в 80-е м. Родини оптимальної сили вони одержують від однієї високопродуктивної матки, що міняють щорічно. При такій технології на пасіці відомого бджоляра пані Хармен (штат Вірджинія) сила родини на початку зимівлі становить 4,0 кг, у січні - 2,5 кг, на момент основного хабар у травні - 6,0 кг.
Про зниження спільного нтерес до двухматочному пчело-водіння свідчить і різке зменшення в останні роки кількості публікацій на цю тему.
: