Отже, ціль весняного електропідігрівання - надання допомоги родинам у критичний період виходу із зимівлі для інтенсивного нарощування сили родин.
Як правило, використання електропідігрівання усередині вуликів починається відразу після виставки й обльоту бджіл. Якщо після виставки бджоли самі не зробили обліт, то стимулювати його за допомогою підвищення температури усередині вулика можна тільки в тому випадку, якщо зовнішня температура буде не нижче 14—16 °С. При більше низьких температурах до природного обльоту бджіл електропідігрівання включати не треба.
Температура в подрамочном просторі впливає на розвиток родини в такий спосіб.
- При t
< 25 °С — розвиток родини практично не відрізняється від розвитку родини без підігріву.
При t = 25—ЗО °С — матка починає відкладати більше яєць.
При t = ЗО—32 °С — число яєць, що відкладаються, увеличи-вается незначно, але якісно міняється склад розплоду - стає менше трутневого розплоду.
При t = 32 "З - родина виходить із ройового стану, припиняє вирощування трутнів. Маточники не заставляються навіть при короткочасному видаленні матки. Нова матка приймається добре.
При t = 32-35 "З - кількість розплоду зменшується на 10-20%.
При t = 36—37 °С — гине 20—25% личинок і.
лялечок.
При t = 37—38 °С — різко зменшується кількість розплоду. Матка перестає відкладати яйця.
При тривалому впливі t = 40 °С — наступає загибель відкритого й закритого розплоду.
Що стосується впливу більше високих температур, які використовуються при термообробці бджіл для боротьби із кліщем Варроа, те дослідження показали, що разновозрастный розплід виживає й проходить всі стадії розвитку після годинного впливу температур! 46 °С.
Середньодобова загибель бджіл, подвергшихся 15— 30-хвилинній дії температури 46 °С, становить 0,6— 1,0%. Після 45-хвилинного впливу цієї температури все бджоли гинуть протягом 3-4 доби (Єськов Е.К., 1983).
Ці дані наведені для того, щоб показати, що недотепне використання самостійно виготовлених недосконалих технічних пристроїв підігріву, які можуть створити в гнізді неприпустимо високу температуру, може привести до жалюгідних наслідків.
На основі наведеної інформації й особистого досвіду вважаю, що температуру в подрамочном просторі в ранневесенний період треба співвідносити із загальним тлом зовнішніх температур і піднімати її не різко, а поступово. На початку після виставки й обльоту, якщо погодні умови не сприяють стабільному лету бджіл, температуру в подрамочном просторі краще підтримувати не вище 15—20 °С. Після появи перших медоносів температуру поступово піднімають до 25—28 °С.
Дослідження показують, що бджолина родина витрачає найменшу кількість енергії при зовнішній температурі 23—28 °С, а сам оптимальної є температура 26— 27 °С. Як при зниженні зовнішньої температури щодо цих значень, так і при її підвищенні енерговитрати родини зростають.
Виходячи із цього, найкраще в подрамочном просторі підтримувати саме таке, оптимальне, значення температури в межах 26—27 °С.
М.Ф. Шеметков (1967) досліджував витрату меду при різних зовнішніх температурах бджолиною родиною 0,5 кгза2 години (табл. 1.9).
Ці дані підтверджують зроблене вище твердження про наявність оптимальної температури в подрамочном просторі.
З початком інтенсивного літа бджіл у травні температуру в подрамочном просторі можна на якийсь час підняти до 30—32 "С. Досвід показує, що, якщо в подрамочном просторі протягом двох тижнів підтримувати температуру 32 °С, відбувається майже повне опадання кліща Варроа.
Після нарощування максимальної сили родини й установлення високих середньодобових температур наприкінці травня, початку червня електропідігрівання треба виключити. Якщо це не зробити вчасно, то підігрів може спровокувати раннє роїння родини.
Ефективне використання електропідігрівання навесні неможливо, якщо разом з підігрівом не будуть використовуватися й інші прийоми змісту й відходу. Звязано це з тим, що підвищення температури подрамочного простору приводить до значного зниження вологості усередині гнізда. Але в цей час у гнізді вже вирощується розплід, для чого необхідна висока вологість повітря. Вода також необхідна бджолам для вирощування й годівлі розплоду. Якщо не почати ніяких додаткових заходів, то бджоли, не обертаючи уваги на погоду, будуть вилітати з вулика за водою й кормом і гинути..
Що треба зробити для запобігання подібного явища в непогожу погоду?.
1.
Усередині вулика обладнати поїлки (бажано — по.
догреваемые). Потреба середньої по силі родини.
У.
воді ранньої навесні становить 150—200 г/доба.
2.
Імітувати принесення нектару в гніздо, тобто прово.
дить підгодівлю рідким сиропом (30—40% цукру),.
бажано з добавкою меду. Щодобовий обсяг підгодівлі - 300-500 р. Ця підгодівля використовується не тільки для вирощування розплоду. Вона стимулює яйцекладку матки й сприяє підтримці необхідної вологості в зоні розплоду, де бджоли й складають цей сироп.
3.
Забезпечити бджіл достатньою кількістю перги або її замінників, оскільки розплоду потрібна не толь до вуглеводна їжа, але й білкова.
Перга або її замінники повинні перебувати в гнізді поруч із розплодом. Установлено, що перга, що перебуває далі 5-7 див від розплоду (через одну рамку), не буде виявлена бджоламигодувальницями й ужита.
4.
Створити холодну зону в льотка з метою зменшення.
кількості бджіл, що вилітають. Для цього у вулику діл.
жно бути велике подрамочное простір (не менш 10—15 див), а підігрівник розташований по.
ближче до нижніх брусків рамки.
Для цієї мети можливе використання лабіринту в.
льотка, веранди на зовнішній стінці або інші.
пристосування.
5.
Крім тепла, корму й води, що розвивається родина.
має потребу у великій кількості кисню. Поэто му при використанні весняного електропідігрівання.
треба організувати посилену приточновитяжну.
вентиляцію. Це буде сприяти збільшенню кількості вирощуваного розплоду й поліпшенню.
фізіологічного стану особин, що розвиваються. Використання всіх перерахованих прийомів разом з електропідігріванням буде сприяти інтенсивному нарощуванню сили родин у самі ранні строки, оскільки такі родини будуть вирощувати істотно більше, ніж звичайні родини, розплоду. Фізіологічний стан цих бджіл буде сприяти збільшенню продолжительности їхньому життю й більшій працездатності. При використанні електропідігрівання бджоли будуть витрачати менше корми в перерахуванні на кількість вирощеного розплоду, оскільки менше корми буде витрачатися на підтримку необхідного мікроклімату у вулику.
А.Ф. Рыбочкин і И.С. Захаров (1999) затверджують, що застосування електропідігрівання й забезпечення родин водою в ранневесенний період сповільнює фізіологічне зношування організму бджіл, охороняє їх від вильотів у пошуках води під час похолодань і від загибелі через переохолодження. Це приводить до збільшення середньої тривалості життя бджіл на 1015% і прискорює розвиток родин навесні в середньому на 25% у порівнянні з розвитком тих родин, за яких доглядали по загальноприйнятій системі пчеловождения.
Електропідігрівання й забезпечення бджолиних родин водою із внутриульевых поїлок у весняний період дозволяє заощаджувати до 40-50 г меду в добу на родину.
При потужності ульевого электроподогревателя в 20 Вт для весняного підігріву протягом 60-80 доби, по моєму досвіді, витрачалося не більше 25-30 кВт/год електроенергії на кожну родину.
Чи коштує ця «гра» витрачених кіловатів/годин або не коштує - кожний вирішує сам. Але, на мій погляд, без підігріву неможливий ранній товарний медозбір (з верби, клена, садів) і виведення родини на той необхідний рівень її сили, при якому можливо повне використання наступних медозборів (з акації, еспарцету й ін.).
7.1.6.