Підвищена увага до проблеми зявилося тому, що в останні роки просто став працювати ефект нагромадження випадкової інформації, у результаті чого її кількість перейшла в нову якість. Після того, як у явища зявився добре помітний інформаційний «маркер» у вигляді визначення «зліт бджіл», нагромадження інформації стало цілеспрямованим, і проблема вималювалася на весь зріст. Однак це - одна й не сама головна сторона питання. Основною же причиною збільшення кількості осінніх зльотів бджіл стали, на мій погляд, зовнішні фактори:.
— глобальне потепління клімату;.
—розорювання медяних «пасовищ» і знищення дре весных медоносів (липи, акації й ін.);.
— погіршення загального екологічного тла середовища обі.
тания (неконтрольоване застосування гербіцидів, пе.
стицидов і інших отрут, що забруднює пресинг про.
мышленности й особливо автомобілів).
Ті природні катаклізми, які стали в наш час майже звичайними явищами (повені, цунамі, посухи, сильні морози навіть у тих місцях, де їх ніколи не було), як затверджують фахівці, стали можливими через глобальне потепління клімату Землі. В останні роки кількість таких аномалій навіть у наших середніх широтах поступово збільшується. Посухи, особливо в другій половині літа, стають чи ледве не звичайним явищем. Ця обставина впливає, безумовно, негативно на бджоли. Одним із проявів такого впливу і є ослаблення або загибель (зліт) родин в осінні місяці.
Останнім часом у звязку з відомими подіями початку 90-х pp. минулого століття, приведшими до зміни суспільного лада в країнах колишнього СРСР, і розвалом колгоспів і радгоспів земля одержала нового хазяїна. Зараз іде перехідний період становлення приватного власника землі. З гіркотою варто визнати, що з ряду причин власник цей, на жаль, поки землею не дорожить, а часто й поварварськи неї експлуатує для одержання сиюминутной вигоди. Медоносні культури на наших полях можна побачити усе рідше й рідше. А якщо й висаджується, наприклад, соняшник, що кілька років підряд на наших полях був монокультурою, те це найчастіше - гібридні сорти, багато хто з яких не тільки не виділяють нектар, але навіть і пилка не дають..
У найближчі роки нас хочуть «порадувати» новою монокультурою - рапсом. Здається, треба б радуватися, адже.
медонос збираються садити, та й у чималому обсязі. А я от ніякої радості із цього приводу не випробовую. Чому?.
В 2004 р. поруч із моєю пасікою було посаджено не менш 100 га рапсу. Коли він зацвів, я часто ходив на це поле, але бджіл там бачив не більше, ніж на звичайних бурянах. Рапсовий мед у тім році я так і не покуштував... Не беруся пояснити, чому так відбулося, і не знаю, чи скрізь на рапсі бджоли так погано працюють, але факт залишається фактом.
Друге. Агротехніка рапсу припускає обовязкову обробку квітучих (!) рослин ядохимикатами. Знаючи культуру землеробства більшості наших сьогоднішніх аграріїв, я на превелику силу можу повірити в те, що вони знають «Закон про бджільництво», а тим більше, палко бажають його виконувати. Далі коментувати не буду.
Варварському рубанню піддаються й масиви деревних медоносів. Зовсім недавно я зустрічався з відомим в Україні матководом JI.P. Єгошиним із Сумської області. Він мені з гіркотою повідав про те, що недалеко від його племінної пасіки в 2005 р. повністю вирубали віковий липовий гай. На фотографіях, які він показав, я побачив тільки пні у два обхвати. Багато пнів...
До чого приводить все це варварське відношення до нашої землі? До того, що медоносні «пасовища» для наших бджілок неухильно скорочуються й виживати їм без нашої допомоги з кожним роком стає усе сутужніше й сутужніше. Збільшує положення справ ще й те, що екологічне тло середовища перебування бджіл постійно погіршується. Цьому сприяє неписьменне, а часом і неконтрольоване застосування й заощадження пестицидів, гербіцидів і інших отрут. Сильний негативний тиск на екологічне тло роблять промислові викиди й стоки, а також викиди автомобілів, кількість яких росте день у день. Наприклад, в Україні щорічно виробляється у вигляді.
з.
побічних продуктів життєдіяльності близько 1 млрд м різних токсичних відходів.
Ці мої припущення розділяє В. Пилипенко, що говорить: «Можна припустити, що порушення обміну речовин в організмі матки... можуть бути повязані з екологічним дисбалансом, що встановлюється на планеті (хімізація, промислові викиди, загазованість від транспорту й подібне). Всі ці «досягнення» цивілізації попадають у повітря, воду, ґрунт, квіти, а потім в організм бджоли, матки й людину».
От перелік тих зовнішніх причин, через які, як я думаю, в останні роки збільшується кількість ослаблених і загиблих (слетевших) родин.
2.2.2.