На початку бджола-складальниця часто продовжує виконувати деякі роботи у вулику, а значить і одержувати інформацію про потреби родини. Наприклад, якщо в родині не вистачає води або пилки, бджола відчуває недолік цих речовин у своєму організмі, і це спонукує неї збирати відсутнє. Якщо бджола знаходить багате джерело пилка, то після повернення у вулик вона буде танцювати, мобілізуючи нових складальниць доти, поки потреба в пилку у вулику не буде задоволена. Після цього частина бджіл переходить на збір нектару, а інша продовжує заготовлювати пилок взапас.
Якщо в пилку й у воді недоліку немає й прополіс не потрібно, то бджола, як правило, носить нектар. Збір нектару - основна робота бджіл-складальниць. Спостереження показали, що 58% бджіл несуть тільки нектар, 25% -тільки пилок і 17% -пилок і нектар.
Якщо пасіка сильно вилучена від масиву медоносів, то бджоли знаходять квітучі рослини після того, як перші квітки на них уже перецвіли, а ці квітки виділяють нектару більше, ніж всі наступні. Скільки часу витрачають бджоли на пошуки квітучих масивів, видно з наступних даних (табл. 4).
Таблиця 4
З наведених даних видно, що бджоли витрачають значний час на відшукування джерела хабар. Після цього їм треба добратися до вулика й танцями мобілізувати своїх сестер для роботи на знайденому полі, для чого буде потрібно стільки ж часу, поки почнеться регулярна робота. Це ще один доказ у необхідності підвезення бджіл якнайближче до квітучих масивів Але варто враховувати, що при наявності гарних медоносів поруч із пасікою, бджоли можуть не долетіти до них. Ми часто спостерігали, як бджоли працювали на квітучих бурянах (сухоребрик, кульбаба) і біля тижня не відвідували квітучі рослини такого сильного медоноса, як фицелия, які росли в 1000 м від пасіки. Тому для ефективного використання бджіл, пасіку треба дуже близько підвозити до масиву й правильно розташовувати на ній вулики, щоб комахи могли рівномірно охопити всю площу.
Молода бджола поступово й до кінця життя стає складальницею корму, води, прополісу, залишаючи роботи у вулику. Працює вона доти, поки може жити, а коли почуває наближення кінця, те останнім зусиллям самі викидається із гнізда, щоб сестри не витрачали на цей час і енергію. Бджола завжди прагне вмерти поза гніздом, тому взимку з льотка викидаються хворі або просто старі бджоли. Улітку й навесні можна побачити на пасіці плазуючих безкрилих бджіл, або із крильми, але не здатних літати - вони знайшли в собі сили, щоб вибратися з вулика для загибелі. Така картина спостерігається на пасіці, ураженої акарапидозом, варроатозом, паралічем і іншими хворобами, що виснажують організм бджіл, що ще раз підтверджує: життя кожної особини належить родині. В імя родини хворі бджоли викидаються із гнізда, щоб не заразити інших. Ті бджоли, які не встигають вилетіти, падають мертвими на дно вулика їхньої сестри викидають трупи назовні.
Якщо родині необхідно терміново підсилити групу бджіл зайнятих роботою у вулику, то робиться це за рахунок молодих польових бджіл. Вони вертаються до робіт у вулику, тому що знають потреби родини й краще пристосовані для цієї мети, чим старші бджоли, що давно спеціалізуються на зборі нектару й пилка.