Висновки Э. Я. Зорина надалі підтвердила практика й, починаючи з 1935 по 1963 роки вже ніхто не рекомендував додавати кислоти в цукровий сироп при згодовуванні його бджолам.

Але з 1963 року И. А. Мельничук, а потім Г. Ф. Таранів стали посилено пропагувати додавання оцтової кислоти в цукровий сироп. При цьому у своїх рекомендаціях Г. Ф. Таранів указував увесь час різні дозування (в 1963 р. - 0,3 г на 1 кг цукри, в 1968 р. - 0,5 г на 1 кг цукри й 0,1% від ваги цукру). А в деяких більше пізніх роботах зовсім не рекомендує. Весь опублікований матеріал не мав доказів, тому що не вказувалася вірогідність досвіду, среднеарифметическая помилка й навіть кількість родин, що брали участь у досвіді. Але це не перешкодило тому, що у всіх наступних рекомендаціях стали пропонувати додавати в сироп оцтову кислоту.

Щоб розібратися в тім, що ж дає додаток цієї кислоти в цукровий сироп, лабораторія бджільництва Кемеровської досвідченої станції (В. К. Шестаков і Д. Г. Шушков) випробувала на своїх пасіках. І виявилося, що додавання 0,3 г оцтові кислоти на 1 кг цукри погіршує зимівлю бджіл, збільшується опоношенность. Як впливає додавання кислоти на їхню продуктивність надалі приводиться в таблиці 16.

Отримані дані показують, що додавання оцтової кислоти в цукровий сироп восени погіршує зимівлю настільки, що навесні родина розвивається гірше й тому збирає на 10 кг меду й 300 г воску менше.

Приклад досить наочний, щоб бджолярі переконалися в непотрібності додавання оцтової кислоти в цукровий сироп.