У передніх стінках корпусів посередине просверливается льоток діаметром 25 мм із нахилом нагору, щоб у дощ вода не затікала в нього. Нижній льоток улаштовується на всю довжину передньої стінки вулика. Його розмір регулюється спеціальної летковой засувкою або вкладишем. Дно знімне, що обертається, що дозволяє змінювати подрамочное простір від 10 до 20 мм відповідно на літній або зимовий період змісту бджолиних родин. Потовк у вулика суцільний, збивається з дощок товщиною 15 мм. Дах плоска, покрита залізом, надівається на вулик у прочуханку. Щоб корпуса вулика під час кочівлі не розєдналися, застосовують спеціальні скріпи з металевих стрічок або замки.
У комплект багатокорпусного вулика, крім рамок, входить кочова сітка, годівниця, дві діафрагми, прилітні дощечки, підставка під вулик.
Підготувавши завчасно корпуса, бджоляр може в будь-який час приступитися до розширення бджолиних гнізд. Причому все це робиться в один прийом.
Постановка других корпусів, як і при двухкорпусном змісті родин бджіл, виробляється не раніше, ніж бджолині родини зможуть повністю освоїти перший корпус. Пізніше, коли верхній ярус рамок у другому корпусі також буде повністю зайнятий розплодом і бджолами, необхідно поміняти корпуса місцями. Зайнятий розплодом верхній корпус поставити долілиць, нижній - нагору. Таким чином, у верхній частині бджолиного гнізда знову виявиться велика кількість вільних комірок, у які матка буде продовжувати відкладати яйця. Третій корпус, укомплектований недобудованими стільниками в минулому сезоні, а також маломедными рамками або штучною вощиною (варіанти можуть бути різними й залежать від сезону й умов хабар для бджіл), ставлять на родину після того, як бджоли освоять повністю два корпуси - верхній і нижній. При цьому верхній корпус, зайнятий розплодом, переміщають долілиць, на нього ставлять підготовлений третій по рахунку, корпус і зверху колишній нижній із друкованим розплодом. Приблизно через два тижні корпуса міняють так, щоб зверху знову виявився корпус, зайнятий друкованим розплодом. При гарному хабарі на третій медяний корпус можна ставити й четвертими, укомплектованими готовими стільниками, що, природно, перешкодить матці перейти працювати в саму верхню частину гнізда (мал. 6). Для цих цілей можна відокремити матку в нижньому корпусі за допомогою розділової ганемановской ґрати. Через 10-15 днів після такого перегрупування верхній корпус буде також заповнений медом. Мед головного хабар при доборі його з одного корпуса не выкачивают, а залишають бджолам як кормовий запас. При складанні бджолиних гнізд у зимівлю цей медяний корпус ставлять зверху на родину, а нижн вільний забирають на склад. При необхідності верхній корпус можна укомплектувати й маломедными рамками для підгодівлі бджолиної родини цукровим сиропом. Для зимівлі бджіл весь верхній корпус повинен бути заповнений полномедными й запечатаними рамками. У рамках нижнього корпуса на зиму залишають по 0,5-1,0 кг корму в кожному соте. Тут же в порожніх комірках воскового гнізда буде сформований зимовий клуб бджіл. Для забезпечення гарної зимівлі бджолиних родин і їхнього нормального розвитку навесні наступного року, незалежно від стану погоди, необхідно залишати по 22-25 кг доброякісних запасів корму (мед, перга) на кожну основну родину.
Зміст родин бджіл у багатокорпусних вуликах буде ефективним за умови нарощування 4-5 корпусів робочих бджіл до головного медозбору.
У багатокорпусних вуликах бджоли менше рояться, тому що більше зайняті вирощуванням розплоду, відбудуванням стільників і збором меду. Взаємозамінність корпусів і наявність однакового розміру рамок дозволяє бджолярам застосовувати різноманітні прийоми пчеловождения, спрощує роботи на пасіці.