лікування простатиту прополісом
апитерапия в пульмонології

ЗИМІВЛЯ БДЖІЛ

ЗИМІВЛЯ БДЖІЛ

Корисні комахи здебільшого на зимівлю впадають у глибокий анабіоз. Щоб надійно захиститися від холоду й голоду, вони ще з лета рясно запасаються медом і квітковим пилком (пергою), складаючи заготовлений корм у стільники. Це дозволяє бджолиній родині після нетривалої перерви ще із зими переходити в активний стан по вирощуванню нового покоління молодих складальниць нектару. Сильні родини, які з осені займають по 8-9 і більше рамок воскового гнізда з молодою маткою й досить кормообеспеченные, значно легше протистоять несприятливим зовнішнім умовам, зокрема холоду, менше (врасчете на 1 кг маси бджіл) витрачають енергії й корми для підтримки усередині свого клубу оптимальної температури, навесні швидко розвиваються, накопичують до головного медозбору велика кількість робочої бджоли й дають багато товарної продукції. Недолік кормів у вуликах стримує весняний розвиток бджолиних родин, ставить їх у залежність від.
погодних умов і хабар. Такі родини до основного медозбору частіше виявляються непідготовленими й слабко його використовують.
У зиму кожній бджолиній родині необхідно залишати 22-25 кг меду й 2-3 стільники з пергою. Цей запас створюється для них з головного хабар - у червні - липні. Частина кормового меду для зимівлі варто заміняти концентрованим цукровим сиропом. При цьому в розрахунок береться не тільки якість заготовленого бджолами меду (можливість закристалізуватися, закиснути або наявність у ньому домішок паді), але й економічна сторона. Заміна однієї третини кормового запасу меду на цукор удешевляет зміст бджолиних родин у зимовий період і збільшує товарну продуктивність пасіки. Не відбивається така заміна й на самих бджолах. Наукою й практикою встановлено, що першу половину зимівлі бджоли краще проводять на цукровому кормі. У кишечнику в них накопичується менше екскрементів, у результаті чого до весни бджолина родина краще зберігає свої фізіологічні властивості. У лютому бджоли повинні перейти на медяну дієту, багату білком, вітамінами, мікроелементами й ферментами. Повноцінне харчування в цей період конче потрібно, тому що незабаром їм має бути вирощувати личинок і годувати молочком яйцекладущую матку. Не можна запасати бджолам на зиму мед із крестоцветных рослин (гірчиці, рапсу, сурепки), а також вересу, соняшника й деяких інших медоносів. У комірках стільників такий мед швидко кристалізується, і бджоли не можуть його споживати, починають хвилюватися, у них виникає спрага, а потім понос.
І ще один не менш важливий момент у забезпеченні правильного зимового змісту бджолиних родин: наближення їх до природних умов життя - зимівлі на волі. Якщо бджолина родина забезпечена повним запасом доброякісного корму (не менш 2-2,5 кг на вуличку бджіл) і втримується в добротному вулику, немає потреби втручатися в її життя ні взимку, ні провесною. Вэтот період їй потрібний повний спокій. Багато бджолярів заносять вулики із бджолами на зимівлю в підвали або в сараї під сіно, закопують у глибокі траншеї, а робити цього не треба.
Практика показує, що ослаблення й загибель у зимівлі бджолиних родин відбувається в основному із- за неповної кормообеспеченности, коли для зимової їжі їм залишають у вуликах не по 20-25 кг доброякісного меду, а тільки по 10-12. У першій половині зимівлі (листопад - січень) загибелі бджолиних родин на таких убогих кормах від голоду звичайно не спостерігається. Перебуваючи в щільному клубку, бджоли в цей період споживають мало меду (до 100 г на родину в добу). Наприкінці лютого - початку березня споживання меду й перги бджолами різко збільшується. У цей період родині потрібно значно більше тепла для того, щоб забезпечити оптимальні умови для вирощування розплоду, що зявився в комірках стільників. Тому, затрачаючи більше корму на обігрів воскового гнізда й вигодовування личинок, бджоли- годувальниці повинні одержувати повноцінне харчування. Недолік запасів корму у вуликах набагато подовжує період зміни зимовалых бджіл на молоді у квітні, у результаті чого різко знижується ріст і розвиток бджолиних родин, а також опірність у них до різного роду захворюванням. У практиці бджолярів чимало прикладів, коли в період зимівлі на пасіці гинуть навіть сильні родини бджіл. Це трапляється або від недоліку або недоброякісного корму, або від неправильного його розміщення в стільниках. Відоме правило - залишати на вуличку бджіл, що йдуть у зимівлю, не менш 2,5 кг меди бджолярами нерідко грубо порушується. При цьому в розрахунок потреби для них у зимових кормових запасах береться й та кількість меду й пергги, що бджолина родина може витрачати восени в безвзяточное час до формування нею зимового клубу. На корм повинен використовуватися квітковий мед, заготовлений у період основного медозбору, але в жодному разі не падевый. Якщо ж застосовується сироп, то для його готування не можна використовувати кмітливості, плодові соки, зіпсоване варення, патоку. На падевом меді або на сметках бджоли в зимівлі страждають поносом і до весни гинуть. Найчастіше падь виділяється на листах берези, дуба, верби, клена, сосни, тополі. Щоб уникнути падевого токсикозу бджіл необхідно частина кормового запасу меду у вуликах (приблизно 6-8 кг на родину) заміняти на доброякісний мед, залишений у стільниках про запас від основного медозбору при його відкачці. Якщо такого запасу ні, скармливают цукровий сироп. Невеликим родинам бджіл, які сформовані в зимівлю на 4-5 вуличках гнізда, недостачу кормового запасу бажано поповнювати за рахунок більше сильних родин. Щоб не сумніватися в якості залишається родинам бджіл на зиму кормового запасу меду, його необхідно перевіряти на падь. Один зі способів такої перевірки - вапняна реакція. Для цього дволітрову скляну банку наповнюють до половини негашеним вапном, доверху наливають дистильовану воду й ретельно розмішують. Після відстою прозору рідину (вапняна вода) без осаду зливають в іншу чисту скляну судину. Потім у пробірку кладуть небагато меду, додають до нього стільки ж дистильованої води, суміш добре збовтують. До отриманого в такий спосіб солодкому розчину досліджуваного на падь меду додають рівний обсяг вапняної води, і суміш знову ретельно збовтують. Після цього вміст пробірки нагрівають на відкритому вогні до кипіння. При наявності в меді паді в пробірці утвориться пластівчастий осад. Чим більше паді в пробі досліджуваного меду, тим більше буде осад і навпаки. Наявність паді в меді можна визначити також за допомогою спиртової реакції. При цьому на одну частину меду береться одна частина дистильованої води, суміш ретельно збовтують у пробірці, після чого додають до неї 8- 10 частин винного (96 %) спирту. При наявності паді в пробі досліджуваного меду в пробірці утвориться каламуть, що потім осідає на дно пробірки. Гарний квітковий мед такого осаду не має.
При недоліку у вуликах запасів перги, її можна замінити наступним складом: на 3 частині знежиреного соєвого борошна беруть 1 частина сухого знятого молока й 1частина сухих пекарських або пивних дріжджів, усе компоненти ретельно роздрібнюють і роблять густе тісто на цукровому сиропі концентрації 1:1. З нього роблять коржа вагою 0,5 кг і товщиною 1-2 див, загортають їх в один шар марлі й кладуть над гніздом бджіл на рамки. Щоб тісто не висихало, зверху його покривають плівкою. Приготовлена в такий спосіб кормова суміш містить необхідні речовини для вирощування розплоду.
Пагубні наслідки для зимівлі бджіл має також запізніла підгодівля (жовтень - листопад), коли складений у комірки стільників сироп ними не повністю перероблений і не запечатаний восковими кришечками. Такий відкритий корм шкідливий своєї підвищеної гигроскопичностью, оскільки здатно усмоктувати продукти обміну життєдіяльності бджолиних родин (воду й вуглекислоту), розріджуватися й закисати.
Практика показує, що від правильно й вчасно проведених заходів щодо догляду за бджолами восени залежить не тільки успішний результат зимівлі, але й швидкий розвиток бджолиних родин навесні, а отже, і їхня продуктивність у майбутньому сезоні.
Заготівлю запасів корму на зиму починають у липні- серпні після відкачки меду. Головне завдання бджолярів у цей період полягають у тому, щоб зберегти до зими можливо більшої сили родини бджіл з перевагою в них молодих робочих особин, що ще не приймали участь у медозборі й вирощуванні розплоду, а також забезпечити їхніми багатими запасами якісного корму. Гарним стимулятором, що спонукує бджіл до вирощування розплоду після основного медозбору, є наявність у природі підтримуючого пізнього хабар із квітучим поблизу пасіки фацелії, буркуну, рапсу, сераделлы, вересу, соняшника, деяких інших медоносів. При відсутності такого підтримуючий хабар необхідно застосовувати стимулюючі підгодівлі по 200-500 г цукрового сиропу на кожну бджолину родину в день. Гарний результат дає також постановка у вулики за діафрагму від гнізда роздрукованих маломедных рамок. Закінчують підгодівлю не пізніше 10 вересня, тому що при осіннім похолоданні в бджіл різко знижується активність виділення ферменту инвертазы, і вони не встигають повністю переробити цукровий сироп.
Перед згодовуванням цукрового сиропу бджолине гніздо необхідно скоротити так, щоб всі стільники, що залишилися, у ньому повністю покривалися бджолами. На зимівлю краще використовувати світлоі- коричневі медяні рамки, у яких уже виводилося кілька поколінь розплоду бджіл. Такі стільники більше теплі, і навесні матка в них охоче відкладає яйця. Стільники з медом, у комірках яких бджоли ще не виводилися, видаляють із гнізда й залишають у запас до весни або откачивают. При цьому важливо перевірити наявність перги в гніздах бджолиних родин, тому що при відсутності білкового корму матки вимушено припиняють откладку яєць. Для готування сиропу на 1 л окропу беруть 1,5 кг цукру, воду доводять до кипіння й, помішуючи, поступово всипають у неї цукровий пісок. Приготовлений сироп остуджують до температури парного молока й роздають бджолам у годівниці. Ця робота виконується ввечері, коли років бджіл за взятком в основному припиниться, щоб не викликати бджолиного злодійства на пасіці.
Підгодівлю бджолиних родин роблять більшими дозами - по 3,5-4,0 л на родину за один прийом. Кількість скармливаемого бджолам цукру не повинне перевищувати 30 % загальної кількості необхідного для зимівлі корму. Для профілактики нозематозу в сироп додають фумагилин (20 мг на 1 л корми), а також по 0,3 г оцтової есенції, щоб він не кристалізувався. У годівниці треба покласти плотики, виготовлені з нетовстої фанери або деревяних реечек, щоб бджоли не тонули в сиропі. Для цих цілей можна застосовувати добре промиту гарячою водою й нарізану по довжині годівниці житню солому. Після згодовування основної кількості сиропу підгодівлю необхідно продовжити ще протягом двох- трьох днів невеликими порціями (по 200-300 г у день) для того, щоб бджоли повністю переробили його в зимовий корм і запечатали в стільниках восковими кришечками, тому що воскові залози в них функціонують тільки при надходженні корму у вулик. Підгодовуючи бджіл восени, потрібно бути особливо обережними, не допускати, щоб сироп проливався на стінки вулика або на землю біля нього - на пасіці може виникнути бджолине злодійство. Пролитий сироп потрібно негайно ретельно змити водою або добре засипати землею.
При остаточному складанні бджолиних гнізд у зимівлю, а це робиться наприкінці вересня початку жовтня, з вуликів необхідно вилучити всі підмети вибракуванню й маломедные стільники, а також видалити із гнізда весь незапечатаний незрілий мед. У бджолиному житлі, де підтримується відносна сталість життєвих процесів, наявність необхідного запасу корму має першорядне значення. У середині гнізда напроти основного льотка, де бджолиній родині слід улаштувати зимовий клуб, ставлять рамки, наполовину заповнені запечатаним медом. Всі полномедные стільники становлять по краях гнізда, потім ставлять рамки з пергою. Однак можна сформувати бджолине гніздо в зимівлю й інакше. При однобічному його складанні, наприклад, до південної сторони вулика ставлять спочатку найбільше полномедную стільникову рамку вагою 3,5-4 кг, потім послідовно до льотка розміщають рамки з меншою кількістю меду - 3; 2,5; 2 кг, включаючи й ті, на яких ще є розплід.
При складанні бджолиного гнізда клином або «бородою» у середину проти льотка ставлять стільник, найбільше залитий медом, а з боків від нього - стільники із всі зменшуваною кількістю кормів, оскільки клуб бджіл формується звичайно на середніх рамках проти льотка. У зиму бджолине гніздо найкраще розміщати в середині вулика. З боків його обмежують вставними дошками (діафрагмами), порожнечі заповнюють утеплювальним матеріалом - моховими подушками або соломяними матами. Поверх гнізда на холстик або на дощечки- стелини кладуть також легку мохову подушку або соломяний мат. За зимівлю для обігріву клубу бджолина родина витрачає 6-8 кг меду й виділяє приблизно таку ж кількість вологи у вигляді водяної пари, а також велика кількість вуглекислоти. Ці продукти обміну треба постійно видаляти із бджолиного житла, щоб у ньому не утворювалася вогкість - головна причина псування меду й перги, появи на стільниках цвілі, а також виникнення нозематозу й інших захворювань бджіл. Вогкість у вулику утвориться від зіткнення насиченого вологою теплого повітря, що виходить від бджолиного клубу, з холодними стінками вулика, іншими необсиживаемыми бджолами предметами, на яких в основному й осідає зайва волога. Тому утеплення вулика зсередини повинне бути таким, щоб воно вільно пропускало повітря, убирало вологу й віддавало її навколишньому середовищу. Особливої підготовки до зимівлі вимагають бджолині родини при варроатозе. У період медозбору необхідно періодично видаляти із гнізд і знищувати трутневый розплід, на якому поселяється основна маса самок паразита. Восени при теплій погоді в них відбирають залишки розплоду й роблять обробку фольбексом, тимолом, мурашиною або щавлевою кислотою. Варто памятати, що з настанням похолодань ефективність обробки бджолиних родин хімічними препаратами різко знижується, тому що кліщі на зимівлю залазять бджолам під черевні кільця (стерниты), де вплив на них препаратів стає малоефективним. Однієї з мір, спрямованих на раціональне використання бджолами зимових кормових запасів і збереження пчелосемей у зимівлі, є своєчасне скорочення льотків, а також захист вуликів від вітрів, які збільшують втрати тепла в бджолиних гніздах і сприяють найшвидшій кристалізації меду. Щоб захистити вулики від продування холодним вітром, пасіку розміщають під огорожею, деревами або чагарниками з розташуванням льотків на південь і невеликий нахил уперед. У захищеному від вітрів місці повітря швидше прогрівається на сонці й повільніше прохолоджується. Це дає можливість бджолам восени зробити пізній очисний обліт у жовтні й ранній - у березні, що особливо важливо для щасливого кінця їхньої зимівлі. Щоб бджолам було тепліше, можна розставити вулики групами й для кожної з них зробити загальне утеплення на зразок кожуха, після чого засипати снігом. Температура повітря в такому вкритті постійна, що набагато полегшує зимівлю бджіл. Родини бджіл, що перезимували на волі й особливо під снігом, менше дивуються нозематозом, раніше роблять весняний обліт, вирощують більше розплоду, добре розвиваються й більш активно використовують хабарів. У зимовий час бджіл не можна тривожити, їм потрібний повний спокій. Однак, якщо у вулик забралася миша, до льоток навідуються синиці, бджоли страждають від спраги або шумлять по якій- або іншій причині, то їм потрібно терміново допомогти. Виявивши, що у вулику бракує меду або він зіпсувався (закристалізувався, закис), бджіл необхідно підгодувати, інакше вони загинуть від голоду. Кормові запаси поповнюють медяними стільниками, попередньо обігрітими в приміщенні, а якщо їх ні, наготовлюють цукрове тісто (канди), помадку або густий сироп. Щоб не розбирати гніздо й не заподіювати бджолам зайвого занепокоєння, рамки з медом найпростіше покласти плиском над клубом бджіл. Тут же кладуть і канди, загорнене в один шар марлі, або помадку.
Для готування канди беруть 4 частини цукрової пудри й 1 частина меду, попередньо розпущеного на водяній лазні Мед поступово вливають у пудру й перемішують до одержання однорідного тесту. Потім з нього роблять коржа вагою 0,5-0,8 кг і кладуть у вулики. Цукрова помадка готується в чистому емальованому посуді. На 1 л води беруть 2 кг цукру. Воду підігрівають, потім всипають у неї цукор і при постійному помішуванні доводять до кипіння. Сироп кипятять не більше 20 хв, у цей час його не заважають, а лише обережно знімають зверху піну. При кипятінні все дно посуду повинне охоплюватися вогнем, тому що від цього залежить якість отриманого сиропу. Щоб довідатися чи готів сироп, у нього опускають ложку, а потім на секунду занурюють її в холодну воду. Готовий сироп повинен загустіти на ложці так, щоб його можна було зняти й скачати в тістоподібну мяку кульку. Якщо сироп тверд і тендітний, значить він переварився. У нього треба додати небагато води й варити знову. До готового сиропу додають 600 г рідкого меду й суміш кипятять не більше 3 хв. Після кипятіння суміш потрібно остудити, щоб її можна було брати руками, і замісити густе тісто- помадку. Потім з нього роблять коржа товщиною 20-25 мм, вагою 0,5-0,8 кг, загортають у марлю й кладуть зверху на рамки над клубом бджіл. Однієї такої порції корму бджолиній родині вистачає на місяць. Цукровий сироп для зимової підгодівлі голодуючих родин бджіл роблять густим (на 2 частині цукру беруть 1 частина окропу). Приготовлений сироп прохолоджують до 25-30 °С, наливають у літрові скляні банки, обвязують двома- трьома шарами марлі й переверненими нагору дном ставлять над клубом бджіл. Можна підгодувати бджіл і цукром- рафінадом, злегка змоченим у воді. Під час зимівлі в бджіл може виникнути понос від падевого або закислого меду. У цьому випадку бджолиній родині дають злегка підігріту воду або рідкий сироп. Із гнізда видаляють непридатний корм і замість нього підставляють медяні стільники з доброякісним медом або дають густий сироп.
Кінець лютого й березень - період активізації медоносних бджіл, що перебувають на зимовому змісті. У їхніх гніздах зявляється розплід, підвищується температура, зростає.
потреба в меді, перзі, воді. Відсутність кормових запасів у цей період хоча б на нетривалий час (2-3 дні) може стати причиною загибелі навіть добре перенесших зимівлю сильних бджолиних родин. Тому бджоляр повинен особливо уважно стежити за станом пасіки наприкінці зимівлі й бути готовим вчасно надати необхідну допомогу голодуючої й погано зимуючим бджолиним родинам. Для цього бджіл періодично прослуховують (не менш одного разу в декаду), під особливий контроль беруть ті родини, які проявляють занепокоєння: шумлять, виповзають із льотків, бруднять стінки вуликів. Допомога таким бджолам може бути зроблена в дні перших відлиг, які на півдні бувають наприкінці лютого початку березня. В екстреному випадку для надання допомоги бджолину родину можна занести в обігріте приміщення.
При зимівлі спарених родин, якщо одна з них виявилася без матки й дуже хвилюється, їх можна обєднати. Для цього із гнізда родини, що втратила матку, видаляють порожні стільники, знімають під верхнім утепленням дві суміжні стелини або загортають холстики й підкладають під утеплення поперек рамок обох родин брусочки, створивши невеликий простір для проходу бджіл.
Провесною після швидкого огляду бджіл всі вулики повинні бути добре утеплені, а льотки скорочені. Не треба без потреби розкривати вулики, щоб не порушити сталого теплого режиму в гніздах, не застудити розплід і не викликати в бджіл злодійства. І тільки з настанням стійкого потепління, коли повітря прогріється до 12-14 °С, необхідно замінити в гніздах всі зацвілі рамки, що відволожилися утеплювальні подушки й видалити подмор бджіл.
У сонячні дні бджоли дружно вилітають із вуликів і спрямовуються в ліс, на луги й болота в пошуках хабар, старанно несуть до своїх жител нектар, пилок і воду. Це сприяє оздоровленню бджолиних родин після тривалої зимівлі, прискорює їхній весняний розвиток. Хворі й ослаблені родини бджіл у такий час вянуло відвідують квітки, що розпустилися, ранніх медоносів і пилконосів, погано розвиваються. Такі родини потрібно виправляти. Свої надії бджолярі звичайно звязують із наступаючим новим сезоном. Трапляється, однак, що вже в перші дні після весняної виставки бджоли доставляють серйозні прикрості. Деякі родини загинули, багато хто надмірно ослаблені, в окремі не виявилося маток. Досвідчений бджоляр, щоб не допустити небажаних втрат, неодмінно залишить у зимівлю додатково до основних родин ще 10-15 % запасних маток і не пошкодує для цього 8- 10 кг меду. Витрати з лишком компенсуються. Запасна матка, залишена на зиму, - це нова бджолина родина в майбутньому сезоні, а при сприятливих умовах ще й додатковий збір товарного меду на пасіці. Використання запасних маток як помічниць в основних родинах бджіл підвищує збір меду й воску в 1,5-2 рази. При наявності маток- помічниць основні бджолині родини йдуть у зиму сильними, з більшою кількістю молодих бджіл і кормових запасів, добре переносять зимівлю, а навесні при наявності двох маток швидко розвиваються й здатні продуктивно використовувати ранній хабарів. Скорочення розмірів пасік, низька продуктивність бджолиних родин, як показує аналіз, у більшості випадків відбувається в тих бджолярів, які вважають невигідним залишати в зиму запасних маток.
Нуклеус із запасною маткою в зиму формують на трьох- чотирьох гніздових рамках і розміщають в одному вулику з основною родиною в так званому «кишені», відділеному глухою фанерною перегородкою й постаченому окремим льотком. Таке обєднання нуклеусів з основними родинами дозволяє значно зменшити витрати корму й фізичної енергії в бджіл невеликої родини й забезпечити їм кращу схоронність. Зручніше за все формувати в зимівлю спарені родини бджіл у вуликах- лежаках. Щоб бджіл не тривожили синиці, які постукуванням об льоток выманивают їх з вулика й склеюють, необхідно до прилітних дощок прикріплювати ялинові гілки або ставити на них невеликі щитки з жерсті або фанери, які одночасно перешкоджають і влученню у вулики прямих сонячних променів у ясні морозні дні. Захищений у такий спосіб верхній льоток корисний ще й тим, що в бджіл скорочується безоблетный період, тоді як з відкритим одним тільки нижнім льотком він, навпаки, подовжується. Це відбувається тому, що нижній льоток згодом промерзає й.
засмічується подмором бджіл, у результаті чого у вулику створюється своєрідна зона холоду, що перешкоджає нормальній вентиляції гнізда й виходу його мешканок на ранній обліт. Зимовий зміст бджіл - найбільш відповідальний період для бджоляра. Від того, у якому стані виявиться пасіка після зимівлі, буде залежати її продуктивність і рентабельність у новому сезоні. Уміло підготовлена до зимівлі пасіка не вимагає якого- або особливого відходу. Але якщо бджолині родини не забезпечені достатніми кормовими запасами або занесені в сирі, непровітрювані приміщення, за ними необхідний гарний відхід, щоб уберегти від загибелі.