приміщення^ у вуликахлежаках і двустенных вуликах — 0,7 — 0,9 м . Звичайно вулики розміщаються на стелажах, які влаштовують по одному уздовж стін в 15 див від них і два в середній частині паралельно бічним. Між торцями центральних стелажів, задньою й передньою стінками залишають вільними 60-80 див. Проходи між стелажами або рядами вуликів повинні рівнятися 80-90 див.

Підлоги в зимовниках двошарові: на 300-міліметровий шар жирної глини передбачається насипати 100 міліметровий шар піску (бажано річкового). Горищне перекриття влаштовується з покладених по деревяних балках деревяних же пластин, глиняної промазки, насипки зверху (по промазке) піску з битим склом, утеплювача із глиноор-ганической суміші й сухої землі.

Зверху настилають ходові дошки, на які кріплять асбестоцементные волокнисті аркуші (шифер). Деревяні стіни й стелі штукатурять глиною із соломяним різанням, а цегельні стіни - вапняно-цементним розчином. Внутрішні поверхні зимовников офарблюють вапняним розчином.

Свіже повітря в цих зимовниках у приміщення надходить із тамбура через канали, що проходять у підлозі (розтином 200 х 200 мм кожний), при розташуванні забірних отворів на висоті 450 мм від підлоги, закритих фатами. Тепле повітря віддаляється із приміщення через утеплені вентиляційні шахти розтином 200 х 200 мм,.

У зимовнике будь-якої конструкції температура повітря повинна підтримуватися протягом всієї зимівлі бджіл у межах від 0 до 4°С. Несприятливий вплив на життя бджіл роблять різкі коливання температури повітря в зимовнике, що приводить часто до порушень щільності клубу, режиму харчування бджіл і травлення, поносу, поступової або масової загибелі бджіл. Для кожного зимовника не менш важливі його стійкість до різких перепадів температури зовнішнього повітря й підтримка стабільної вологості повітря внутрішнього його обсягу в межах 75-85 %. Підвищена вологість повітря внутрішнього обсягу зимовника, а отже й усередині вуликів, викликає поява вогкості, розрідження меду і його закисання, поява в бджіл різних захворювань, надмірне їхнє збудження й загибель.

При виборі місця для будівлі зимовника перевага в першу чергу віддають сухим, захищеним від пануючих холодних вітрів місцям, де фунтові води залягають на рівні не менш 3— 6 м від поверхні землі. У всіх випадках розташовувати зимовник доцільно в схилі пагорба, що дозволяє температуру повітря у внутрішньому його обсязі підтримувати стабільної, що не залежить від коливань зовнішніх температур.

У місцях глибокого залягання фунтових вод (нижче 3-6 м) зимовники доцільно будувати заглубленными (підземного типу), у яких найбільше стабільно підтримуються оптимальними для зимівлі бджіл температура й відносна вологість повіфя. У місцях більше близького залягання фунтових вод від поверхні землі звичайно будують надземний або напівпідземний зимовник.

Напівпідземний зимовник заглубляют у фунт приблизно на 1-1,5 м і після спорудження стін, стелі й даху його зовні обсипають земляним (краще глиняним) валом по висоті до рівня даху й шириною 1-1,5 м. У цьому випадку краще використовувати стійки-опори по периметрі зимовника на відстані 1,5 м друг від друга.

Якщо фунтові води залягають у поверхні землі, то зимовники будують надземними на фундаменті з надійною теплоізоляцією (або двустенными - засипними, або обвалованими до покрівлі фунтом).

г+