Виділюваний квітковими рослинами нектар залучає комах, які переносять суміш пилка, зібраної з тичинок (чоловічих органів) багатьох квіток на жіночі (маточки), сприяючи найбільш якісному заплідненню рослин, завязуванню великої кількості плодів і насінь зі збагаченою спадковістю, що підвищує їхня життєстійкість і витривалість. На ранні ж етапах еволюції виділення квітками ефірних масел запобігало переохолодження рослин у нічний час. У наслідку ця властивість закріпилася й розвилася, тому що аромат квітки разом з яскравим фарбуванням віночка сприяв залученню комах.

Розглядаючи причини утворення нектарників і нектаровыделения, ДО. А. Тімірязєв відзначав: «...у період цвітіння виявляється застій у попиті на ці живильні речовини (цукру). До цього періоду вони затрачаються на ріст квітки, після запліднення - на ріст плода й насіння; у самий же період цвітіння в них немає безпосередньої потреби, і тоді надлишок їх высачивается назовні, збираючись у шпорцах і інших подібних органах, і утилизуется рослиною для зовсім побічної, але не менш важливої мети - для забезпечення його при сприянні комах більше численним і здоровим потомством».

Нектар виділяється, найчастіше, особливими клітинами, обєднаними в структурні тканини-нектарники, покриті оболонкою (шкірочкою). У різних видів рослин нектарники имеют найрізноманітнішу форму (плоску, опуклу, кулясту й т.д.). В оболонці нектарника виявляється значна кількість мікрокаиілярів (устячок), через які нектар виділяється на її поверхню, образуя досить великі прозорі краплі.

Нектарники можуть розміщатися на всіляких частинах рослини, але найбільше часто вони виявляються у квітках (на чашечке, віночку, на завязі в підстави стовпчика, на квітколоже). Такі нектарники ставляться до квіткового. У гірчиці білої, наприклад, нектарники розташовані в підстави коротких тичинок з тої сторони, що звернена до завязі, і в пазухах чашолистків; у соняшника - на внутрішній стороні пелюстків; у фацелії - на підставі завязей. Квітки смородини, аґрусу, жостеру, клена гостролистого нектарники мають на квітколоже, чорниці й журавлини - на тичинках. У гарбуза нектарником є виріст квітколожа. У бобових рослин нектарники розташовуються глибоко в трубочці віночка, між тычиночной трубкою й завяззю.

У деяких рослин нектарники відсутні; нектар же в них виділяють деякі інші тканини. У липи, наприклад, нектар виділяється підставою чашелистников, у вишні й гравілату річкового - квітколожем, у коровяка - підставою віночка, у вики посівний, горошку забірного й кормового бобів - на прилистках, у черешні - у місці переходу черешка в листову пластинку.

Залежно від ступеня захищеності нектарників у квітці від висихання, вимивання, проникнення до них комах, нектароносні рослини прийнято підрозділяти на:.

1.

Безнектарниковые, у яких обособленые органи ви розподілу нектару відсутні (липа, вишня, черешня);.

2.

Нектарниковые, що мають клітини, продуцирующие нектар;.

а) открытонектарниковые (гречка, гірчиця);.

б) полускрытонектарниковые (фацелія, огіркова трава);.

в) скрытонектарниковые (синець, медунка, фіалка);.

г) сильноскрытонектарниковые (конюшина луговий, боби.

кінські, вика волохата).

3.

Рослини із внецветковылш нектарниками (вика по севная й інші) як джерело нектару істотного.

значення не мають.

Нектар починає виділятися тільки після повного розкриття квітки. У перших квіток, що розпустилися, на рослині нектарники утворяться великими, що виділяють нектару завжди більше, ніж нектарники квіток, що розпустилися в більше пізніше час (особливо розпускаються наприкінці цветения). Періодичний і своєчасний добір комахами нектару сприяє більшому його виділенню рослиною. Після повного запилення