Розвиток кліщів відбувається в комірках на закритому розплоді. Самки кліща проникають у розплід безпосередньо перед його запечатуванням або на 8- 9-й день його розвитку. Після запечатування розплоду, через 1-2 доби, самка відкладає від 2 до 8 яєць, прикріплюючи їх до стінки комірки стільників. Розвиток кліща від яйця до дорослої форми триває в самок 8-9 доби, у самців - 6-7 доби. Молода самка кліща після спарювання із самцем, прикріпившись до молодої бджоли (трутневі), залишає разом з нею комірку стільника. Харчуються самки кліща і їхньої німфи гемолімфою личинок і лялечок бджіл і трутнів, а поза коміркою - гемолімфою дорослих особин бджолиної родини, проколюючи ротовими органами межсегментные перегородки їх тел.
Джерелом зараження є уражені кліщем бджолині родини, бродячі рої, а також зрізаний і відкрито зберігається трутне вый розплід. Поширенню захворювання сприяють блукаючі бджоли, трутні, бджолине злодійство, продаж бджолиних маток пакетних і повноцінних родин з неблагополучних пасік, подсиливание й обєднання бджолиних родин, перестановка стільників із хворих бджолиних родин у здорові, безконтрольні кочівлі пасік.
Характерні ознаки захворювання. Виникає хвороба протягом усього року. Восени й у період зимівлі бджолині родини проявляють занепокоєння (шумлять), бджоли вилітають із вулика й гинуть. У весняно-літній період родини помітно слабшають, різко відстають у розвитку. Перед вуликом хворих родин можна бачити плазуючих з недорозвиненими крильми, з деформованими грудьми й черевцем бджіл і трутнів. Отмечается викидання бджолами із гнізда загиблих, виродливих бджолиних і трутневых лялечок і молодих особин. При огляді хворих родин спостерігають продірявлені кришечки розплоду, на стінках розкритих комірок, лялечках розплоду, тілі бджіл виявляють коричневого цвіту, поперечно-овальної форми (1,1x1,6 мм), видимих неозброєним оком самок кліща й молочно-білого цвіту, округлої форми (1,0 х 0, 9 мм) - самців. На дні вулика й прилітній дошці можна бачити загиблих кліщів.
Діагноз заснований на виявленні самок кліща на дорослих особинах бджолиної родини, у друкованому розплоді (особливо трутневом), на дні вулика й прилітній дошці (на загиблих бджолах і в смітті), у сітчастому підрамнику (клещеуловителе). Про ступінь поразки судять по кількості кліщів, що паразитують на 100 дорослих особинах або 100 лялечках: слабка - до 10; середня - до 20; сильна понад 20 экз. Для ранньої діагностики використовують однократну обробку бджолиних родин акарицидом. Виявлених у хворих родинах бджіл паразитів мікроскопіюють із метою диференціації від браул.
Для дослідження в лабораторії направляють 200 г трупів дорослих особин бджолиної родини, сміття із дна вулика, запечатаний розплід у шматочку стільника розміром 10 х 15 див (бажано трутневый).
Міри боротьби. Для боротьби із хворобою використовують зоотехнічні, фізичні й хімічні методи.
Кліщ найбільше сильно вражає трутневый розплід, що є своєрідної «Біологічною пасткою» для паразита. З метою найбільшого зосередження кліщів у трутневом розплоді використовують рамки, навощенные вузькими смужками вощини (будівельні рамки), основна площа яких забудовується бджолами трутневыми комірками, або трутневой вощиною; запечатаний же бджолами трутневый розплід при цьому систематично видаляють і спалюють (цей прийом у сполученні із застосуванням сітчастого підрамника, розташовуваного під рамками гнізда на дні вулика, дозволяє знизити