Перша частина даної книги буде присвячена тому, як цього можна досягти в практичному бджільництві.

А тепер визначимося, чому тільки чистопорідне розведення найбільшою мірою бажано для інтенсивного пчеловождения й що таке порода бджіл.

Порода — цілісна стійка група бджіл, що має загальне походження й відрізняється від інших порід специфічними зкстерьерно-анатомічними й корисними властивостями, що стійко передаються в спадщину.

Для нашого аналізу принциповим є те, що корисні властивості породних бджіл стійко передаються в спадщину. Отже, у цьому випадку можливо з великою вірогідністю прогнозувати, що в породистої родини необхідні корисні якості будуть мати місце. Такий прогноз для безпородної матки і її родини зробити неможливо, оскільки в цьому випадку необхідні корисні ознаки будуть проявлятися самим непередбаченим і випадковим образом. Причому ймовірність прояву необхідного набору корисних властивостей високої якості, швидше за все, буде мати малу величину, у той час як усереднене значення цих властивостей буде найбільше ймовірно. З огляду на, що узагальнюючим показником для корисних властивостей родини є її продуктивність, скажемо так: найбільше імовірно, що родина з породистою маткою дасть істотно більше меду, чим родина зі звичайною маткою.

І ще один аспект, що стосується спадкоємних задатків матки. Відповідно до механізму передачі спадкоємної інформації в бджіл, 25% цієї інформації передається родині від матки й 75% від трутнів, з якими матка вступала в контакт під час запліднення. Отже, роль трутневого тла в передачі спадкоємної інформації новим родинам у три рази вище, ніж роль самої матки. Племінні господарства, що займаються чистопорідним розведенням бджіл, при висновку маток однакову увагу приділяють як материнським родинам, які виховують маток, так і батьківським, де виводять чистопорідних трутнів. Протягом багатьох років тут створюють відповідний трутневой тло, при цьому використовують пространственную ізоляцію племінних пасік, необхідне насичення трутневого тла племінними трутнями й інші прийоми. Зовсім ясно, що в практичному бджільництві звичайному, навіть самому класному, бджоляру здійснити всі ці заходи практично неможливо. Тому всі виведені на звичайній пасіці матки не можуть уважатися чистопорідними, навіть якщо при цьому на племя використовувалася чистопорідна елітна матка, отримана з розплідника.

Крім необхідних спадкоємних задатків матки, істотним в інтенсивному пчеловождении є вимога щорічної заміни всіх маток на пасіці, оскільки на другий рік життя матка вже не зможе так інтенсивно працювати, як у перший рік, та й схильність до роїння родин з маткою на другий рік підвищується.

З огляду на все сказане вище, можна зробити такий висновок: технології інтенсивного пчеловождения вимагають використання в родинах тільки чистопорідних маток з повною щорічною їхньою заміною. До речі, американці, більші знавці інтенсивних промислових технологій.

пчеловождения, використовують тільки.

чистопорідних маток з розплідників і міняють їх двічі - на початку й наприкінці пчеловодного сезону. Матку старше одного року вони вважають безнадійно старої.

Ну а що робити тим, у кого в силу якихось причин немає можливості мати племінних маток і проводити їхню щорічну заміну? У кожному разі щорічну заміну маток проводити треба, але для виключення поступового виродження родин у результаті близкородственного схрещування (інбридингу) треба завозити маток з інших пасік, вилучених не менш чим на 30-50 км від місця стоянки. І хоча розраховувати на рекордні медозбори в цьому випадку не прийде, однак такий варіант рішення проблеми буде кращим із всіх можливих.

ОПТИМАЛЬНИЙ РОЗМІР (СИЛА) РОДИНИ І її СКЛАД. КІЛЬКІСТЬ РОДИН НА ПАСІЦІ.

Для того щоб не було різночитань у розумінні терміна «оптимальний», приведу його повне визначення: «Оптимальний - найкращий, найбільш відповідним певним умовам і завданням» («СЭС». М., 1983).

> Оптимальна сила родини.

Для більшості бджолярів зовсім очевидно, що висока медяна продуктивність може бути тільки в сильних родин, та й крилату фразу Г.П. Кандратьева «У сильних родинах весь порятунок», наскільки мені відомо, ще ніхто не збирався заперечити.

А що ж таке «сильна родина»? Якими критеріями вона визначається? Чи завжди максимальне нарощування сили родини виправдано, або ж існує оптимальний розмір (сила) родини, при якому вона показує найбільшу продуктивність? Відповіді на все .ці питання будуть дані нижче.

Для початку визначимося із самим поняттям «сила родини». Звичайно сила бджолиної родини виміряється числом рамок або вуличок у вулику, щільно обсиживаемых бджолами. Як одиниця виміру сили родини часто використовується її маса, виражена в кілограмах (кг). Прийнято вважати, що на одній стандартній рамці 435x300 мм або між рамками (у вуличці) перебуває 250 г бджіл, а на рамці 435x230 мм 200 г бджіл.

Навесні й восени сильними вважаються родини, бджоли яких займають 9-10 стандартних рамок (вуличок), що в перерахуванні на масу становить приблизно 2,2-2,5 кг. Середні родини займають .8-7 рамок (вуличок), або 2, 0-1,7 кг, слабкі - 6 або менш рамок (або менш 1,5 кг). Протягом літнього сезону маса родин збільшується приблизно в 2-3 рази.

Іноді силу родин вимірюють кількістю бджіл, що становлять родини. При цьому вважається, що маса 10 000 бджіл дорівнює 1кг.

Найбільш зручним все-таки варто визнати вимір сили родин по її масі в кілограмах. Надалі з метою однозначного тлумачення будемо поки думати, що сильна родина влітку - це така родина, що має масу бджіл 5-6 кг і більше.

Методика визначення максимальної сили бджолиної родини викладена в Додатку 3.

Не зайвим буде також нагадати й про те, які показники існують для визначення медяної продуктивності родин.

У практичному бджільництві найчастіше користуються таким показником, як «товарний медозбір родини». Під товарним медозбором розуміється та кількість (вага) меду, що відбирає бджоляр від конкретної родини в ході відкачки меду.

Для оцінки впливу сили (розміру) родини на її медяну продуктивність уводиться такий показник, як «відносна кількість меду на 1 кг живої маси бджіл». Цей показник характеризує здатність одного кілограма живої маси бджіл (зі складу розглянутої родини) зібрати та або інша кількість меду.

Узагальнимо все сказане вище в табл. 1.1.

Ну а тепер більш докладно зупинимося на розгляді питання про те, у чому ж, властиво, і яким образом виражається перевага сильних родин перед слабкими.

Якщо виходити з біологічних особливостей бджолиної родини, то інтенсивність вирощування розплоду в ній перебуває в прямої залежності від загальної кількості бджіл

у родині. У сильних родинах бджоли менш завантажені роботою з виховання розплоду, тому вони мають можливість більш ефективно використовувати наявний медозбір у порівнянні зі слабкими родинами. Пояснюється це тим, що для вирощування розплоду з яєць, відкладених однією маткою, необхідно не більше 2,5—3,0 кг бджіл. Отже, сильна родина завжди буде мати резерв бджіл, що може займатися тільки заготівлею меду. Адже бджоли родини як цілісної біологічної системи не можуть одночасно інтенсивно вирощувати розплід і використовувати сильний медозбір. Вони переважно виконують одну із цих функцій.

Г.Ф. Таранів (1953) приводить такі дані по кількості розплоду, що доводиться на 1 кг бджоли, залежно від сили родини (табл. 1.2).

Характерною рисою сильної родини є й те, що з настанням головного медозбору частина її молодих бджіл починає брати участь у зборі нектару і його переробці, минаючи стадію, коли вона бере участь у вирощуванні розплоду. У результаті всього цього в сильній родині поступово накопичується велика кількість фізіологічно молодих бджіл, які мають можливість ефективно використовувати існуючий у природі медозбір.

Отже, бджоли з родин, що не закінчили період інтенсивного зростання (масою менш 2,5 кг), не здатні продуктивно використовувати медозбір. У цих родинах у бджіл ще переважає інстинкт вирощування розплоду. Лише після проходження періоду інтенсивного зростання й з появою в родині бджіл, не зайнятих вирощуванням розплоду, вони можуть перемикатися на збір нектару і його переробку.

Щоб біологічний потенціал родини направити переважно на збір нектару, у ній повинне бути не менш 3 кг бджіл. Родини з меншою кількістю бджіл продуктивний медозбір будуть використовувати в основному на свій ріст.

Установлено, що сильні родини збирають меду в 2,5- 3 рази більше, ніж слабкі. Так, в одному з досвідів протягом 2 тижнів родина масою 6 кг збирала меду на 50% більше, ніж разом чотири родини масою по 1,5 кг кожна Лебедев В.И., Билаш Н.Г. (1991).

За спостереженнями Г.Ф. Таранова (1962),

медозбір родини і її сила звязані в такий спосіб (табл.

Відомо також, що в міру збільшення маси родини до 5 кг збір меду підвищується не тільки в цілому на родину внаслідок більшої кількості бджіл, але й на одиницю живої маси бджіл (внаслідок якісно кращого, більше працездатного складу родини). Однак у сверхсильных родинах масою більше 8-10 кг і в слабких родинах спостерігається явище зменшення відносної кількості меду, що доводиться на один кілограм живої маси бджіл. Із цього зовсім не треба, що сверхсильные родини збирають менше меду, чим сильні. Валовий збір меду буде підвищуватися зі збільшенням сили родини, але темпи цього приросту будуть падати при перевищенні родиною оптимальної величини її маси, і внесок кожного наступного кілограма бджіл у загальний медозбір («цінність» бджіл) у цьому випадку буде зменшуватися. А висновок із цього можна зробити такий: дві сильні родини масою по 6—8 кг кожна зберуть меду більше, ніж одна сверхсильная родина масою 12—16 кг. Отже, при інтенсивному пчеловождении немає необхідності позамежного нарощування сили родин. Більш доцільно й економічно вигідніше мати родини біологічно оптимальної величини масою не більше 6—8 кг бджіл.

В.И. Лебедев у журналі «Бджільництво» (№ 3 за 1991 рік) пише із цього приводу так: «При великій кількості бджіл у родині (більше 8-10 кг) її продуктивність на 1 кг живої маси бджіл зменшується. Таким чином, існує біологічний оптимум для сили бджолиної родини, при якому в ній складаються найкращі умови збору й переробки нектару, регуляції вологості й температури».

Виходячи із усього сказаного вище, можна затверджувати, що однакова кількість бджіл може давати різну кількість меду залежно від того, яке кількість родин і якої сили родини будуть сформовані з наявних на даній пасіці бджіл. При цьому, за моїм даними, тільки за рахунок оптимального формування десяти родин добавка в медозборі може скласти величини, еквівалентні додатковому медозбору з однієї сильної родини. До того ж ця родина не буде вимагати ні вулика, ні відходу, оскільки така родина реально й матеріально просто не буде існувати.

Пояснити те, що родини оптимальної величини мають найвищу продуктивність, можна й тим, що такі цілісні родини мають гармонічний склад: достатня кількість літних бджіл, необхідна кількість ульевых бджіл, розплоду й трутнів. Такі родини виходять тільки в результаті природного розвитку родини з однією високопродуктивною маткою при сприятливих зовнішніх умовах. І якщо бджолину родину розглядати як цілісний сверхорганизм, те саме при такій його масі він має найбільшу стійкість до несприятливих впливів, найбільшою продуктивністю, і саме такий сверхорганизм здатний заготовити протягом короткого проміжку часу головного медозбору (2-4 тижня) максимально можлива кількість корму на весь наступний рік. Все це робиться в інтересах збереження життєздатності родини й виживання виду.

У природних умовах при сприятливій обставині родини з однією високопродуктивною маткою можуть і без сторонньої допомоги досягти великої сили. От що із цього приводу писав відомий бджоляр М.В. Лупанов (1974) у своїй брошурі «Ради старого бджоляра»: «У дуплах сила пчелосемьи наростає незвичайної потужності» (цитата в дослівному викладі. В.К.). Оскільки кількісних критеріїв «незвичайної потужності» не приводиться, то можна припускати, що це (по нашій термінології) - сильні родини.

А от далі, говорячи про весняну підгодівлю бджіл, він пише: «Звичайно одна матка (без маткипомічниці) нарощує стільки бджоли, що не вміщається в мій большераз-мірний вулик, і доводиться іноді ставити на нього магазин, що по обсязі дорівнює пятому корпусу багатокорпусного вулика».

Проведені мною розрахунки показують, що новгородський бджоляр до кінця травня нарощував родини з однією маткою силою до 6-8 кг.

Російський бджоляр А.С. Буткевич створював родини-медовики масою не менш 6-8 кг. Однак у його досвідах кількість меду, що заготовлюється, що доводиться на одну бджолу, починало знижуватися, якщо маса родини перевищувала 8 кг.

Тому найбільш раціональної він визнав силу родини масою до 8 кг, у якій кожна бджола випробовує максимальне навантаження.

Г.А. Аветисян (1975), говорячи про сильну родину, оперує цифрами 60-80 тис. бджіл, тобто 6-8 кг. При цьому він затверджує, що така сильна родина за час головного хабар при гарній кормовій базі може зібрати до 100-150 кг меду.

Що ж стосується сверхсильных родин масою більше 8- 10 кг, те такі родини з однією маткою природним шляхом одержати досить складно. Звичайно такі родини виходять у результаті обєднання декількох роїв природно (свальный рій) або штучним їхнім зєднанням ( рій-ссьіпчак). Можливий одержання таких родин-гігантів і при штучному зєднанні декількох (3- 4-х) родин в одну (метод Волоховича). Однак про біологічну цілісність і гармонійний склад таких родин говорити не доводиться, тому що по суті справи це вже буде не родина, а скоріше - більша «комунальна багатосімейна квартира». До всього іншого, у такий сверхсильной родині з однією маткою кількості виділюваного нею маткової речовини буде явно недостатньо для всіх бджіл. Із цієї причини такі родини виявляють стійку тенденцію до негайного роїння. Недарма ще Вс. Шимановский у відомій книзі «Методи пчеловождения» неодноразово підкреслював, що «родини, створені неприродно більшими тим або іншому впливу людини», прагнуть або негайно разроиться, або частина робочих бджіл з таких родин можуть навіть просто виганяти. Він же повідомляє й про те, що «...у родинах, які були доведені до неприродно великої сили приєднанням роїв, інших родин або чирви, бджоли часто закладають свищевые маточники на стільниках із червою, поставлених удалечині від гнізда, навіть при наявності плодової матки».

Г.Ф. Таранів (1976) пише: «Досвід створення сверхсильных родин (шляхом їхнього обєднання), наприклад, по 8-9 кг показав, що вони збирають на одиницю живої ваги (а часто й на родину) значно менше меду, чим сильні родини, що досягай природної величини близько 6-7 кг. У штучно створеної сверхсильной родині порушується природна рівновага. Існує, отже, оптимальна сила родини, при якій на одиницю живої ваги й у цілому на родину бджоли збирають найбільшу кількість меду. Як зниження, так і підвищення сили родини зменшує ефективність роботи бджіл».

И.А. Шабаршов у своїй книзі «Історія російського бджільництва» повідомляє, що П.И. Прокопович проводив досвіди й формував родини масою до 1 пуда (16 кг), однак дійшов висновку, що зсипати таку кількість бджіл в один вулик невигідно.

Сила родини багато в чому визначає ту кількість бджіл, що родина може відпустити для роботи в поле. Так, при гарному медозборі в слабких родинах масою 1,5-2,0 кг у поле може працювати не більше 15-25% загальної кількості бджіл, а в сильних родинах масою 6,0-8,0 кг у поле працюють 60-65% бджіл. Якщо перевести ці відсотки в масу бджіл, то вийде, що в слабких родинах у поле працює в середньому по 0,35 кг бджіл, а в сильних - більше 4,0 кг. От і виходить, що при різниці маси слабких і сильних родин усього в 3 рази маса бджіл, що працюють у поле, відрізняється для цих родин уже більш ніж в 10 разів! Звідси й, здавався б, непропорційно великий медозбір у сильних родин стосовно слабкого.

По-різному поводяться слабкі й сильні родини при невеликому хабарі: чим слабкіше родина, тим інтенсивніше років бджіл з її. Цей гаданий парадокс пояснюється тим, що в слабких родинах на одиницю живої маси бджіл вирощується більше розплоду. Адже матка кладе приблизительно однакова кількість яєць у всіх родинах, а кількість бджіл у слабких родинах відповідно менше. Більша кількість личинок, що доводиться на кожну бджолу слабкої родини, змушує бджоли частіше літати за кормом. У міру збільшення сили медозбору в природі видобуток нектару спрощується і йде з меншими витратами праці й відносне число бджіл, що вилітають, зі слабких родин зменшується, а в сильних різко зростає за рахунок залучення молодих бездіяльних бджіл. До того ж бджоли із сильних родин на головному медозборі приступають до збору нектару і його переробці вже з 5-денного віку, минаючи роботи з вирощування розплоду. Різке збільшення продуктивності сильних родин на головному медозборі пояснюється ще й тим, що в цьому випадку бджоли повніше завантажують свій медяний зобик. Так, при рівні медозбору до 1 кг у день середнє навантаження медяного зобика в бджіл слабких родин становить 7,1 мг, а при медозборі до 4 кг у день - 28,2 мг. Але й тут бджоли із сильних родин мають перевагу: вони навантажують свій медяний зобик в 1,5-1,8 рази більше, ніж бджоли зі слабких родин, і можуть принести за один раз до 40-45 мг нектару.

Установлено також, що бджоли сильних родин більш ощадливо витрачають корм, а отже, більша кількість принесеного ними нектару може піти в товарний мед.

Г.Ф. Таранів (1953) провів наступний експеримент: бджіл при температурі 14—15 °С ізолювали у вулику й визначали, наскільки зменшується вага вулика за 24 години, тобто скільки корму споживали бджоли за цей час (табл. 1.4).

При аналізі цих даних стають ясним, чому нуклеуси доводиться годувати й улітку навіть при наявності хабар.

Ще один немаловажний фактор: за рахунок більше високої якості бджоли із сильних родин мають тривалість життя на 1/3 більше, ніж бджоли зі слабких родин.

Пояснюється це насамперед тим, що бджоли із сильних родин витрачають менше меду на підтримку життєдіяльності родини й, отже, менше зношуються. Так, М.Ф. Шеметков (1967) досліджував залежність витрати меду на теплотворення від сили родини при зовнішній температурі 15,4 °С (табл. 1.5). Думаю, що ці дані М.Ф. Шеметков одержав незалежно від Г.Ф. Таранова, і разюча подібність наведених у двох таблицях величин свідчить тільки про існування закономірності розглянутого явища.

Відповідно до цих даних побудуємо графік (мал. 1.1).

З мал. 1.1 видно, що, чим сильніше родина, тим менше меду вона витрачає на 1 кг живої маси бджіл і тем менше бджолам необхідно виробляти тепла. Отже, рівень обмінних процесів у бджіл сильних родин буде істотно нижче, ніж у слабких, а тривалість життя вище.

В. Кашковский у газеті «Пасіка Росії» в № 9, 2006 писав: «У сильній родині бджоли живуть до 60, у середній до 35, у слабкої - 28-30 днів. У сильних родинах через 2 месяца бджіл народжується стільки ж, скільки помре, а в слабкій родині - удвічі менше».

Цікаву особливість бджіл, що перебувають у різні по силі родинах, відзначають В.И. Лебедев і Н.Г. Бцпаш (1994). У бджіл сильних родин найбільша активність ферменту ин-вертазы відзначається у віці 18 днів, а в бджіл зі слабких родин вона досягає того ж рівня лише у віці ЗО- 35 днів, тобто за кілька днів до їхньої природної смерті «за віком». Для довідки - середня тривалість життя бджіл улітку становить 38-40 днів. До того ж найбільша активність ферменту инвертазы спостерігається при температурі 34-35 "З, що сильній родині підтримувати набагато простіше, ніж слабкої.

З обліком усього цього можна затверджувати, що в сильній родині дозрівання меду буде йти швидше, а якість його буде вище, ніж якість меду в слабкої родини.

Бджоли слабких родин менш стійкі до несприятливих умов зимівлі через зміст у їхньому тілі більшої кількості води. Про це пише Ю. Уткін у газеті «Пасіка Росії» (№ 9, 2006).

Лізоцим є одним з найважливіших ферментів, що забезпечують антибактеріальний захист всієї бджолиної родини. Резерви лізоциму для зимівлі родина забезпечує з літа в процесі переробки меду. Отож, виявляється, що активність лізоциму в запечатаному меді сильної родини вище, ніж у слабкій. Дослідники припускають, що звязано це з більшою кількістю бджіл, що приймають участь у зборі й переробці нектару й при цьому, що вносили в нього секрети медяного зобика й слинних залоз (Боднарчук Л.И., Нагарна И.М., Левченко И.А., 2005).

И.А. Левченко й В. Олифир (2000) вивчали вплив сили родин на дальність польоту бджіл за кормом. Виявилося, що під час полифлорного хабар максимальна дальність польоту за кормом бджіл сильних родин становила 3 000-4 000 м, а в слабких родинах за тих самих умов вона не перевищувала 2 000-2 500 м. При цьому територія, на якій під час слабкого полифлорного хабар збирали корм сильні родини, становила 1380,2 га, у той час як слабкі родини використовували площу всього в 334,6 га. У цьому, на думку авторів, полягає одна із причин неефективного використання медозбору слабкими родинами.

Бджоли сильних родин дають більше прополісу, чим родини слабких. Так, у дослідженні СИ. Бугеры (2002) було встановлено, що бджоли української степової породи в сильних родинах приносили прополісу майже у два рази більше, ніж у слабкі.

Різні по вихідній силі родини мають і різні тенденції розвитку під час медозбору. Так, невелика родина в цей час інтенсивно росте, але збирає мало меду. У більше сильних родин інтенсивність їхнього росту зменшується, але збільшується інтенсивність медозбору. У період головного медозбору бджоли напружено трудяться, і тому зростає щодобовий відхід бджіл, що у сильних родинах лише частково заповнює виходом молодих бджіл. Тому до кінця медозбору кількість бджіл у сильних родинах значно зменшується, і зменшення це буде тим більше, ніж обильнее й триваліше був медозбір. Середні по силі родини після медозбору залишаються приблизно на вихідному рівні, а слабкі - за цей період підсилюються. Такі родини до кінця медозбору мають багато бджіл, але мало меду.

Румунський бджоляр А. Малаю (1979) наводить цікаві дані залежності живої маси родин різної сили до й після хабар (табл. 1.6).

Дані таблиці наочно ілюструють, що слабкі родини на хабарі підсилюються, але не дають меду, а сильні дають багато меду, але значно слабшають, однак однаково залишаються могутніше слабких.

Таким чином, підсумовуючи все викладене вище, можна сказати, що найбільшу господарську цінність для практичного бджільництва мають сильні родини з оптимальною масою в 6—8 кг бджоли. Бджоляр повинен усіляко прагнути до того, щоб до початку головного медозбору на

пасіці була максимальна кількість саме таких родин, оскільки тільки такі родини на головному медозборі зможуть взяти максимально можлива кількість меду. Правда, при цьому треба підготувати сильну родину до медозбору так, щоб вона до цього моменту перебувала в активному робочому стані, а не в ройовій «гарячці». Сильна родина, перебуваючи в предроевом стані, навіть при рясному хабарі ніколи не дасть багато меду.

Використання сверхсильных родин масою більше 8- 10 кг приведе до втрати потенційних можливостей бджіл і, як наслідок, до недобору меду, що бджоли змогли б дати, якби вони працювали в оптимальні по силі родинах. От що у звязку із цим у книзі «Методи пчеловож-дения» писав Вс. Шимановский: «Штучно складені із двох нормальних родин родини-велетні не дадуть більше меду, чим дадуть дві окремо варті нормальні сильні родини».

Однак використання на медозборі родин оптимальної сили ще не гарантує максимального виходу товарної продукції.

Якщо після закінчення головного медозбору залишити родини в такій же силі, то вони або почнуть роїтися, або ж, якщо цього не відбудеться, інтенсивно поїдати запаси меду. Із цієї причини А. Малаю рекомендує після вікончания медозбору доводити силу родини до репродуктивного рівня, що більше економічний для подальшого змісту. От що він пише із цього приводу: «Великий вихід меду досягається, коли весняна родина в 2 кг до початку продуктивного медозбору досягає сили 6-8 кг, а потім відразу після медозбору вертається до первісного рівня в 2 кг. Зрозуміло, мінімальний рівень сили залила семьи, що, залежить від наявності й сили наступного медозбору. Надлишок бджіл уважається непотрібним і може бути використаний по будь-якому призначенню».

>