Отже, ціль весняного електропідігрівання - надання допомоги родинам у критичний період виходу із зимівлі для інтенсивного нарощування сили родин.
Як правило, використання електропідігрівання усередині вуликів починається відразу після виставки й обльоту бджіл. Якщо після виставки бджоли самі не зробили обліт, то стимулювати його за допомогою підвищення температури усередині вулика можна тільки в тому випадку, якщо зовнішня температура буде не нижче 14—16 °С. При більше низьких температурах до природного обльоту бджіл електропідігрівання включати не треба.
Температура в подрамочном просторі впливає на розвиток родини в такий спосіб.
- При t
25 °С — розвиток родини практично не відрізняється від розвитку родини без підігріву.
При t = 25—ЗО °С — матка починає відкладати більше яєць.
При t = ЗО—32 °С — число яєць, що відкладаються, увеличи-вается незначно, але якісно міняється склад розплоду - стає менше трутневого розплоду.
При t = 32 "З - родина виходить із ройового стану, припиняє вирощування трутнів. Маточники не заставляються навіть при короткочасному видаленні матки. Нова матка приймається добре.
При t = 32-35 "З - кількість розплоду зменшується на 10-20%.
При t = 36—37 °С — гине 20—25% личинок і.
лялечок.
При t = 37—38 °С — різко зменшується кількість розплоду. Матка перестає відкладати яйця.
При тривалому впливі t = 40 °С — наступає загибель відкритого й закритого розплоду.
Що стосується впливу більше високих температур, які використовуються при термообробці бджіл для боротьби із кліщем Варроа, те дослідження показали, що разновозрастный розплід виживає й проходить всі стадії розвитку після годинного впливу температур! 46 °С.
Середньодобова загибель бджіл, подвергшихся 15— 30-хвилинній дії температури 46 °С, становить 0,6— 1,0%. Після 45-хвилинного впливу цієї температури все бджоли гинуть протягом 3-4 доби (Єськов Е.К., 1983).
Ці дані наведені для того, щоб показати, що недотепне використання самостійно виготовлених недосконалих технічних пристроїв підігріву, які можуть створити в гнізді неприпустимо високу температуру, може привести до жалюгідних наслідків.
На основі наведеної інформації й особистого досвіду вважаю, що температуру в подрамочном просторі в ранневесенний період треба співвідносити із загальним тлом зовнішніх температур і піднімати її не різко, а поступово. На початку після виставки й обльоту, якщо погодні умови не сприяють стабільному лету бджіл, температуру в подрамочном просторі краще підтримувати не вище 15—20 °С. Після появи перших медоносів температуру поступово піднімають до 25—28 °С.
Дослідження показують, що бджолина родина витрачає найменшу кількість енергії при зовнішній температурі 23—28 °С, а сам оптимальної є температура 26— 27 °С. Як при зниженні зовнішньої температури щодо цих значень, так і при її підвищенні енерговитрати родини зростають.
Виходячи із цього, найкраще в подрамочном просторі підтримувати саме таке, оптимальне, значення температури в межах 26—27 °С.
М.Ф. Шеметков (1967) досліджував витрату меду при різних зовнішніх температурах бджолиною родиною 0,5 кгза2 години (табл. 1.9).
Ці дані підтверджують зроблене вище твердження про наявність оптимальної температури в подрамочном просторі.
З початком інтенсивного літа бджіл у травні температуру в подрамочном просторі можна на якийсь час підняти до 30—32 "С. Досвід показує, що, якщо в подрамочном просторі протягом двох тижнів підтримувати температуру 32 °С, відбувається майже повне опадання кліща Варроа.
Після нарощування максимальної сили родини й установлення високих середньодобових температур наприкінці