У приміщенні можна переробляти віск у будь-яку погоду навесні, улітку й восени, у вільне від догляду за бджолами час.
Звичайно рекомендують суша вирізати з рамок, отсортировывать її й розмочувати в холодній мякій воді протягом доби. Це тільки підготовчий процес. Він досить трудомісткий. На вирізку однієї рамки й оскабливание її затрачається 5 мінут. Щоб забезпечити день роботи на пресі, треба вирізати й обскребти 183 рамки. На це йде більше 15 годин. Щоб знову використовувати рамки, їх треба продезинфицировать, натягнути на них дріт. На це витрачається ще близько 20 годин. Таким чином, на підготовчі роботи затрачається часу в кілька разів більше, ніж на основну роботу.
Д. Т. Найчуков при переробці суши не виконує підготовчі роботи, а відразу розварює рамки. Для порівняння способу Д. Т. Найчукова з рекомендуються в підручниках і інших руководствах відділ бджільництва провів хронометраж, що показав, що разваривание суши без вирізки її з рамок прискорює процес більш ніж в 3 рази.
Спосіб, запропонований Д. Т. Найчуковым, гарний ще тим, що збільшується строк придатності рамок. Рамки, з яких сушу вирізують, служать у межах двох-шести років, тому що при вирізці дріт часто ріже бічні планки. Без вирізки рамки служать більше 12 років. Крім того, у киплячій воді рамки дезінфікуються.
Пресування виконується так. Поруч із грубкою встановлюють спеціальну діжку воскоотстойник, у яку поміщають воскопресс конструкції НИИП. В 100-літрові казани наливають по 50 л дощової або снігової води. Тверда вода зовсім непридатна, тому що вона знижує вихід воску і його якість. Як тільки вода закипить, у неї опускають рамку зі стільниками. Після виварення рамку вдаряють об край казана, щоб стряхнути залишки суши й відкладають убік.
Поки суша розварюється, воскопресс готовлять до роботи. На дно преса й по кутах кладуть велику солому, а на дно ступи - звязану хрестоподібно мотузку, звиту із чотирьох шпагатин. Кінці мотузки повинні тягтися по кожній стінці нагору. На мотузку опускають мішок, що сли за формою й розміром ступи (якщо мішок буде зшитий не за формою, він швидко порветься). Усередину мішка набивають солому. І мішок, і воскопресс, і солому обварюють окропом. Потім заливають ківш розвареної суши, кладуть шар соломи, знову заливають ківш суши, знову кладуть солому. Так роблять пять шарів. Потім мішковину звертають і завязують хрест-навхрест мотузкою. На мішковину кладуть шар соломи й ще раз всі, у тому числі й гніт, обливають киплячою водою. Після цього на мішковину накладають гніт. У гніздо гніта вставляють гвинт і повільно закручують. Тиск гвинта треба збільшувати поступово, у міру стекания води й воску з мервы. Якщо відразу дати великий тиск, то масу почне розпирати в усі сторони, а віск і вода погано будуть відділятися. Під час пресування ступу необхідно періодично промивати окропом, не знімаючи тиску гвинта. Коли тиск буде доведено до межі й зі ступи перестане випливати рідина, гвинт розкручують, гніт знімають, мішок розвязують, мерву струшують, поливають киплячою водою й ще раз вичавлюють. Пресування повторюють не менш трьох разів.
У підручниках по бджільництву (А. Л. Гусельников, 1960 р.; Н. С. Щербина, 1958 р. і інші) рекомендується однократне пресування, тому більшість бджолярів Алтаю й Сибіру вичавлюють віск одним пресуванням. Для цього вони намагаються дати найбільший тиск, що приводить до поломок пресів і низькому виходу воску. Бджолярі вважають, що причиною поломки пресів і низького виходу воску є погана їхня конструкція.
А. Ф. Губін в 1929 р. установив, що вихід воску із суши збільшується не від сили тиску, а від кратності пресування, що для збільшення виходу воску необхідно застосовувати, як мінімум, трикратне пресування.
При