Зупинимося більш докладно на розгляді впливу всіх цих факторів.
> Вплив рельєфу місцевості на.
життєдіяльність бджіл і медосборные умови.
Вплив рельєфу місцевості розглянемо у двох аспектах - у широкому й вузькому змістах.
У широкому змісті рельєф місцевості, або по-іншому - ландшафт, можна трактувати як загальну (фізичну) характеристику даної місцевості: гори, степ, лісостеп і ін. Особливості ведення бджільництва в цих географічних зонах (районах) розглянемо на прикладі України, хоча ці особливості по більшій частині будуть мати місце й у подібних зонах Росії, Молдови й інших країн середньої смуги.
У найбільш загальній постановці замічено, що нектаро-виділення рослин залежить від широти місцевості й висоти над рівнем моря. Французький ботанік Бонье перший звернув увагу на те, що ті самі нектароносні рослини краще виділяють нектар у більше північних широтах і при підйомі в гори. Це відбувається тому, що північні райони характеризуються регулярним випаданням опадів і більше помірною температурою. При просуванні до півночі в літню пору збільшується тривалість світлового дня й одночасно із цим зростає відсоток найцінніших для рослин у фізіологічному відношенні червоно-жовтих променів. Все це позитивно впливає на процеси фотосинтезу, утворення й виділення нектару. Однак такої закономірності підкоряються в основному дикоростучі рослини, що ж стосується оброблюваних сельхозкультур, те їхні нектароносні властивості в найбільшій мері проявляються в типовій зоні їхнього виростання.
А тепер розглянемо особливості окремих географічних зон.
Для гірських районів характерні сильна пересіченість і навіть изрезанность рельєфу, наявність більших площ лісової рослинності, різка зміна погодних умов протягом короткого проміжку часу, велика кількість опадів, що випадають. Так, у Карпатах випадає за рік до 1 200-1 500 мм опадів. Більша їхня частина доводиться на теплу половину року, коли в бджіл починається активний сезон.
Крім того, у цих районах через відсутність достатньої кількості придатної для посадки землі культурні медоноси звичайно висівають у невеликих кількостях і тільки в долинах або на гірських рівнинах, якщо вони розташовані невисоко над рівнем моря. Орні землі в цій зоні не перевищують 10-12% від загальної площі. Тут досить багато лугів, косовиць; поруч із населеними пунктами повсюдно розташовуються сади, виноградники. Більша частина території гірських районів покрита деревною рослинністю: ялинами, соснами, буком, ялицею. У передгірних районах є масиви клена, липи, дуба. Усього лісами й чагарниками в гірській зоні зайняте близько 50-60% площі, а близько 30% - косовиці й пасовища. Однак не всі ці площі можуть бути природною кормовою базою для бджіл. Так, пояс високогірні полонії (пасовищ) не представляє цінності для бджільництва, хоча має у своєму складі конюшина, еспарцет, чебрець і інші медоносні культури. Однак використовувати їхньої бджоли не можуть внаслідок несприятливих кліматичних умов. Навіть у травні й червні на полонинах бувають заморозки й снігопади. По кліматичних умовах кормова база доступна для бджіл тільки в границях районів, розміщених не вище 800-1000 м над рівнем моря.
Всі ці характеристики гірської місцевості впливають на особливості ведення бджільництва в цих районах, а також на життєдіяльність бджіл.
Сильна пересіченість місцевості, мала кількість доріг і їхня низька якість, невеликі площі масивів культурних медоносів утрудняють кочівлю пасік. У гірській місцевості хабарів звичайно наступає пізніше, триває довше, але він відносно слабкіше, ніж у рівнинній місцевості, де більше медоносів. У горах також менш виражені різкі перегони медозбору, оскільки тут немає більших площ культурних медоносів, а знову цвітучі медоноси накладаються на вже квітучі, і виходить своєрідний медоносний «конвеєр» з невеликим, але постійним взятком.
Медозбори в цій