Крім того, частина кліщів може мимовільно обсипатися із бджіл при підвищених температурах у вулику, при збільшенні рухової активності бджіл і т.д. При наявності сітки ці кліщі перестануть являти повторну загрозу для бджіл. Добре також і те, що дрібне сміття із гнізда буде проскакувати через сітку на дно, рятуючи бджіл від зайвої роботи з очищення вулика. Немаловажно також і те, що бджоли не будуть зайвий раз контактувати із цим сміттям. Противоклещевая сітка, що фактично є для них дном, буде завжди чиста.
Зверху на противоклещевую сітку можна також закладати лікувальні препарати, різні ароматні трави для стримування розвитку кліща. На неї можна навесні поставити внутриульевую поїлку або ж годівницю. Винахідливі бджолярі можуть пристосувати її й для інших цілей.
З якого матеріалу краще робити таку сітку і який вона повинна бути? Комірка сітки повинна мати розмір не менш 1,5x1,5 мм і не більше 3x3 мм. Через меншу, чим 1,5x1,5 мм комірку кльош, не зможе провалюватися долілиць (максимальні розміри самки кліща становлять 1,2 мм). Через комірку більше чим 3x3 мм може пройти голівка бджоли. Бджола, що потрапила в такий «капкан», гине.
Найкращий матеріал - штампована з тонкої міцної пластмаси сітка, що використовується для захисту вікон від комарів і мух, із круглими комірками діаметром 2,5 мм. Інші сітки - плетені із пластмасових ниток і навіть із тонкої волосіні - бджоли рано або пізно прогрызают. Такі сітки робити не рекомендую, тому що вони можуть стати передумовою до бджолиного злодійства й інших неприємностей.
Надійна противоклещевая сітка виходить із сітки, що зроблена з нержавіючого дроту. Вона, щоправда, дорогувата. Можна зробити сітку також з відходів тонкої оцинкованої сталі, з якої роблять сита для комбайнів, млинів та ін.
Противоклещевая сітка в моєму вулику являє собою рамку з деревяних брусків 15x15 мм, що задньою стороною надійно на клеї ПВА й саморезах прикріплюється до дощечки, за якої сітку можна виймати й вставляти на місце (мал. 1.39).
На верху брусків рамки прикріплена сама сітка, а внизу рамки під сіткою розташовується нагрівальний елемент відкритого типу з ніхрому.
Рамка противоклещевой сітки лежить на планках 10x10 мм, які прикріплені до бічних стінок дна (див. мал. 1.35). По цих планках-полозкам противоклещевая сітка має можливість вільно переміщатися. Своїм переднім кінцем рамка впирається в передню стінку дна. Зверху ця частина рамки фіксується трикутним плінтусом. По цьому своєрідному пандусі бджоли мають можливість вільно витягати в льоток велике сміття, а також подмор бджоли й трутнів.
— Піддон. Основне призначення піддона - збір дрібного сміття, що провалюється через противоклеще-вую сітку, і фіксація кліща, що потрапив на піддон.
Основний мотив супротивників наявності піддона у вулику: піддон - це «розсадник» воскової моли. Цілком допускаю, що так воно й може бути, але тільки при умовах:.
1.
Коли піддон очищається від воскової крихти рідше, ніж 1 раз у дві-три тижні.
2.
Коли конструктивно піддон може вийматися тільки в одну сторону (звичайно назад) і тоді в передньої стінки утвориться глухий тупик, де немає вентиляції.
У таких умовах моль буде почувати себе у вулику комфортно, і тоді вже можна буде дійсно говорити про піддон як про «розсадник» моли.
Нічого цього не буде, якщо вчасно очищати піддон і - саме головне - зробити піддон, що виймається в обидва боки. Коли я приступився до конструювання свого вулика, те ще не знав про те, що «цього робити не можна». «Твій вулик тримається внизу всього на двох бічних дощечках дна, які при гарному навантаженні або під час перевезення можуть зламатися й вулик упаде», говорили мої критики.
Не падає! От уже багато років експлуатую ці вулики у всіх режимах, і - не падає.
А «хитрість» полягає в тім, що для бічних стінок дна вибирається цільний шматок дошки, бажано без сучків. Добре підганяються всі деталі щитка дна й надійно скріплюються клеєм ПВА й