Однак перш ніж ми почнемо докладно розглядати, як правильно пофарбувати вулик, розповім про те, що відбувається в деревині під шаром олійної фарби.

Після висихання фарба щільно закупорює судини цревесины, і вона стає непроникної для вологи. Якщо чосмотреть на пофарбований вулик зовні, то виходить, ароде, нормально: вулик стає захищеним від зовнішньої атмосферної вологи, бджолам легше орієнтуватися, так л зовнішній вигляд вулика поліпшується. Але виявляється, що під :лоем олійної фарби інтенсивно розвиваються микроор--анизмы, які руйнують деревину й скорочують строк :лужбы вулика*.

А тепер давайте подивимося на пофарбований вулик зсередини. Що в результаті фарбування виходить? Деревина, відбуватися в такому «бутерброді» узимку? Накопичується в деревині внутриульевая волога дійде до непроникної плівки, і після цього деревина перестане поглинати вологу. Надлишкова внутриульевая волога при відповідних температурах почне конденсуватися у воду або іній, скапливаясь в основному в нижній частині вулика. А що могло бути, якби зовні вулика була відсутня непроникна плівка? У цьому випадку внутриульевая волога при низькій відносній вологості зовнішнього повітря буде віддалятися настільки завгодно довго через зовнішню поверхню вулика. Необхідно відзначити, що протягом більшої частини часу зимівлі відносна вологість зовнішнього повітря буває нижче вологості усередині вулика. З урахуванням цього факту незабарвлений вулик під час зимівлі міг би видаляти із гнізда більше вологи, чим пофарбований.

Установлено, що влагопроницаемость одного тільки шару фарби в 2,4 рази нижче, ніж у незабарвленої дошки товщиною 40 мм. Розрахунки показують, що через незабарвлену стінку вулика за 6 місяців зимівлі назовні проникає 6,8 кг внутриульевой вологи, у той час як через пофарбовану - усього 2,8 кг, тобто 40% від потенційно можливої (Суходолец Л.Г., 2000).

Ще в 1925 р. B.C. Райковский повідомляв про те, що бджоли в незабарвлених вуликах, особливо під навісами, зимують краще, ніж у фарбованих, і призивав бджолярів не красити вулики. Однак сьогодні більшість бджолярів все-таки красять вулики. Про те, як це зробити краще, буде розказано далі.

Сигнальна функція цвіту вулика. В основі сигнальної функції фарбування вулика лежить уроджена здатність бджіл розрізняти цвіту.

Що стосується помітних бджолами квітів, то в літературі можна зустріти самі різні варіанти інформації із цього питання. От узагальнення тільки деякої такої інформації (табл. 1.7).

Джерела:.

1.

Лебедєв В.И., Билаш Н.Г. Біологія медоносної бджоли. - М.: Агропромиздат, 1991.

2.

Таранів Г.Ф. Анатомія й фізіологія медоносних бджіл. - М.: Колосся, 1968.

3.

Комісар А.Д. Високотемпературна зимівля медоносних бджіл. - Київ: НІ 111 «Лабораторія біотехнологій», 1994.

4.

Лаврехин Ф.А., Панкова СВ. Біологія медоносної бджоли. - М.: Колосся, 1983.

5.

Ковальов А.М. і ін. Підручник бджоляра. - М.: Колосся, 1970.

До цьому варто додати, що К. Фриш (1955) рекомендував для фарбування вуликів використовувати чотири цвіти: білого, синього, жовтого й чорний, а Г.Ф. Таранів у згаданій вище книзі пише: «...бджоли при необхідності вибору віддають перевагу блакитній і синій квіткам». І далі: «...У блакитних і синіх вуликах родини бджіл зібрали на 10% більше меду, чим у зелених, і на 5% більше, ніж у білих вуликах».

Практичному бджоляру, найчастіше далекому від науки, дуже складно орієнтуватися в цій неоднозначній інформації. Мені ж представляється, що найбільш аргументовано пропозиції А.Д. Комісара, оскільки зроблені вони були після численних натурних експериментів і узагальнень результатів з метою їхнього практичного застосування. Отож, рекомендації ці такі: використовувати для фарбування вуликів тільки наступні кольори: 1) білий або синій (але не одночасно), 2) жовтий, 3) «алюмінієвий» (цвіт поверхні будь-якого білого металу або фарби «серебрянка» на нітролаку), 4) чорний або червоний, але при