У пропонованому варіанті вентиляції, з погляду теп-лофизической, вулик, по суті, виявляється як би без дна, оскільки зовнішні повітряні потоки мають вільний доступ у район низу подрамочного простору, і дно буде виконувати тільки функції елемента, що зберігає механічну міцність вулика. Однак боятися того, що дно не буде втримувати тепло, не треба. Адже відомо, що коефіцієнт теплопровідності повітря більш ніж в 5 разів менше коефіцієнта теплопровідності сухого дерева. Тоді значне подрамочное простір (100- 150 мм),, що принципово необхідно для реалізації пропонованого способу вентиляції, буде забезпечувати мінімальні тепловтрати через це подрамочное простір.
Що ж стосується безпосередньо самого дна, той його опір тепловому потоку становить близько 5% теплового опору подрамочного простору висотою 100 мм. У такому випадку, якщо говорити про збереження тепла, при наявності достатнього подрамочного простору, дно можна робити навіть із ДВП або взагалі не робити.
До речі, бджолярі іноді сильно перебільшують роль будь-якого отвору в стінках вулика (льотка) у питанні збереження тепла у вулику. Виявляється, це не зовсім так. От що із цього приводу пише А.И. Касьянов (ж. Бджільництво № 4, 2007): «Стан льотків дуже слабко впливає на умови тепловтрат... Тому величиною втрат тепла через відкриті льотки можна зневажити з достатньої для практики точністю». Тим більше, ці втрати будуть незначними при розташуванні отвору аж унизу вулика.
На практиці локалізація бджолиного гнізда з боків виконується двома утепленими заставними дошками, які повинні щільно, буквально «герметично», примикати до передній і задній.стінкам. Між заставними дошками й бічними стінками бажано залишити сврбодное простір (кишеня) хоча б у кілька сантиметрів. Це простір повинне мати вільний прохід в обсяг під дахом, що у свою чергу повинен мати вихід у навколишній простір через вентиляційний отвір (мал. 3.14).
Верхній льоток повинен бути повністю закритий, а нижній — відкритий не менш чим на 4—5 див (8—10 див ). У задній стінці аж унизу біля дна необхідно зробити вентиляційну щілину із площею не менш 8—10 див . Можна замість щілини в нижніх кутах задньої стінки вирізати два круглих отвори діаметром 25 мм. Відкриваються ці отвори або вентиляційна щілина відразу після утворення бджолами зимового клубу. Не забувайте про захист від мишей!.
З обліком того, що вулик має велике подрамочное простір (а це - обовязкова умова для організації вентиляції через низ), можуть бути й інші варіанти провітрювання подрамочного простору. Головне, щоб вентиляція цього простору проходила інтенсивно. У той же час при зимівлі на вулиці, щоб уникнути прямого задування вітру в гніздо через льоток і вентиляційні отвори, треба прикривати передню й задню стінки притуленими до вулика щитами або дошками.
При такій вентиляції волога й вуглекислий газ будуть віддалятися з низу вулика за рахунок вільного руху повітря в горизонтальної подрамочной площини й у вертикальній площині через «кишені» і дах. Але й у першому, і в другому випадках потоки вільного руху повітря будуть проходити за межами бджолиного