Основними факторами, що визначають мікроклімат, є температурний режим, влажностный режим ( гиг-рорежим) і газовий режим. Про їх і піде мова далі.
> Температурний режим бджолиного житла в зимовий період.
Температура ставиться до числа основних факторів, що обмежують ареал поширення бджіл. Сезонні й добові коливання температури й потреби бджіл у певному терморежиме формували в них у процесі еволюції зроблені механізми терморегулювання. Терморегуляція заснована на використанні комплексу складних, спадково закріплених поведінкових актів. Виражаються вони в чіткій взаємодії більших груп бджіл, що охороняє або знижує негативний вплив діючі на родину несприятливого термофактора. Більшу роль у механізмі терморегуляції грають індивідуальні особливості робочих особин, що володіють високочутливими терморецепторами, а також здатності бджіл у сотні разів змінювати інтенсивність обмінних процесів (Єськов Е.К., 1991).
Механізм терморегуляції заснований на керуванні процесами виробництва тепла й тепловіддачі як окремими особинами, так і групою (клубом) бджіл. Джерелом теплової енергії в бджолиному гнізді є споживаний бджолами мед, а безпосередніми виробниками тепла - складовий зимовий клуб бджоли за рахунок їхньої мязової діяльності. Віддача тепла тілом бджоли здійснюється в основному через механізми теплопровідності, конвекції, випромінювання, а також випару. Ефективність віддачі тепла, що відбуває в результаті дії комплексу цих процесів, залежить від різниці температур між покривами тіла бджоли й навколишнім середовищем. Істотний вплив на інтенсивність віддачі тепла роблять швидкість повітряного потоку і його вологість: збільшення швидкості руху повітря й зниження його вологості прискорюють тепловіддачу тіла бджоли. До супутньої форми охолодження ставляться тепловтрати, повязані з випаром бджолою так званої метаболической ( щовиникає за рахунок внутрішніх обмінних процесів) води, що віддаляється з організму бджоли через дихальну систему. Тому чим інтенсивніше обмін речовин, тим більше при тому самому стані умов навколишнього середовища втрати метаболической води й відповідно охолодження бджоли.
Однак частка тепловіддачі за рахунок випару метаболической води в загальному комплексі тепловіддачі бджоли відносно невелика (близько 10%), Єськов Е. К. (1991).
З початком формування зимового клубу «включається» груповий захисний механізм терморегулювання, спрямований на максимальну компенсацію негативного впливу несприятливих умов зовнішнього середовища й зниження витрат енергії кожною особиною. Звичайно восени клуб починає формуватися напроти льотка в передній частині вулика на нижніх половинах рамок. При цьому бджоли розташовуються переважно на порожніх комірках. Споживання меду стимулює бджіл переміщатися нагору, а потім — і в напрямку до задньої стінки. У житло з більшими запасами меду в довгих вертикальних стільниках, наприклад, у дуплі або вулику на узковысокую рамку, бджоли мігрують уздовж передньої.
стінки.
.
Переміщення бджіл у верхню частину гнізда звязано також з їхнім прагненням зайняти найбільш теплу частину житла. Дійсно, у сильні морози більша частина бджіл, що зимують у вуликах під відкритим піднебінням, розташовується у верхніх частинах стільників. У той же час у вуликах з електричними підігрівниками, розташованими в подрамоч-ном просторі, центр локалізації бджіл буває зміщений до нижньої частини стільників. У таких вуликах переміщення бджіл нагору відбувається при потепліннях і до весни.
Розподіл температур у житлі зимуючих бджіл залежить від їхнього розміщення на стільниках. У той час, коли в гнізді відсутній розплід, найбільш висока температура буває в межрамочных просторах, де перебуває найбільша кількість бджіл. У самій теплій зоні, тепловому центрі, мінімальна температура перебуває