Що стосується приміщень для зимівлі бджіл з електрообігріванням, те очевидним є вимога зменшення тепловтрат через стінки зимовника. Рекомендується мати теплоізоляцію стін і стелі, еквівалентну теплоізоляції стін з деревяного бруса товщиною не менш 100-120 мм. Дешевше всього це будуть каркасні стіни з теплоизолирующей засипанням із суміші ошурок і 5%-ний вапна (на 20 цебер ошурок цебро перевелися) з обовязковою зовнішньою штукатуркою. Засипання після висихання перетворюються в пухку плиту, що відмінно зберігає тепло. У той же час такі стіни є проникними для водяних пар і повітря, і тому не потрібна спеціальна вентиляція приміщення, коли в ньому втримується до 8-10 родин (Гунякин А.А., 1991).
3 2.
Орієнтовні норми при будівництві приміщення: 0.5—0,7 м обсягу приміщення й 4—5 див розтину вентиляційного отвору на одну родину.
Вентиляція повинна мати приточное отвір у нижній частині приміщення й витяжне - у стельовій частині. Верх витяжної труби повинен бути вище ковзана на 0,5 м, а нижній зріз труби повинен закінчуватися на одному рівні зі стелею. Якщо нижній зріз буде виступати нижче стелі, то потовк буде відволожуватися. Приточная й витяжна труби повинні бути обладнані засувками, що дозволяють регулювати площа розтину отвору.
Для видалення вуглекислого газу й водяної пари із приміщення, де зимують бджоли, і забезпечення їхнім киснем необхідно 10-кратне відновлення повітря протягом доби. Сильна родина з 30 тис. бджіл при зимівлі в приміщенні виділяє за добу в середньому 46 г води й більше 100 г вуглекислого газу (Єськов Е.К., 1992).
З інших вимог до приміщення відзначити необхідність його надійного захисту від проникнення мишей, можливість його повного затемнення під час зимівлі й устаткування червоним ліхтарем для зручності проведення періодичних оглядів. Бажано в такому приміщенні мати іонізатор повітря. Схема нескладного у виготовленні іонізатора наведена в моїй книзі «Бджільництво. Практичний курс».
Повернемося, однак, безпосередньо до питання терморегулювання. Я давно цікавлюся цим питанням і збираю відповідну інформацію, що часом носить суперечливий характер. Мені не вдалося виявити джерело, де б ця інформація було систематизовано й доведене до можливості її практичного застосування. Це не дозволяло, опираючись на наявну інформацію, вирішити поставлене завдання створення надійної й недорогої системи терморегулювання для пасіки. Тому було ухвалене рішення сконструювати й виготовити таку систему самостійно. Завдання було сформульовано в такий спосіб: створити сучасну надійному й просту у виготовленні систему терморегулювання для невеликої пасіки в 10—20 вуликів при можливо менших матеріальних витратах. Конструкція схеми повинна дозволяти її тиражування в домашніх умовах. :.
Виходячи з поставленого завдання й умов оптимальної зимівлі, необхідно було створити пристрої, що забезпечують терморегулювання як внутрішнього обсягу вулика, так і обсягу приміщення для зимівлі. При всій принциповій подібності обоє ці пристрої мали певні схемні розходження. Про результати роботи з рішення цих завдань і піде мова нижче. Спочатку розглянемо, як вибиралися живлячі напруги, потім вимоги до конструкції внутриульевого підігрівника й обігрівача для приміщень. На закінчення представимо загальну схему терморегулювання і її роботу в різних режимах.
>