погодних умов і хабар. Такі родини до основного медозбору частіше виявляються непідготовленими й слабко його використовують.

У зиму кожній бджолиній родині необхідно залишати 22-25 кг меду й 2-3 стільники з пергою. Цей запас створюється для них з головного хабар - у червні - липні. Частина кормового меду для зимівлі варто заміняти концентрованим цукровим сиропом. При цьому в розрахунок береться не тільки якість заготовленого бджолами меду (можливість закристалізуватися, закиснути або наявність у ньому домішок паді), але й економічна сторона. Заміна однієї третини кормового запасу меду на цукор удешевляет зміст бджолиних родин у зимовий період і збільшує товарну продуктивність пасіки. Не відбивається така заміна й на самих бджолах. Наукою й практикою встановлено, що першу половину зимівлі бджоли краще проводять на цукровому кормі. У кишечнику в них накопичується менше екскрементів, у результаті чого до весни бджолина родина краще зберігає свої фізіологічні властивості. У лютому бджоли повинні перейти на медяну дієту, багату білком, вітамінами, мікроелементами й ферментами. Повноцінне харчування в цей період конче потрібно, тому що незабаром їм має бути вирощувати личинок і годувати молочком яйцекладущую матку. Не можна запасати бджолам на зиму мед із крестоцветных рослин (гірчиці, рапсу, сурепки), а також вересу, соняшника й деяких інших медоносів. У комірках стільників такий мед швидко кристалізується, і бджоли не можуть його споживати, починають хвилюватися, у них виникає спрага, а потім понос.

І ще один не менш важливий момент у забезпеченні правильного зимового змісту бджолиних родин: наближення їх до природних умов життя - зимівлі на волі. Якщо бджолина родина забезпечена повним запасом доброякісного корму (не менш 2-2,5 кг на вуличку бджіл) і втримується в добротному вулику, немає потреби втручатися в її життя ні взимку, ні провесною. Вэтот період їй потрібний повний спокій. Багато бджолярів заносять вулики із бджолами на зимівлю в підвали або в сараї під сіно, закопують у глибокі траншеї, а робити цього не треба.

Практика показує, що ослаблення й загибель у зимівлі бджолиних родин відбувається в основному із- за неповної кормообеспеченности, коли для зимової їжі їм залишають у вуликах не по 20-25 кг доброякісного меду, а тільки по 10-12. У першій половині зимівлі (листопад - січень) загибелі бджолиних родин на таких убогих кормах від голоду звичайно не спостерігається. Перебуваючи в щільному клубку, бджоли в цей період споживають мало меду (до 100 г на родину в добу). Наприкінці лютого - початку березня споживання меду й перги бджолами різко збільшується. У цей період родині потрібно значно більше тепла для того, щоб забезпечити оптимальні умови для вирощування розплоду, що зявився в комірках стільників. Тому, затрачаючи більше корму на обігрів воскового гнізда й вигодовування личинок, бджоли- годувальниці повинні одержувати повноцінне харчування. Недолік запасів корму у вуликах набагато подовжує період зміни зимовалых бджіл на молоді у квітні, у результаті чого різко знижується ріст і розвиток бджолиних родин, а також опірність у них до різного роду захворюванням. У практиці бджолярів чимало прикладів, коли в період зимівлі на пасіці гинуть навіть сильні родини бджіл. Це трапляється або від недоліку або недоброякісного корму, або від неправильного його розміщення в стільниках. Відоме правило - залишати на вуличку бджіл, що йдуть у зимівлю, не менш 2,5 кг меди бджолярами нерідко грубо порушується. При цьому в розрахунок потреби для них у зимових кормових