Лабораторно- хімічна оцінка.

Лабораторно- хімічна оцінка.

Для перевірки якості бджолиного воску проводять вибірку злитків з упакованих мішків або ящиків. Кількість злитків, що відбираються для аналізу, зазначено в таблиці № 3.
Визначення натуральності воску по щільності. Даний спосіб заснований на різниці в щільності натурального й фальсифікованого воску. Домішка парафіну або церезину зменшує щільність у порівнянні з натуральним воском.
Домішка у воску визначають, опустивши в міцний винний спирт два шматочки: фальсифікований і натуральний. Потім спирт розбавляють водою доти, поки фальсифікований шматочок не спливе. Натуральний віск у цьому випадку буде залишатися на дні.
У даний розчин спирту міцністю близько 44° опускають шматочок досліджуваного воску. Якщо він опускається на дно, виходить, віск натуральний, а якщо спливає фальсифікований. Довгостроково зберігати розчин спирту не рекомендується, тому що він випаровується і його щільність міняється. У таблиці № 4 зазначені властивості різних речовин, найбільше домішуються часто до воску.
Визначення домішки стеарину й парафіну за допомогою проби Бюхнера. У хімічну склянку ємністю 500 мол наливають 100 див спирту, після чого склянку поміщають у гарячу водяну лазню. Потім у спирт обережно додають їдкий калій у кількості 28 г, ретельно перемішують до повного його розчинення. Насичений розчин ставлять у темне місце й після відстоювання й охолодження розчин зливають у банку з жовтого скла, потім у пробірку поміщають два шматочки воску масою 0,5-1,0 г, додають 5 мол спиртового розчину лугу, доводять до кипіння над спиртівкою й кипятять 23 мінути. Якщо по всьому розчині утворяться дрібні жирові кульки, які після охолодження збираються на поверхні у вигляді жирового кільця, виходить, випробуваний віск має домішка парафіну або церезину. Якщо віск розчиниться й розчин залишиться прозорим, то домішок у ньому немає. При проведенні аналізу необхідно дотримувати більшої обережності, не допускаючи влучення крапель лугу на шкіру рук або одяг. При закипанні розчину він може бути викинутий із пробірки, тому при кипятінні її тримають отвором від себе.
Визначення домішки стеарину за допомогою вапняної води. У скляну пробірку наливають вапняну воду й поміщають воскові стружки. Розчин нагрівають до температури плавлення воску й при цьому вміст пробірки злегка збовтують. Помутніння розчину вказує на присутність у зразку воску стеарину. Визначення домішки каніфолі за допомогою оцтового ангідриду. У скляну пробірку або колбу наливають невелика кількість оцтового ангідриду, сюди ж поміщають 1 г воску. Колбу або пробірку нагрівають до розчинення воску, знімають із вогню й після охолодження розчину додають у нього одну краплю 63- процентної сірчаної кислоти. Червона або синофіолетове фарбування розчину, що переходить у желто- червоний цвіт, указує на домішку у воску каніфолі. Визначення домішки стеарину й сала за допомогою бури. У колбу наливають 6-8 мол насиченого розчину бури й поміщають сюди ж 2 г воски. Розчин кипятять 1 мінуту, прохолоджують. При змісті у воску домішки стеарину або сала рідина має вигляд молочної каламуті. Якщо розчин злегка помутнів і віск сплив на його поверхню, виходить, випробуваний зразок воску натуральний.