Вощина.

Вощина.

Вощину використовують для відбудування бджолами стільників. Виготовляють її на воскозаводах із сортового бджолиного пряженого воску. Вона має білий, світлі- жовтий або жовтий цвіт і приємний воскової запах. Лист вощини роблять прямокутної форми, рівномірної товщини, так, щоб по всій поверхні листа вощина просвічувалася однаково. До реалізації допускається вощина без механічних ушкоджень. Виготовлення промислового рафінованого цукру.
Для розуміння різної цінності цукру й меду потрібно розібратися в тім, як виготовляється промисловий цукор і як він діє на організм людини. Про одержання й склад цукру можна прочитати наступне: «Цукор у широкому змісті означає низькомолекулярні вуглеводи; у вузькому змісті - дисахарид, що складається із глюкози й фруктози, одержуваний із соку цукрового очерету, цукрового буряка й інших сахаросодержащих рослин і плодів, що має солодкий смак і висока живильна цінність.
Одержання: цукровий буряк зі змістом цукру близько 15,5 % ріжуть у дрібну стружку й высолаживают у батареї з декількох дифузорів за принципом противотока теплою водою. Гніт переробляється в корми для худоби. Сироп з 13-15 % цукру містить ще солі, пектини й білкові речовини; для видалення цих домішок у нього додають вапно, розчинні компоненти якої осаджуються вуглекислотою в сатураторах у вигляді нерозчинного карбонату. Після фільтрації в прозорий сироп знову додають вапно, сатурируют при 100 °С і ще раз фільтрують. Отриманий рідкий сироп концентрують у багатоступінчастих випарних апаратах до змісту цукру 50-60 % (густий сироп). Потім густий сироп фільтрують і згущають у вакуумі; цукор починає кристалізуватися. При подальшому додаванні густого сиропу й випарюванні виходить маса, що складається на 75 % із кристалів і на 25 % із сиропу. У центрифугах відбувається відтік сиропу; отриманий у такий спосіб продукт - це цукор- сирець. З отцентрифугированного сиропу одержують цукор другої кристалізації; при цьому відтік сиропу містить ще досить велика кількість цукру і йде на корм худобі або шляхом сбраживания переробляється на дріжджі, спирт, молочні, масляну й лимонну кислоти й гліцерин. Іноді меласса ще раз обессахаривается, причому за допомогою гидроксида стронцію в осад випадає сахарат стронцію, якому можна ще раз піддати знецукренню. З жовтуватого цукру- сирцю шляхом рафінування виготовляють білий цукор. Для цього видаляють прилиплий до цукру сироп шляхом обробки чистим концентрованим розчином цукру й промивання водою в центрифузі. З отриманого в такий спосіб білого цукру в результаті повторного розчинення, обробки вапном, вуглекислотою, що знебарвлюють засобами й наступної кристалізації виходить, нарешті, чистий цукор. За назвою «рафінад» грудковий чистий цукор надходить у продаж поряд з менш чистим цукром - напіврафінадом і крупнокристаллическим льодяниковим цукром. Технологія виробництва цукру із цукрового очерету, оброблюваного в тропічних регіонах і утримуючого 12-18 % цукру, мало, чим відрізняється від одержання цукру із цукрового буряка».
Енергоємна тривала переробка таких типових монокультур, як цукровий буряк і цукровий очерет, веде до того, що коштовні компоненти з них зникають, і залишається тільки денатурований калорійний рафінад. По суті справи це «побічний продукт», але завдяки рекламі продукції цукрової й цукропереробної індустрії його продають як повноцінний продукт харчування. Кожний громадянин Російської Федерації споживає в середньому 120160 г цукри в день. Ви можете самі разом із друзями й дітьми порахувати. В 100 г цукри втримується приблизно 360 ккал. Дорослій людині, зайнятому неважкою роботою (російська номенклатура, працівники ИФНС, педагоги, лікарі, судді, прокурори, судові пристави), потрібно щодня 1800-2500 ккал. Надмірне споживання цукру, що становить 16-22 % щоденної потреби в калоріях, не залишається без негативних наслідків. Як же діє рафінований (вилужений) цукор на наш організм?.
Для того щоб цукор міг бути засвоєний організмом, він повинен розщеплюватися. Для цього потрібні ферменти, а вони в цукрі відсутні; у цьому випадку їх повинен поставляти організм, що представляє для нього надмірне навантаження. У результаті ми одержуємо подразнення й запалення слизової оболонки шлунка, підвищений рівень змісту холестерину в крові, склероз коронарних судин і інші хвороби.
Оскільки цукор не містить ні мінеральних речовин, ні вітамінів, він відбирає в організму кальцій і відомий як «викрадач вітаміну В».
Білий цукор не містить білків, жирів, баластових речовин, вітамінів, мінеральних речовин. Він може тільки одне - поставляти організму енергію, на короткий час підбадьорювати його. При цьому значно підвищується рівень цукру в крові (і поряд із цим - вуглеводів, що ненадовго підвищують працездатність організму). Одночасно із крайньою напругою працює підшлункова залоза: вона виробляє інсулін у більших кількостях, щоб понизити рівень цукру.
в крові. Проходять роки або десятиліття, і вона настільки зношується, що не може вже поставляти організму інсулін у достатній кількості, і в результаті розвивається діабет. Тим часом надниркові залози, викидаючи адреналін і кортикоиды, намагаються влагодити хаос, що виник в організмі із- за раптового надходження великої кількості цукру. Але й вони рано або пізно утомлюються працювати на межі й перестають виконувати свої важливі функції (мобілізація організму при раптових стресових ситуаціях, регулювання водного й сольового балансу, підтримка рівня цукру в крові при надмірному споживанні вуглеводів, гальмування запальних процесів і т.д.).
Теоретично цукор у формі глікогену як енергетичного резерву може складироваться в печінці. Однак і цей розумний природний механізм неспроможний перед постійним надмірним надходженням цукру. От ви зїли гарний шматок торта й плиточку шоколаду, запили все лимонадом - і вже спровокували приведення в дію всієї складної системи: виробляється інсулін і швидко знижує рівень цукру в крові; надпочечники роблять усе, що можуть, для протидії цьому, тому що вони обслуговують гликогенное депо (призначене для критичних періодів) і викидають із нього цукор у кров. А ви тим часом стомилися й захотіли підкріпитися чим- нибудь смачненьким - і знову все йде по зачарованому колу. Надмірним споживанням цукру ми без нестатку постійно підстьобуємо ті процеси обміну речовин в організмі, які передбачені для крайніх випадків. Логічним наслідком є такі хвороби, як діабет, ожиріння, атеросклероз, запори, карієс зубів. До речі, карієс розвивається навіть у тому випадку, коли цукор не стосується зубів зовні: пацюка, яким цукор уводили внутрівенно, а не давали через рот, занедужали карієсом так само, як і ті, зуби яких безпосередньо стикалися із цукром. Цукор небезпечний у наступних випадках.
1.
Він порушує роботу інсулінозалежного центра в головному мозку, що регулює потреба в їжі, і ми вже не почуваємо ситості при їжі.
2.
Хронічне підвищення й зниження рівня цукру в крові викликає в нас всі нові приступи ненаситного голоду.
3.
По- видимому, цукор стимулює утворення гомологичного оптиата, що викликає приємні відчуття.