У цей період у бджіл зимового покоління пробуджується й такий безумовний рефлекс, як здатність використовувати порівняно короткий період цвітіння рослин для створення значних запасів кормів. В оптимальних умовах перебування й при наявності достатньої кількості в гнізді вуглеводного (не менш 8 кг меду) і білкового (2-3 кг перги) корму робочі бджоли починають вилітати з вулика при темггіратуре навколишнього повітря 10°С у тіні. Оптимальної ж для їхнього літа є температура, рівна 15—25°С. З підвищенням або зниженням температури літня активність бджіл помітно знижується. Але якщо в гнізді корму мало, те бджоли-робітниці починають вилітати за нектаром і пилком навіть на окремі квітки рано цвітучих рослин. Такі вильоти звичайно повязані із втратами літніх бджіл.
Разюче швидка реакція на появу нектару й пилка припускає, що рослинний мир з перших активних вильотів бджіл з вулика, ще до початку цвітіння окремих рослин, перебуває під їхнім контролем. Але з метою економії кормів, використовуваних на виконання літньої роботи, контроль за початком цвітіння рослин здійснюється всього лише декількома бджолами-розвідницями (не набагато більше 6% від всіх бджіл-робітниць, наявних на даний момент у бджолиній родині). їхній приліт у гніздо з першими краплями нектару служить стимулом для масового вильоту бджілробітниць старшого віку. Сигнал, що спонукує до вильоту за кормом, потрібно не тільки для більшості літних бджіл, що вперше приступають до добування корму, але й для основної маси бджіл-складальниць, які починають робити регулярні вильоти з вулика по сигналі однієї-двох складальниць із їх же числа, але вылетевших за кормом раніше інших, що як би взяли на себе авангардну роль. Вчасно появи бджіл авангарду, що вийшов з вулика за кормом, бджолиробітниці, неуважні до цього по різних кутах гнізда, сходяться разом і чекають звісток від них. Перших крапель нектару, що підтверджують, що джерело його не збіднів і як і раніше багатий кормом, як і напередодні, досить, щоб вся група пішла на його збір. Замічено, що більшість літних бджіл відвідує квітучі рослини частіше на тих самих квадратах поля.
Місце очікування приймальницями нектару літаючих за кормом бджіл і здійснення передачі й прийому нектару вибирається в гнізді до льотка тим ближче, чим ближче до пасіки розташоване його джерело. Пункти передачі корму усередині гнізда відтворюють географію розміщення його джерел у просторі в зменшеному масштабі. Така впорядкованість у передачі принесеного з різних місць корму дозволяє молодим бджолам, тільки що початківцем освоювати маршрути польотів, приєднуватися спочатку до тих групам літних бджіл, які відвідують найближчі його джерела.
Крім географічного відтворення розташування джерел корму в просторі, іншим обєктивним фактором, що викликає подальше відокремлення місць передачі корму, є його аромат. При спонуканні літних бджіл двох груп з однієї й тої ж родини до забору цукрового сиропу з ємностей, розташованих у тому самому місці, але різний аромат, що має, місце передачі сиропу бджоламприймальницям у гнізді перестає бути в них загальним і ділиться на дві самостійних ділянки.
За допомогою акту передачі корму бджоли-складальниці інформують приймальниця
-ириймальниць-бджіл-.
приймальниць про наявність у природі корму, місці його знаходження (географічне розташування й далекість від пасіки) і про те, на квітки яких рослин (який аромат містить нектар) необхідно звернути увагу насамперед. Додаткове спонукання до польотів за кормом до певних джерел бджолирозвідниці й склацальниця
-складальниці-бджолисклацальниці викликають за допомогою танців. Завдяки настільки зробленій організації роботи із заготівлі корму марна витрата енергії багатьох особин бджолиної