праймер в стоматологии
купити силіконові форми для виготовлення свічок
пасіка+бджоли+відео

РІЧНІ ЦИКЛИ ЖИТТЯ БДЖОЛИНОЇ РОДИНИ

РІЧНІ ЦИКЛИ ЖИТТЯ БДЖОЛИНОЇ РОДИНИ

Ранневесенний період у річному циклі бджолиної родини характеризується значним відновленням бджіл, що зимували, новим їхнім поколінням. Цей процес починається з першої клацки яєць маткою. Спочатку матка відкладає протягом доби 20-30 яєць, у результаті чого вчасно виставки родин із зимовника в гнізді налічується приблизно 1000 штук яєць.
Після виставки із зимовника бджоли-робітниці роблять очисний обліт, украй необхідний їм для звільнення заднього відділу кишечника від екскрементів, що нагромадилися в зимовий період. Із цією метою бджоли, навіть із ризиком для свого життя, можуть вилітати з вулика при досить низькій температурі зовнішнього повітря (при 4 °С).
У цей період у бджіл зимового покоління пробуджується й такий безумовний рефлекс, як здатність використовувати порівняно короткий період цвітіння рослин для створення значних запасів кормів. В оптимальних умовах перебування й при наявності достатньої кількості в гнізді вуглеводного (не менш 8 кг меду) і білкового (2-3 кг перги) корму робочі бджоли починають вилітати з вулика при темггіратуре навколишнього повітря 10°С у тіні. Оптимальної ж для їхнього літа є температура, рівна 15—25°С. З підвищенням або зниженням температури літня активність бджіл помітно знижується. Але якщо в гнізді корму мало, те бджоли-робітниці починають вилітати за нектаром і пилком навіть на окремі квітки рано цвітучих рослин. Такі вильоти звичайно повязані із втратами літніх бджіл.
Разюче швидка реакція на появу нектару й пилка припускає, що рослинний мир з перших активних вильотів бджіл з вулика, ще до початку цвітіння окремих рослин, перебуває під їхнім контролем. Але з метою економії кормів, використовуваних на виконання літньої роботи, контроль за початком цвітіння рослин здійснюється всього лише декількома бджолами-розвідницями (не набагато більше 6% від всіх бджіл-робітниць, наявних на даний момент у бджолиній родині). їхній приліт у гніздо з першими краплями нектару служить стимулом для масового вильоту бджілробітниць старшого віку. Сигнал, що спонукує до вильоту за кормом, потрібно не тільки для більшості літних бджіл, що вперше приступають до добування корму, але й для основної маси бджіл-складальниць, які починають робити регулярні вильоти з вулика по сигналі однієї-двох складальниць із їх же числа, але вылетевших за кормом раніше інших, що як би взяли на себе авангардну роль. Вчасно появи бджіл авангарду, що вийшов з вулика за кормом, бджолиробітниці, неуважні до цього по різних кутах гнізда, сходяться разом і чекають звісток від них. Перших крапель нектару, що підтверджують, що джерело його не збіднів і як і раніше багатий кормом, як і напередодні, досить, щоб вся група пішла на його збір. Замічено, що більшість літних бджіл відвідує квітучі рослини частіше на тих самих квадратах поля.
Місце очікування приймальницями нектару літаючих за кормом бджіл і здійснення передачі й прийому нектару вибирається в гнізді до льотка тим ближче, чим ближче до пасіки розташоване його джерело. Пункти передачі корму усередині гнізда відтворюють географію розміщення його джерел у просторі в зменшеному масштабі. Така впорядкованість у передачі принесеного з різних місць корму дозволяє молодим бджолам, тільки що початківцем освоювати маршрути польотів, приєднуватися спочатку до тих групам літних бджіл, які відвідують найближчі його джерела.
Крім географічного відтворення розташування джерел корму в просторі, іншим обєктивним фактором, що викликає подальше відокремлення місць передачі корму, є його аромат. При спонуканні літних бджіл двох груп з однієї й тої ж родини до забору цукрового сиропу з ємностей, розташованих у тому самому місці, але різний аромат, що має, місце передачі сиропу бджоламприймальницям у гнізді перестає бути в них загальним і ділиться на дві самостійних ділянки.
За допомогою акту передачі корму бджоли-складальниці інформують приймальниця
-ириймальниць-бджіл-.
приймальниць про наявність у природі корму, місці його знаходження (географічне розташування й далекість від пасіки) і про те, на квітки яких рослин (який аромат містить нектар) необхідно звернути увагу насамперед. Додаткове спонукання до польотів за кормом до певних джерел бджолирозвідниці й склацальниця
-складальниці-бджолисклацальниці викликають за допомогою танців. Завдяки настільки зробленій організації роботи із заготівлі корму марна витрата енергії багатьох особин бджолиної родини практично виключається.
танець, Що Виляє, бджоли-складальниці:.
а, б, в, г, д, е — послідовні стадії цього танцю; 1 і 2 — комірки, на яких відбувається танець.
Яйценосність матки активізується з початком цвітіння медоносів і надходженням у гніздо бджолиної родини свіжих нектару, пилка й доброякісної питної води. В умовах середньої смуги Європейської частини країни яйценосність матки до кінця першого місяця від дня виставки бджіл із зимовника збільшується в 6 разів.
У звязку з активізацією яйценосності маток і вирощуванням молодих бджіл робота бджіл, що зимували, різко збільшується. У результаті цього збільшується й зношуваність їхнього організму, скорочується строк життя. Звичайно до кінця першого місяця після виставки родин із зимовника майже всі перезимовані бджоли-робітниці вмирають.
Послідовність заміни бджіл, що
зимували,-робітниць новим їхнім поколінням
Весняна зміна бджіл-робітниць відбувається швидше й менш помітно в сильних родинах. У слабких родинах зміна бджіл здійснюється набагато повільніше, але бджолина родина при цьому не росте, нерідко зовсім слабшає, виконуючи роботи з підтримки необхідного температурновлажностного режиму в гнізді при вкрай низькому рівні літної діяльності бджіл-робітниць.
ЛітнігС-літній-весняно-літній період життєдіяльності бджолиних родин є одним з найбільш важливих етапів, що мають безпосереднє відношення до практичного бджільництва. У цей час у родинах зявляється значна кількість молодих бджіл-робітниць, які можуть успішно працювати на.
запиленні энтомофильных сільськогосподарських культур і на медозборі.
Ріст чисельності бджіл-робітниць помітно активізується із середини травня й знижується на початку липня. Максимум яйценосності матки доводиться на половину червня, після чого кількість яєць, що відкладаються нею, протягом доби помітно знижується. При нормальних умовах розвитку бджолині родини досягають найбільшої своєї маси (по числу бджіл-робітниць) до середини або до кінця липня. Далі наступає період підготовки родин до зимівлі, що супроводжується значним скороченням їхньої сили (маси бджіл-робітниць).
Зміна чисельності бджіл-робітниць у родинах протягом весняно-літнього періоду обумовлює тривалістю їхнього життя, вихідною чисельністю до початку весни бджіл, що зимували, у родині, інтенсивністю цвітіння медоносних рослин і активністю виділення ними нектару, віком матки, спадкоємними ознаками особин родини, погодними умовами, агротехнічними прийомами оброблення энтомофильных сільськогосподарських культур і ін.
У період масової яйценосності матки в бджолиній родині накопичується дуже багато молодих бджіл - більше, ніж їх потрібно для вирощування наявного в гнізді розплоду. І тоді ці бджоли виявляються незавантаженими властивої їхньому віку роботою, перебувають у бездіяльному стані, що сприяє виникненню в родині ройового стану, що супроводжується відбудуванням бджолами мисочок маточников (фундамент, або підстава маточника), откладкой маткою в мисочки запліднених яєць (до чого примушують її бджоли), рясним годівлею личинок у маточниках молочком (так, що личинки плавають у молочку, що займає половину обсягу маточника), припиненням годівлі матки молочком (вона сама починає брати мед з комірки), зниженням у звязку із цим яйценосності матки. Предроевое ж скорочення яйценосності матки веде до дуже важливих наслідків:.
1.
Живаючи маса матки знижується. Внаслідок різкого із кращения обсягу її яєчників повітряні мішки в черевці розпрямляються, і вона відновлює свою здатність до по.
леті (у розпал яйцекладки літати матка не може), що їй не обходжене для виходу з вулика з роєм.
2.
Роботи з вирощування личинок у гнізді материн ской родини скорочуються, завдяки чому в ньому залишається ог.
ромное кількість друкованого розплоду, що не вимагає корм ления й значного відходу; за рахунок зазначеного розплоду.
сила материнської родини після виходу 1 -го риючи (зі старою.
плодовою маткою) швидко відновлюється.
3.
Від робіт з годівлі личинок у ройовій родині ВЫСВО бождается з кожним днем вся зростаюча кількість бджіл.
У цей час у повному обсязі гнізда спостерігаються групки без діяльних бджіл, що висять гронами. Всі роботи, вьшолняе мые бджолами в материнському гнізді, поступово скорочуються.
4.
Бджоли-Розвідниці з роботи з виявлення нових ис точников корми перемикаються на роботу з розшукування житла для поселення нової родини. Внаслідок цього принесення.
корму в гніздо материнської родини помітно знижується або.
зовсім припиняється.
5.
Зниження маси вступника в гніздо корму приво дит до припинення робіт з виділення бджолами воску й будівництву стільників (характерна риса родини, готовлячи щейся до роїння).
Перший рій зі старою плодовою маткою звичайно виходить із гнізда відразу ж, як тільки бджоли запечатають перші маточники (на 9-й день після откггадки маткою яєць у мисочки майбутніх маточников). Затримати вихід риючи на 2-3 дні може лише несприятлива погода. Основу риючи становлять бездіяльні молоді бджоли, тоді як старі бджоли (складальниці корму) і бджоли, зайняті роботами в гнізді материнської родини, залишаються в ній.
Найбільш активний період життя бджолиної родини закінчується разом із закінченням медозбору. Супроводжується він різким зниженням чисельності особин, що є наслідком підвищеної витрати бджолами-робітницями енергії на виховання личинок, будівництво стільників, польоти за нектаром і пилком і їхньою переробкою в мед і пергу. У цей час із повноцінних родин виганяють бджолами трутні (лише в безматочних родинах вони залишаються на зимівлю; прополисуется гніздо; улаштовується в центрі гнізда на рамках з останнім, що не вышли з комірок, розплодом зимове ложе; переноситься при необхідності на ці рамки вуглеводний корм із крайніх рамок; матки ж до кінця серпня клацку яєць припиняють. Перехід бджолиної родини перед зимівлею в пасивний стан носить пристосувальний характер. Установлено, що тривалість життя бджілробітниць, що затрачають енергію на виховання розплоду в серпні, помітно скорочується; у них швидко розвиваються, а потім також швидко дегенерують гипофаренгиальные залози; їхнє жирове тіло резервних харчових речовин містять мало (ці бджоли й становлять основну масу зимового подмора в родинах, тому що більша їхня частина до весни не доживає). Найбільш життєстійкими під час зимівлі й ранньої навесні виявляються бджоли-робітниці, що народилися наприкінці лета й не участвовавшие у вигодовуванні розплоду, будівництві стільників, зборі й переробці корму. Бджоли, що народилися наприкінці літнього сезону, на відміну від бджіл весняно-літнього покоління (час виходу з розплоду: травень - липень місяці) мають більшу масу й розмірами тіла, що повязане з нагромадженням у їхньому організмі резервних запасів жиру, білка, глікогену й інших біологічно активних речовин. У бджіл осіннього покоління значного розвитку досягають мандибулярные й гі-пофарингиальньїе залози, жирове тіло і яєчники, у яких і відкладаються резервні речовини. Важливим є й те, що при підготовці до зими відсоток змісту води в організмі бджоли помітно знижується й збільшується відсоток змісту сухих речовин. А тому такі бджоли добре переносять тривалу зимівлю, залишаються фізіологічно молодими, до весни зберігають здатність до вигодовування розплоду, зведенню гнізда, польотам за кормом.
Ступінь ослаблення бджолиних родин при різному віці зимуючих бджіл:.
% зимового відходу бджіл-робітниць, що вийшли з яєць, відкладених маткою: до 20 липня - 61, у серпні - 18, наприкінці серпня - початку вересня - 12, кінці вересня початку жовтня - 30.
У міру настання осінніх холодів (температура зовнішнього повітря близько 12°С и нижче) активна життєдіяльність особин бджолиної родини припиняється. Бджоли-Робітниці з вулика майже не виходять, збираються в гнізді на підготовлене раніше ложе у вигляді щільного скупчення, називаного зимовим клубом. У середній смузі Європейської частини країни такий період наступає в другій половині жовтня. Восени клуб зимуючого співтовариства бджіл збирається звичайно ближче до льотка, тому що на розташовані тут соторамках ще є не розплід, що вийшов з комірок.
У зимовому клубі бджюли-робітниці розташовуються спочатку у вуличках між сотамм, а при настанні холодів забираються в порожні комірки ложа, і клуб тоді помітно ущільнюється. Верхнім своїм краєм клуб обовязково стосується запечатаного в комірках кормового меду, що і споживається бджолами при повільному переміщенні клубу уздовж вуличок знизу нагору.
Формування зимового клубу - одна з найважливіших біологічних особливостей медоносних бджіл, що сприяють виживанню родин у несприятливих умовах зимового часу тривалістю до 6 місяців. Тільки шляхом утворення клубу бджолина родина може здійснювати терморегуляцию в межах температур, що забезпечують ощадливу витрату енергії, кормових запасів і необхідний газообмін.
При температурі повітря усередині зимовника від ПРО °3 до 4 °С и відносні вологості, рівної 85 %, температура усередині бджолиного клубу протягом всієї зими підтримується в межах 20 °С (звичайно коливається близько 20—30 °С). Максимальна ж температура усередині зимового клубу не перевищує 32,4 °С, а мінімальна — досягає 10,7 °С (у середньому становить 21—22 °С). При температурі зовнішнього повітря мінус 20 °С температура усередині клубу бджіл коливається від 10 до 36 °С.
Ущільнення клубу веде до зменшення його діаметра й поверхні, а значить і до зниження швидкості віддачі тепла.
Чим нижче температура зовнішнього повітря, тим помітніше ущільнюються бджоли в клубі, тим менше стає його обсяг, тим більше витрачається бджолами корму на утворення тепла.
При підвищенні температури зовнішнього повітря або повітря в зимовнике зимовий клуб бджіл збільшується в обсязі, стає більше пухким. При надмірному підвищенні температури повітря навколо житла бджіл клуб може передчасно розпастися, що приводить звичайно до зайвого споживання корму, збудженню, змушеній дефекації бджіл і навіть до загибелі родин.
В умовах оптимального температурно-влажностного режиму зимівлі бджіл концентрація вуглекислого газу усередині клубу звичайно досягає 3—4 %, а концентрація кисню — близько 18 %. Пристосованість зимуючого співтовариства медоносних бджіл до високої концентрації вуглекислого газу створює умови для зниження швидкості обмінних процесів в організмі, зменшення витрати потенційної енергії й кормових запасів, попередження переповнення заднього відділу кишечника екскрементами.
Слабкі по чисельності бджіл-робітниць, або масі, бджолині родини (5000 бджіл-робітниць або 0,5 кг, що займають у гнізді 2-4 вулички) і в оптимальних умовах зимівлі (або провесною після виставки із зимовника) часто гинуть.