Підщепа в плодівництві відіграє більшу роль. Він визначає характер і силу росту дерев, початок вступу їх у період плодоносіння, величину нектаропродуктивности й урожайності, довговічність насаджень.
Вплив підщепи на силу росту не обмежується тільки змінами в габітусі крони й структурі кореневої системи. Воно поширюється й на анатомічні особливості будови тканин дерева й на глибокі фізіологічні процеси, що відбуваються в різних частинах, органах і тканинах дерева, а також на інтенсивність і спрямованість процесів, що визначають нагромадження, розподіл і використання продуктів фотосинтезу. Так, відзначено, що розмір листів і зміст у них сухої речовини визначається головним чином підвиємо, а інтенсивність фотосинтезу листів - підщепою й привоєм.
Отже, для вирощування в саду бажаного сорту необхідно мати як привой, так і підщепа потрібного сорту. Підщепа потрібного сорту завжди можна придбати в садових розплідниках або просто в садівників. Але не всяка підщепа підходить для щеплення того або іншого сорту. І щоб не помилитися, варто знати, від якого сорту взяті зерно й від якого зерна вирощена дичка (підщепа).
Для вирощування необхідної підщепи восени відбирають великі, добре дозрілі плоди й з них вибирають спілі, найбільш розвинені зерна. Не допускаючи їхнього висихання, кладуть відразу ж - у сирий річковий пісок. Коли набереться достатня кількість зерен, їх відразу ж висівають у ґрунт (краще - на сонячному місці в забору). Ґрунт же перед цим повинна бути скопана й перероблена до мелкоструктурного стану, вирівняна; потім на це місце лягає ящик (25 х 40 див) без дна й кришки.
Після установки ящика із внутрішньої його частини виймається шар ґрунту товщиною 2,5-3 див і відкладається убік. Ґрунт усередині ящика знову розрівнюють і розкладають по її поверхні через 3-5 див одне від іншого зерна, після чого їх засипають шаром ґрунту, раніше викинутої із внутрішньої частини цього ящика. При цьому виходить посів зерен на однаковій (2, 5-3 див) глибині. До вечора посів насінь у ящику поливають. Надалі відхід зводиться до періодичного, але не рясному поливу висіяних зерен до глибокої осені. Навесні, як тільки зійде сніг, на ящик кладуть скло й поливають досить часто так, щоб ґрунт під склом був увесь час вологої. У травні зявляються дружні сходи й ростуть так швидко, що через якийсь час аркушевий їхній апарат і крапки росту починають упиратися в скло й тоді стекло, з ящика знімають. У другій половині літа ящик приймають або піднімають, чим забезпечуються більше проміньшиє природні умови росту. Зростаючі сіянці періодично поливають.
Восени, тобто в перших числах жовтня, ці молоді деревця викопують і саджають із південної сторони в раніше підготовлені ями через 15-20 див одне від іншого на ділянці саду, спеціально для цього відведеного. Після пересадження молоді деревця зимують, а в наступний весняно-літній час на цьому місці ростуть і залежно від догляду за ними досягають метрової висоти. На третій рік навесні й, як правило, у перших числах травня, а іноді й у квітні, не чекаючи набрякання бруньок, деревця прищеплюють.
У перше літо щеплення необхідно домогтися приживлюваності привою, правильного й гарного росту. Навесні наступного року повязку (ізоляційну стрічку) з місця закріплення привою до підщепи знімають і стежать за якістю росту дерев.
Після дворічного росту щеплень у місцях посадки (яма) залишають найдужчі деревця, а інші, поруч сидячі, викопують і тим самим створюють можливість для гарного росту й своєчасного вступу в пору плодоносіння рослинам, що залишаються в місцях їхньої колишньої посадки.
У практиці садівників використовується дуже багато прийомів щеплення плодових дерев, але всі вони зводяться до окулірування - щепленню вічком, тобто брунькою, і копулировке - черешком.
Окулірування здійснюють у період активного сокодвижения, коли кора молодої підщепи (товщиною від 0,5 до 1 див не більше) добре