щеплення плодових дерев

щеплення плодових дерев

Садівництво нерозривно повязане з постійним поліпшенням сортового складу насаджень. Правильний підбор порід і сортів дозволяє помітно збільшити нектароносность і врожайність плодових культур.
Самий надійний, найбільш достовірний шлях мати еліту сорту - це самому прищеплювати й самому вирощувати бажаний сорт. При цьому продуктивність плодових дерев і їхню реакцію на зміну умов зовнішнього середовища не можна оцінювати тільки з погляду щепленого сорту, оскільки плодове дерево складається із двох симбіонтів - привою й підщепи.
Підщепа в плодівництві відіграє більшу роль. Він визначає характер і силу росту дерев, початок вступу їх у період плодоносіння, величину нектаропродуктивности й урожайності, довговічність насаджень.
Вплив підщепи на силу росту не обмежується тільки змінами в габітусі крони й структурі кореневої системи. Воно поширюється й на анатомічні особливості будови тканин дерева й на глибокі фізіологічні процеси, що відбуваються в різних частинах, органах і тканинах дерева, а також на інтенсивність і спрямованість процесів, що визначають нагромадження, розподіл і використання продуктів фотосинтезу. Так, відзначено, що розмір листів і зміст у них сухої речовини визначається головним чином підвиємо, а інтенсивність фотосинтезу листів - підщепою й привоєм.
Отже, для вирощування в саду бажаного сорту необхідно мати як привой, так і підщепа потрібного сорту. Підщепа потрібного сорту завжди можна придбати в садових розплідниках або просто в садівників. Але не всяка підщепа підходить для щеплення того або іншого сорту. І щоб не помилитися, варто знати, від якого сорту взяті зерно й від якого зерна вирощена дичка (підщепа).
Для вирощування необхідної підщепи восени відбирають великі, добре дозрілі плоди й з них вибирають спілі, найбільш розвинені зерна. Не допускаючи їхнього висихання, кладуть відразу ж - у сирий річковий пісок. Коли набереться достатня кількість зерен, їх відразу ж висівають у ґрунт (краще - на сонячному місці в забору). Ґрунт же перед цим повинна бути скопана й перероблена до мелкоструктурного стану, вирівняна; потім на це місце лягає ящик (25 х 40 див) без дна й кришки.
Після установки ящика із внутрішньої його частини виймається шар ґрунту товщиною 2,5-3 див і відкладається убік. Ґрунт усередині ящика знову розрівнюють і розкладають по її поверхні через 3-5 див одне від іншого зерна, після чого їх засипають шаром ґрунту, раніше викинутої із внутрішньої частини цього ящика. При цьому виходить посів зерен на однаковій (2, 5-3 див) глибині. До вечора посів насінь у ящику поливають. Надалі відхід зводиться до періодичного, але не рясному поливу висіяних зерен до глибокої осені. Навесні, як тільки зійде сніг, на ящик кладуть скло й поливають досить часто так, щоб ґрунт під склом був увесь час вологої. У травні зявляються дружні сходи й ростуть так швидко, що через якийсь час аркушевий їхній апарат і крапки росту починають упиратися в скло й тоді стекло, з ящика знімають. У другій половині літа ящик приймають або піднімають, чим забезпечуються більше проміньшиє природні умови росту. Зростаючі сіянці періодично поливають.
Восени, тобто в перших числах жовтня, ці молоді деревця викопують і саджають із південної сторони в раніше підготовлені ями через 15-20 див одне від іншого на ділянці саду, спеціально для цього відведеного. Після пересадження молоді деревця зимують, а в наступний весняно-літній час на цьому місці ростуть і залежно від догляду за ними досягають метрової висоти. На третій рік навесні й, як правило, у перших числах травня, а іноді й у квітні, не чекаючи набрякання бруньок, деревця прищеплюють.
У перше літо щеплення необхідно домогтися приживлюваності привою, правильного й гарного росту. Навесні наступного року повязку (ізоляційну стрічку) з місця закріплення привою до підщепи знімають і стежать за якістю росту дерев.
Після дворічного росту щеплень у місцях посадки (яма) залишають найдужчі деревця, а інші, поруч сидячі, викопують і тим самим створюють можливість для гарного росту й своєчасного вступу в пору плодоносіння рослинам, що залишаються в місцях їхньої колишньої посадки.
У практиці садівників використовується дуже багато прийомів щеплення плодових дерев, але всі вони зводяться до окулірування - щепленню вічком, тобто брунькою, і копулировке - черешком.
Окулірування здійснюють у період активного сокодвижения, коли кора молодої підщепи (товщиною від 0,5 до 1 див не більше) добре відділяється від деревини, що спостерігається рано навесні (при набряканні бруньок і розгортанні листового апарата) і наприкінці літа (серпень), коли проявляється другою за літній період ріст пагонів на кінцях прутиків.
При окуліруванні на підщепі вибирають рівне, гладке місце між междоузлиями й протирають його чистим вологим дрантям (бинтиком). Після цього ідеально гострим (як бритва) і протертим марганцівкою або спиртом (одеколоном) лезом ножа роблять поперечний надріз кори на всю її товщину (глибину), але не зачіпаючи камбіальний шар, а потім поздовжній зверху долілиць, довжиною 2,5-3 див. При цьому виходить Т-Образний розріз.
Після того як на підщепі Т-Образний надріз зроблений, за допомогою того ж ножа в максимально короткий час наготовлюють щиток із брунькою (вічком) і негайно вставляють його в цей розріз. Ніж швидше ця операція буде пророблена, тим менше небезпека висихання деревини як на підщепі, так і привої, тим вдаліше буде результат окулірування.
Для зрізання щитка в середній частині черешка привою вибирають найбільш дозрілу й велику бруньку. Взявши черешок у ліву руку так, щоб до себе перебувала його нижня частина (від себе верхня), а потрібна брунька між пальцями до себе, попередньо продезінфікованим лезом ножа зрізують із його щиток. При цьому лезо ножа прикладають до черешка на 1,5 див вище бруньки, прорізають кору й частину деревини й, повернувши лезо вістрям до бруньки, ведуть його по деревині черешка під корою на 1,5 див нижче бруньки; у бруньки, при зрізанні щитка, лезо ножа намагаються заглубить у деревині черешка трохи більш, ніж до її, а після проходження цієї ділянки зрізують, як і на початку, більше тонкий шар.
Приготовлений щиток беруть у ліву руку за черешок і за допомогою ножа, що перебуває в правій руці, плавно вставляють його зрізом долілиць у Т-Образний розріз на підщепі, посуваючи по поздовжньому розрізі від поперечного долілиць, щоб щиток весь увійшов у розріз.
Коли щиток у розріз на підщепі вставлений, приступають до операції по його обвязці. Для цього дуже зручно використовувати пирхлорвиниловую ізоляційну стрічку або нарізану смужками поліетиленову плівку. При цьому спочатку роблять стрічкою один оборот нижче ТОбразного розрізу. На перше кільце стрічки (з боків щитка із брунькою) накладають тонкі палички або використані й укорочені до довжини трохи більше щитка сірника й, притримуючи їх на боках щитка, роблять другий і наступний обороти стрічкою на підщепі знизу нагору, наближаючись до бруньки. Сірники або палички, розташовані з боків щитка, дуже добре притискають його до підщепи й сприяють швидкій і гарній приживлюваності. Коли обвязка наблизилася впритул до бруньки, неї обходять (залишають відкритої) і продовжують обвязку колишнім порядком вище бруньки до повного закриття Т-Образного розрізу. При сприятливих погодних умовах через 10-15 доби вічок приживається.
Копулировка — найпростіший і надійний спосіб щеплення, якому можна проводити в будь-який час року при будь-якій товщині підщепи й привою, одержуючи в рік щеплення більші приросты. Найбільш якісне щеплення черешком виходить все-таки рано навесні, коли підщепа ще не пробудився після зими й активного сокодвижения не спостерігаються; коли початок активного сокодвижения надалі приводить до гарного срастаемости привою з підщепою, активному росту молодого пагона й гарній підготовці дерева до зими.
Якщо черешок щеплений наприкінці квітня - початку травня, то через 10-15 доби вже бувають видні деякі результати. Протягом весни й літа зявляється в цьому випадку можливість стежити за ростом молодого приросту, і при гарній допомозі дереву-підвию до осені можна одержати приріст до метра й більше. На щепленні черешком садівник виграє цілий рік.
У випадку, якщо ранневесенняя щеплення черешком за якимись причинами не вдалися, що трапляється дуже рідко, те в середині травня ця підщепа можна використовувати для окулірування вічком (брунькою), що гарантує ще більший успіх в одержанні бажаного результату щеплення.
Щеплення черешком- це справжня хірургічна операція на дереві, і проводити її необхідно чистими руками при наявності ідеально чистого, гострого ножа, що дезінфікувати треба перед кожним вторгненням його лезом у дерево.
Із всіх відомих методів і прийомів щеплення черешком щеплення в приклад і за кору виходить найбільш успішної. Щеплення в приклад виробляються в тому випадку, коли диаметр підщепи й привою в якімсь місці однаковий. Підібравши місця однакової товщини, відрізають у підщепи зайву частину дички, зачищають верхній його зріз так, щоб він не був рваним. Потім від верхнього зрізу роблять на 5-7 див долілиць косий зріз (бічний), і на підщепі місце щеплення підготовлене. І відразу ж у нижній частині черешка привою (відрізаного в місці, де його діаметр дорівнює діаметру на зрізі підщепи) підчищають прямий зріз і в точній відповідності з довжиною й глибиною косого зрізу (довжина 5-7 див) на підщепі виконують косий зріз на привої. При цьому домагаються того, щоб на зрізах підщепи й привою підгін був однаковий і щоб місце щеплення являло собою як би цілісність прутика.
Коли припасування привою до підщепи досягнуті, беруть ізоляційну стрічку й закріплюють її клейкою стороною нижче зрізу. Потім, притримуючи лівою рукою місце щеплення, правою рукою накручують (наклеюють) стрічку на зріз знизу нагору, закінчуючи наклейку стрічки трохи вище зрізу й звертаючи увагу на те, щоб брунька, що перебуває з тильної сторони зрізу привою, не потрапила під стрічку (вона буде служити резервною брунькою росту). Після стягування привою з підщепою відраховують 3 і більше бруньок на привої й у междоузлиях, а іншу частину привою відрізають. Верхнє місце зрізу привою замазують пластиліном, а ізоляційну стрічку на місці зєднання привою з підщепою стягають додатково мотузкою або мяким тонким дротиком і кріплять бирку із вказівкою на ній щепленого сорту.
Для повної впевненості в успіху щеплення беруть обкладинку якого-небудь журналу (щільний папір), згинають її трубою на місці зєднання привою з підщепою й привязують нижче й вище місця щеплення. Це охороняє привой від висихання в перші дні щеплення, коли живильні соки підщепи ще погано проникають у тканині привою. Добре зарекомендували себе, у цьому випадку, чохли з поліетиленової плівки. Для його виготовлення вирізують із плівки прямокутник 12-15 див х 35-40 див, складають його довгою стороною й по краї, через папір пропрасовують (проводять) розігрітою праскою або паяльником. Отриманий чохол одягають на місце щеплення й закріплюють нижче зрізу на підщепі, а зверху потім вкладають у нього небагато вати, але так, щоб вона виявилася нижче верхнього зрізу привою. Потім усередину чохла наливають води так, щоб вона повністю змочила вату. Після цього верхню частину пакета також завязують.
Щоб вітер або птах не порушили щеплення, деревце привязують до уткнутого в фунт поруч із ним ціпку, не зачіпаючи місця щеплення.
послідовності щеплення «у приклад».
Техніка щеплення за кору зводиться до того, що садівник вибирає на підщепі рівне місце без бруньок (вічок), з гарною чистою корою на висоті штамба від землі 90—100 див або трохи нижче. Якщо щеплення здійснюють у суках першого або іншого порядку, то на суку вибирають зручне місце як для щеплення, так і для росту щепленого сорту й тут секатором або пилкою роблять зріз. При цьому враховують, що товщина зрізу не повинна перевищувати 2 див, інакше місце зрізу затягатися коллюсом буде дуже довго з утворенням на ньому (надалі) украй небажаного дупла. Якщо зріз зробити пилкою, то його трохи рівняють за допомогою ножа. Потім від місця зрізу уздовж зрізаного сука підщепи ножем роблять розріз кори, намагаючись не ушкодити камбіальний шар. Більше рівну, еластичну кору з однієї сторони на 2-3 мм отдирают від деревини убік стовщення й долілиць. І підщепа до копулировке готовий.
При готуванні до копулировке черешка беруть дозрілої середньої товщини черешок і від зрізу знаходять дві перші гарні бруньки. Відступивши від першої бруньки на 2—3 див назад (до зрізу) і в междоузлии відрізають зайве. Зі зворотної сторони другої бруньки, але нижче її на 2—3 див, роблять пряме (поперечне) поглиблення на 3/4 товщини черешка, після чого ніж повертають на 90° і починають робити поздовжній косий зріз, закінчуючи його товщиною близько 1 мм. Довжина косого зрізу повинна вийти не менш 5-7 див зі збереженою першою гарною брунькою на звороті, що буде резервної. Унизу (наприкінці косого зрізу, де товщина його близько 1 мм) зі зворотної сторони ще один косий зріз, але тільки однієї кори, щоб живильні соки краще проникали в камбіальний шар привою.
Схема
Коли черешок готовий, кору на зрізі підщепи за допомогою леза ножа трохи відокремлюють від деревини й вставляють під неї косим зрізом привой, а потім із силою досилають його під кору підщепи до завзятого зрізу. При просуванні черешка в розріз під кору підщепи стежать за тим, щоб черешок ближче просувався до невідокремленого від
Схема послідовності щеплення «за кору», деревини частини кори.
Після того як черешок вставлений, приступають до його закріплення на підщепі. Для цього поліетиленову ізоляційну стрічку закріплюють клейкою частиною до підщепи нижче місця щеплення й, накручуючи її на місце щеплення, піднімають нагору, але так, щоб натяг стрічки наближало, а не видаляло черешок від кори. Закінчують обмотку сильним натягом стрічки при повнім закритті зрізу й закріпленням її на привої вище зрізу. Резервну бруньку, як і основну, ізоляційною стрічкою не закривають.
Коли черешок на підщепі закріплений, зайві бруньки зрізують, залишаючи необхідну кількість (3-5) кращих бруньок. Після цього зрізи на черешку й підщепі замазують пластиліном, а місце щеплення ізолюють паперовим розтрубом або поліетиленовим матеріалом, заповненим ватою при змочуванні її водою (див. підрозділ «Щеплення в приклад»).
При утворенні на щепленні 2-3 листів предмети ізоляції з місця щеплення забирають, поруч із деревцем убивають у фунт довгий міцний ціпок і протягом 2-3 років підвязують до неї бурхливо зростаючі пагони, охороняючи їх від від-лома під час сильного віфу.
Товстий (більше 2 див діамефом) сук двома, фьома й більше черешками прищеплювати не рекомендується, тому що на місці щеплення, навіть на другий рік росту, утвориться мітла з більшою кількістю гілочок, які вирізьблюються як зайві, що помітно знижує життєстійкість дерева.