Система догляду за ґрунтом у саду включає способи змісту ґрунту в пристовбурних колах, її обробку, добриво, зрошення, боротьбу з водною ерозією. Всі заходи ґрунтової агротехніки являють собою єдиний комплекс, спрямований на створення сприятливих умов ґрунтового харчування, поліпшення родючості ґрунту.
Формування родючості нерозривно повязане зі станом гумусу ґрунту, що є джерелом ґрунтового азоту, зольних елементів, створення водопрочной структури, поліпшення аерації, ґрунтової обмінної й водоудерживаю-щей здатності. Зміст же гумусу залежить від співвідношення двох динамічних процесів - його витрати й нагромадження.
Механічна обробка ґрунту, перемішування гумусових і нижележащих обріїв як фактор аерації підсилює витрата органічної речовини ґрунту, збільшує кількість легкорозчинних елементів харчування, зменшує потенційна родючість.
Застосування органічних добрив і травосіяння підсилює процес нагромадження гумусу. Застосування ж одних мінеральних добрив не забезпечує компенсації втрат гумусу, тільки трохи стабілізує зміст органічної речовини. Внесення органічних добрив разом з мінеральними на тлі вапнування сприяє рівновазі процесів мінералізації й гуминизации ґрунту. Найбільш доступним і дешевим способом поповнення ґрунту органічною речовиною є травосіяння.
Органічні добрива — гній, торф, торфо-гнойова суміш, фекалії — найцінніші добрива. Коштовні вони не тільки своїми живильними речовинами, але й тим, що помітно поліпшують фізичні властивості ґрунту. Однак торф і фекалії в чистому виді для добрива садового ґрунту використовувати не рекомендується. їх краще застосовувати для готування компосту, при цьому них укладають шарами, додаючи гній, будинкове сміття, золу, що обпали листи й інші органічні матеріали. З метою збагачення живильними речовинами розраховуючи на 1 т торфокрошки корисно додавати по 5 кг суперфосфату й калійної солі, і 10 кг перевелися. Компост періодично перелопачують, поливають гнойовою рідотою й мильною водою. Приготовлений компост використовують на добриво через 2— 3 роки.
У сільській місцевості органічні добрива в саду застосовують щорічно або 1 раз в 2—3 роки, залежно від їхньої наявності. При щорічному використанні рекомендується доза, що, 500—800 кг на 100 м
удобрюється плется, що, пристовбурних смуг або кіл, а також тих міжрядних культур, які позитивно реагують на свіжий гній (картопля, огірки, капуста). Більше високі дози необхідно на сильноопод-золених ґрунтах з малопотужним і бідним перегнійним обрієм на змиваних схилах.
Гній можна вносити як восени, так і навесні. При весняному внесенні його треба якнайшвидше зашпаровувати в ґрунт, тому що за добу він може втратити половину азоту, що втримується в ньому.
У присадибних і колективних садах городян використовуються переважно мінеральні добрива заводського виготовлення. В умовах Нечорноземя середня річна доза внесення азоту, фосфору й калію дорівнює 500-1000 г діющего речовини на 100 м
площі. Така кількість речовин утримується в 1,75- 3,5 кг аміачноїої селітри, 2,5-5 кг простогоого суперфосфату й 0,9-1,8 кг хлористого калію.
Підзолистий
-підзолисті-дерено-підзолисті ґрунти.
бідують насамперед в азоті. Як зазначено вище, основним його джерелом є гумус і інші органічні речовини. Якщо ділянка тривалий час не одержував органічних добрив, то варто прагнути щорічно вносити по 1,0—1,2 кг діючі речовини азоту на 100 м
(3,5—4,2 кг аміачні селітри). Дози фосфорних і калійних добрив уточнюють на основі агротехнічного аналізу ґрунту. Наявність 20-25 кг рухливого калію в 100 г ґрунти свідчить про достатні запаси цього елемента. Ґрунту присадибних ділянок звичайно добре забезпечені фосфором, трохи навіть - калієм. Доцільно вносити азот, фосфор і калій у співвідношенні 1:0,5:0,7-0,8, що складе наступну кількість добрив на сотку: аміачної селітри - 3,5-4,2 кг, простого гранульованого суперфосфату - 2,5-3, хлористого калію - 0,9-1,1