Починаючому бджоляру не менш важливо підібрати місце для розміщення пасіки. Розташовують її в сухому, захищеному від пануючих вітрів місці. Краще, коли ділянка обнесена живоплотом з медоносних чагарників або забором; коли на ділянці є рідкі насадження (чагарник або низькорослі дерева), що полегшує бджолам можливість орієнтування по місцю розташування родин, створює затінення вуликів у жарку погоду. При розміщенні пасіки на сирих ділянках родини навесні погано розвиваються, а бджоли частіше дивуються різними хворобами. Не підходять для размещения пасік і глибокі балки, низини; тут концентрується холодне повітря, а ранком надовго затримуються туман і вогкість.

Кращою ділянкою для розміщення великих пасік може служити територія або частина території фруктово-ягідного саду, розташованого осторонь від великих населених пунктів, проїзних доріг і тваринницьких ферм. Не рекомендується розміщати пасіки поблизу більших водойм, широких рік і боліт (при перельоті через них багато бджіл гине у воді), воскобойных заводів, кондитерських фабрик, інших промислових підприємств (хімічних, металургійних), ліній електропередач високої напруги.

Перед виставкою бджіл із зимовника територію пасіки очищають від снігу; для прискорення танення сніг рихлять, посипають золою або торфом, вугільним пилом; залишки снігу й сміття, що накопичується протягом зими, з території пасіки видаляють; розставляють підставки під вулики; установлюють навіс для контрольного вулика; обладнають поїлку для бджіл (якщо на пасіці є инфекционно хворі родини, то поїлки влаштовувати недоцільно).

Навесні бджолині родини виносять із зимовника на точок у різний термін, які залежать в основному від умов зимівлі бджіл. Якщо зимівля проходить благополучно, у вуликах подмора мало, бджоли поводяться спокійно й у них відсутні ознаки поносу, є корм високої якості в достатній кількості, поспішати з виставкою бджіл із зимівлі не треба.

Виникнення підвищеного гулу бджіл указує так чи інакше на незадовільний стан родин наприкінці зимівлі, що викликається найчастіше підвищенням температури усередині зимовника. До кінця зимівлі вона може підвищитися іноді настільки, що за допомогою звичайних вентиляційних пристроїв нормалізувати її не вдається. У цих випадках усередині зимовников розміщають які-небудь ємності з льодом (снігом). Підвищення вологості повітря домагаються зволоженням підлог, розвішуванням усередині приміщення вологих мішків, а сильно, що турбуються родинам, дають питну воду, що наливають у порожні соторамки.

Іноді температуру усередині зимовника вдається понизити, відкривши двері в тамбурі на ніч або закривши на цей період доби тільки ґратчасті двері.

Час виставки бджіл із зимовника визначається як погодними умовами, так і станом бджолиних родин, а також температурою усередині зимовника й рівнем його вентиляції. До сильного збудження бджолиних родин і розпаду зимового клубу бджіл приводить підвищення температури в зимовнике до +6—7 *С и вище. Якщо за допомогою вентиляції й інших засобів охолодження температуру в зимовнике нижче +6 °С підтримувати не вдається, а бджоли залишаються збудженими, выкучиваются з льотка, залишають на передніх стінках вуликів сліди поносу, то родини із зимовника треба виносити негайно. У цьому випадку на очищеній від снігу площадці підбирають максимально захищене від вітру й місце, що прогрівається добре сонцем, розкладають необхідна кількість підставок під вулики, і в гарний сонячний день, коли температура повітря в тіні підвищується до 8-10 *3 (ґрунт ділянки в цьому випадку прогрівається до 14-14 С), вулики з погано зимуючими родинами виносять і розміщають