Джерелом інфекції є хворі й загиблі личинки, мед і перга із хворих родин. Поширюють збудника дорослі бджоли. Очищаючи комірки від загиблих личинок, вони забруднюють суперечками ротовий апарат і розносять їх по всьому гнізду, а при блуканні й бджолиному злодійстві й в інші родини. Факторами передачі збудника є також інфіковані вулики, соторамки, пчеловодный інвентар і бджоляр, що не дотримує правил гігієни. Поширюється хвороба й при перевезеннях інфікованих бджолиних маток і пакетних родин.
Розвитку хвороби в бджолиних родинах сприяють охолодження гнізда, що тривало втримується холодна й дощова погода (вологе середовище), недостатня вентиляція, безконтрольне застосування антибіотиків.
Потрапляючи в кишечник личинки з медом і пергою, суперечки гриба починають проростати в міцелій, що пронизує тканини всіх органів і виходить назовні, покриваючи головний кінець, а потім і все тіло личинки, що при цьому набухає й заповнює весь обсяг комірки.
У друкованого розплоду міцелій проростає через кришечки комірок. Пізніше личинки висихають і перетворюються в суху мелообразную масу.
Характерні ознаки захворювання. Хвороба проявляється частіше у весняно-літній період, коли в гніздах бджолиних родин є розплід. При огляді стільників з розплодом виявляються комірки, покриті цвіллю білий або сіруватий кольори. У відкритих і запечатаних комірках зустрічаються (часто у великій кількості) муміфіковані личинки, покриті пухнатим нальотом міцелію, що мають на задньому кінці ущільнення цвілі у вигляді сірого ковпачка. Висохлі личинки легко витягають із комірок, а тому й виявляються на дні вулика, на прилітній дошці й предлетковой площадці у вигляді білих або сірих грудочок довгастої форми.
Діагноз установлюють на підставі клінічних ознак і за результатами мікроскопії міцелію, узятого із хворих і загиблих личинок.
Для досліджень у лабораторію направляють шматочки стільників розміром І0 х 15 див або 10-15 штук личинок з ознаками захворювання.
Міри боротьби. Строго дотримувати санітарний-санітарну-.
саштарне-саштарна-ветеринарно
-санітарні продезинфициро ванні уражений збудником аскосфероза. вулики проводять їхнє лікування одним з нижче перерахованих препаратів: аскоцин, аскостатин, дикобин, дикобин-б, нистатин (при температурі навколишнього повітря не нижче 14 °С).
Аскоцин — прозора рідина жовтуватого цвіту. Ви пускається в ампулах по 1—2 мол у вигляді 25 %-ного концентра.
та емульсії. Перед проведенням курсу лікування готовлять ма.
точний розчин . Ч-^Л.
шляхом розчинення вмісту 1 ампули в ЗО мол теплої кипяченої води. Приготовлений матковий.
розчин вносять в 5 л цукрового СИ ропа (1:1 — при лікувальної подкор мке) і в 3,5—4 л цукрові сиропи (1:5 — при ороше нии стільників) і тща.
тельно перемеши вают. цукровий скармливают розрахунку 60—
Бджолиний розплід.
правила розведення и.
змісти бджіл. Хворі бджолині родини варто переганяти в чисті про-дезинфицированні вулики на продезінфіковані стільники й знову навощенные рамки. У них доцільно здійснювати регулярну зміну І маток.
Після І.
перегону родин
Лікувальний сироп.
з
70 мол (г) на вуличку бджіл. При зрошенні відкритого.
розплоду й стільників з Бджолиний розплід.
апарата типу після обробки аскоцином.
367.
«Росинка» витрата рідкого цукрового* сиропу (медяної ситі) повинен становити 15 мол на кожну соторамку. Лікувальну підгодівлю (зрошення) проводять 2- 3-кратно з інтервалом 3-5 днів. При роботі з аскоцином необхідно використовувати індивідуальні засоби захисту: санодежду (спецодяг), гумові рукавички, захисні окуляри,