З біологічних способів боротьби із кліщем у цей час застосовується періодичне (з інтервалом в 7- 10 днів) вирізання закритого трутневого розплоду, на якому в основному й перебувають кліщі, що виводяться. Прихильники цього способу при цьому ще виходять із того, що на вирощування й зміст у родині трутнів меду витрачається в 5-7 разів більше, ніж на таку ж кількість бджіл. А як тільки це Tajвирізанні трутневого розплоду відповідна кількість меду буде йти додатково в товарний мед.

З погляду формальної логіки, ці міркування правильні, однак життя такої складної біологічної системи, якийсь є бджолина родина, далеко не завжди підкоряється законам формальної логіки. Склад бджолиної родини, що природно розвивається здорової, у життя якої втручається людина, у будь-який період часу оптимальний і біологічно доцільний. Якби цього не було, то «Його Величність» природний добір давно б «скасував» бджолу як вид.

У нормальній бджолиній родині при її природному розвитку ніколи не буває багато трутнів, як нам це іноді представляється. їх у родині буває рівно стільки, скільки необхідно для надійного продовження роду. Навіть при самих ідеальних умовах родина ніколи не буде постійно вирощувати велику кількість трутнів. На цей рахунок у родині, безумовно, існують природні обмежувальні механізми, які приводять кількість трутнів у відповідність із силою родини.

От що говорив із приводу розглянутої проблеми проф. Ф. Руттнер (1981): «Тепер нам відомо, що дані про велике споживання корми трутнями не тільки перебільшені, але й те, що вирощування трутнів включене в динамічну й біологічну систему «бджолина родина» і що остання являє собою не механічну структуру простої сукупності окремих факторів, але результат разючого обміну речовин, сутність якого нами й тепер ще далеко не розкрита. Не дивно, що реальність виглядає зовсім інакше, чим це дозволяють припустити швидкі розрахунки, і що немає причин розглядати вирощування трутнів як тягар для товарного медозбору».

З огляду на це, можна сказати, що рекомендації вирізати трутневой розплід для боротьби із кліщем тільки на перший погляд здаються безумовно правильними. А що ж стосується їхньої реальної ефективності, то мені поки не доводилося бачити жодного бджоляра, що у такий спосіб зміг би позбавити родини від кліща або в значній мірі зменшити його кількість у родині. Відомо, що при відсутності трутневого розплоду самки кліща успішно відкладають яйця й на бджолиний розплід.

Для родини вирізання трутневого розплоду - це, безсумнівно, стрес із усіма наслідками, що випливають, які, виявляється, знижують продуктивність родини. А механізм розвитку цього процесу такий: вирізання трутневого розплоду порушує біологічна рівновага в родині, терміново мобілізуються додаткові сили на очищення гнізда й будівництво нових трутневых осередків, а потім - і на годівлю нових личинок. На ліквідацію цієї «аварії» затрачаються сили тих бджіл, які могли б займатися іншою корисною роботою. Ці бджоли, крім того, на годівлю нових личинок будуть витрачати додатковий корм, що міг би піти в товарний мед. Видаляючи із гнізда трутневой розплід, бджоляр, по суті, викидає із гнізда той мед, яким бджоли годували до запечатування цей розплід. Навряд чи кількість меду, що могли б зїсти нормально виведені трутні, перевищує ту кількість меду, що будуть затрачати бджоли на годівлю розплоду, що вирізується постійно.

Сама процедура вирізання розплоду надзвичайно трудомістка й вимагає повного розбирання расплодного гнізда, що теж, як відомо, знижує медозбір. Після вирізання розплоду родини стають злими навіть при наявності хабар.

Що ж стосується медозбору в розглянутій ситуації, те Д. Аллен (1958) установив, що родини, яким була надана воля у вирощуванні розплоду (тобто з великою часткою трутневого розплоду), не робили помітно менше бджолиного розплоду