Що стосується такого вироза, як вірус деформації крила, те встановлено, що його розвитку благоприятствуют високі температури зовнішнього повітря й низька вологість (посуха). У таких випадках уже восени відзначається масова загибель бджіл (Лебедев В.И., 2005). Виходячи із цего, вірус деформації крила може бути однієї із причин ослаблення, а при несприятливому збігу обставин - і загибелі (зльоту) бджіл. Єдине, що в цьому випадку може підказати бджоляру причину «зльоту» бджіл, так ця наявність загиблих бджіл з характерними ознаками захворювання біля вулика.
На думку деяких бджолярів-практиків, до 30% осінніх «зльотів» бджіл відбуваються через вірусні захворювання бджіл (Ізмайлов Г.Б., 2006, усне повідомлення).
А от остання інформація із цього питання. В. РитТер, президент Постійного комітету Апимондии по здоровю бджоли, у журналі «Бджільництво» № 9, 2007 пише: «Цікаво, що в оставшихся в живих бджіл (при загибелі родини - В.К.) завжди є присутнім вірус деформації крила. Характерно, що цей феномен був виявлений також у ході досліджень, що проводилися в період зимівлі 2002/ 03 г... у Німеччині, Австрії й Швейцарії... Зясовано також, що поширення вірусу деформації крила тісно повязане з поширенням кліща Варроа».
> Меланоз.
Меланоз - інфекційна хвороба бджолиних маток, що характеризується припиненням яйцекладки й подальшою загибеллю маток. Хворіють на меланоз також бджоли й трутні.
Збудником хвороби є дрожжеподобный гриб, що може вноситися в гніздо бджолами разом з паддю (Полтев В.И., 1950). Інфекція частіше проявляється в другій половині літа. Спочатку вона протікає в схованій формі. На розвиток її впливають різкі зміни погодних умов. Захворілі матки спочатку зменшують, а потім повністю припиняють откладку яєць. Хворі матки малорухомий, мляві, тривале час перебувають у стані заціпеніння. Вони легко відриваються від стільника й часто падають на дно вулика. Хворих маток бджоли видаляють із вуликів, і вони гинуть в оточенні купки бджіл на предульевой площадці. Черевце у хворих маток збільшено, подовжено й опушено міцелієм гриба. Наприкінці черевця з анального отвору виступає пробка із засохлих випорожнень. Захворілі бджоли стають млявими, малоактивними, у них різко скорочується тривалість життя, вони втрачають здатність літати й гинуть. Захворілі трутні швидко гинуть через поразку полових органів.
Спільний негативний вплив паді й меланозу може різко погіршити стан родин, і восени вони можуть загинути.
Щодо хвороб маток В. Пилипенко (2006) пише: «Існує група хвороб репродуктивних органів матки, які негативно впливають на інтенсивність відкладання яєць матками аж до повного припинення репродуктивного процесу. Збудниками таких хвороб можуть бути одноклітинні мікроорганізми, віруси, грибкові, а також внутреннесекреторные порушення обміну речовин, які приводять до дегенерації... репродуктивної системи маток». Важливим для нас є також повідомлення цього фахівця про те, що «...абсолютна більшість захворювань бджолиних маток можна визначити тільки під мікроскопом... і тільки окремі захворювання й аномалії мають зовнішні прояви». Отже, ми можемо вважати, що матка зменшила або припинила яйцекладку, у той час як матка насправді занедужала.
> Невідома хвороба розплоду.
У журналі «Бджільництво» № 3 за 2005 рік на стор. 32 JI.H. Пономаренко приводить свою версію ослаблення й осіннього зльоту бджіл. їм було замічено, що в нормальних родинах при нормальній матці й гарному хабарі площі печатного розплоду не відповідають кількості бджіл, що вийшли із цих осередків (їх було помітно менше, ніж повинне було бути). Це викликало непояснене вповільнення в розвитку родин.
Автор припускає, що причиною цього явища, мабуть,