perga
пилок бджолиний користь
Гніт (100% бавовна) 1,0 мм: (10м)

ВІРУСНІ Й ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ БДЖІЛ

ВІРУСНІ Й ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ БДЖІЛ

Серед хвороб, які можуть восени сприяти «зльоту» бджіл найчастіше називаються такі хвороби, як вірус деформації крила, меланоз. Заслуговує на увагу, на мій погляд, і невідома хвороба розплоду, про яку піде мова нижче.
> Вірус деформації крила.
Вірусні хвороби (вирозы) бджіл до теперішнього часу недостатньо вивчені. У літературі повідомляється про те, що вірусні хвороби найчастіше протікають у схованій формі й у сполученні з іншими хворобами. Вирозы виникають при впливі зовнішніх факторів, що обумовлюють зниження стійкості організму бджіл. Діагностувати сховані форми вирозов дуже складно, якщо хвороба не супроводжується зовнішніми клінічними проявами («чорні» бджоли, деформація крила й проч.).
Що стосується такого вироза, як вірус деформації крила, те встановлено, що його розвитку благоприятствуют високі температури зовнішнього повітря й низька вологість (посуха). У таких випадках уже восени відзначається масова загибель бджіл (Лебедев В.И., 2005). Виходячи із цего, вірус деформації крила може бути однієї із причин ослаблення, а при несприятливому збігу обставин - і загибелі (зльоту) бджіл. Єдине, що в цьому випадку може підказати бджоляру причину «зльоту» бджіл, так ця наявність загиблих бджіл з характерними ознаками захворювання біля вулика.
На думку деяких бджолярів-практиків, до 30% осінніх «зльотів» бджіл відбуваються через вірусні захворювання бджіл (Ізмайлов Г.Б., 2006, усне повідомлення).
А от остання інформація із цього питання. В. РитТер, президент Постійного комітету Апимондии по здоровю бджоли, у журналі «Бджільництво» № 9, 2007 пише: «Цікаво, що в оставшихся в живих бджіл (при загибелі родини - В.К.) завжди є присутнім вірус деформації крила. Характерно, що цей феномен був виявлений також у ході досліджень, що проводилися в період зимівлі 2002/ 03 г... у Німеччині, Австрії й Швейцарії... Зясовано також, що поширення вірусу деформації крила тісно повязане з поширенням кліща Варроа».
> Меланоз.
Меланоз - інфекційна хвороба бджолиних маток, що характеризується припиненням яйцекладки й подальшою загибеллю маток. Хворіють на меланоз також бджоли й трутні.
Збудником хвороби є дрожжеподобный гриб, що може вноситися в гніздо бджолами разом з паддю (Полтев В.И., 1950). Інфекція частіше проявляється в другій половині літа. Спочатку вона протікає в схованій формі. На розвиток її впливають різкі зміни погодних умов. Захворілі матки спочатку зменшують, а потім повністю припиняють откладку яєць. Хворі матки малорухомий, мляві, тривале час перебувають у стані заціпеніння. Вони легко відриваються від стільника й часто падають на дно вулика. Хворих маток бджоли видаляють із вуликів, і вони гинуть в оточенні купки бджіл на предульевой площадці. Черевце у хворих маток збільшено, подовжено й опушено міцелієм гриба. Наприкінці черевця з анального отвору виступає пробка із засохлих випорожнень. Захворілі бджоли стають млявими, малоактивними, у них різко скорочується тривалість життя, вони втрачають здатність літати й гинуть. Захворілі трутні швидко гинуть через поразку полових органів.
Спільний негативний вплив паді й меланозу може різко погіршити стан родин, і восени вони можуть загинути.
Щодо хвороб маток В. Пилипенко (2006) пише: «Існує група хвороб репродуктивних органів матки, які негативно впливають на інтенсивність відкладання яєць матками аж до повного припинення репродуктивного процесу. Збудниками таких хвороб можуть бути одноклітинні мікроорганізми, віруси, грибкові, а також внутреннесекреторные порушення обміну речовин, які приводять до дегенерації... репродуктивної системи маток». Важливим для нас є також повідомлення цього фахівця про те, що «...абсолютна більшість захворювань бджолиних маток можна визначити тільки під мікроскопом... і тільки окремі захворювання й аномалії мають зовнішні прояви». Отже, ми можемо вважати, що матка зменшила або припинила яйцекладку, у той час як матка насправді занедужала.
> Невідома хвороба розплоду.
У журналі «Бджільництво» № 3 за 2005 рік на стор. 32 JI.H. Пономаренко приводить свою версію ослаблення й осіннього зльоту бджіл. їм було замічено, що в нормальних родинах при нормальній матці й гарному хабарі площі печатного розплоду не відповідають кількості бджіл, що вийшли із цих осередків (їх було помітно менше, ніж повинне було бути). Це викликало непояснене вповільнення в розвитку родин.
Автор припускає, що причиною цього явища, мабуть, стала невідома хвороба, при якій розплід-ная рамка звичайно щільно запечатана й по зовнішньому вигляді не відрізняється від рамки зі здоровим друкованим розплодом. Однак якщо видалити кришечку з осередку, у якій перебуває хворий розплід, то в осередку буде видна не лялечка, а безформна личинка (це дуже нагадує ме-шотчатый розплід). При незначному зусиллі оболонка личинки розривається й з її випливає рідина молочного кольору без заходу.
Число уражених осередків може коливатися від ЗО до 80% від всієї площі, зайнятий друкованим розплодом. Особливо дивуються личинки на свежеотстроенных рамках. Поруч із хворою родиною може зовсім нормально розвиватися здорова. Ніяких інших ознак захворювання в. родині не виявляється. Хвору родину можна виявити тільки після зняття кришечки із друкованого розплоду. Зовні благополучна родина погано розвивається, немає приросту молодих бджіл, відзначається погана робота на медозборі. Якщо захворювання зявляється в другій половині літа, то спрацьованої на медозборі бджолам не перебуває відповідної заміни молодими бджолами. Автор повідомляє, що опису цієї невідомої хвороби він не зміг виявити в літературі.
Я не можу вважати себе фахівцем в області хвороб бджіл, але після детального аналізу наявної в мене інформації із цього питання можу висловити своє припущення. Швидше за все, ця хвороба є одним із проявів описаної в літературі хвороби за назвою «генетична летальність». Причиною генетичної летальности розплоду є летальні гени, що виникають у результаті тривалого близкородственного розведення бджіл. Невеликі розходження в клінічних проявах цих двох хвороб можуть бути наслідком мутації (зміни) і наступної рекомбінації (перерозподілу) генетичного матеріалу матки й трутнів при тривалому близкородственном розведенні (інбридингу).
Як і всяка інша хвороба, генетична летальність, звичайно ж, негативно впливає на розвиток родин і може бути однієї із супутніх причин, що викликають ослаблення й зліт родин восени.
2.1.4.