Залучає в рогозяных вуликах Івана Ілліча їхня дешевина, низька теплопровідність стінок (тобто вони дуже теплі), більша міцність, невелика вага й висока довговічність. Безсумнівним достоїнством цих вуликів є також їх повна екологічна безпека.
А тепер своїми секретами виготовлення вуликів з рогоза поділиться автор винаходу И.И. Канунников.
Знайомлячись із матеріалами й рекомендаціями з виготовлення вуликів, зауважуєш, що їхні автори, як правило, пропонують огляд наявних конструкцій вуликів різних модифікацій з використанням традиційних матеріалів для їхнього виготовлення деревини. Деревина, безумовно, гарна для виготовлення вуликів, однак це все-таки не дешевий матеріал. Автори публікацій практично не говорять про виготовлення вуликів з таких природних і дуже дешевих матеріалів, як рогоз, очерет і ін. Але є всетаки ентузіасти, які в домашніх умовах виготовляють такі вулики й з успіхом ними користуються. Однак дуже часто такі вулики мають ряд недоліків, які проявляються під час експлуатації. Звичайно корпуса в цих вуликів не мають фальців для щільного зєднання між собою й з іншими вузлами вуликів (дно, подкрышник), вулики мають недостатню міцність і твердість. Улітку, особливо в жару, ці вулики як би «розслаблюються» і перекошуються. Бесфальцевые вузли вулика у вузлах зєднання мають можливість сковзати («плисти») друг щодо друга, і тому в таких вуликів не утвориться загальна система твердості. їх доводиться скріплювати додатковими планками, що тільки частково усуває цей недолік. У пропонованої конструкції всі вузли вулика мають фальци (своєрідні «замки»), за допомогою яких ці вузли при їхній установці один на одного зєднуються в загальну систему, що створює твердий несучий каркас вулика.
Основною причиною зазначених вище недоліків є недосконалість, самої технології виготовлення уль— ев, а також низька якість відповідного оснащення для їхнього виготовлення. До того ж часто мають місце й конструктивні недоробки, що виражаються в наявності різних геометричних розмірів елементів вулика, що утрудняє можливість виготовлення уніфікованого оснащення й пристосувань для виготовлення вуликів. При виготовленні стінок корпусів таких вуликів бджолярі звичайно використовують верстати на основі примітивного гвинтового преса, що доводиться майже повністю розбирати, щоб витягти з нього готову стінку. Продуктивність таких верстатів низька, трудомісткість виробництва висока, якість вуликів недостатнє. Але навіть при таких показниках бджолярі вважають, що застосування цих вуликів вигідно відрізняється від вуликів, що виготовляються із традиційного дерева.
Зважаючи на те, що рогоз виростає повсюдно, природно щороку відновляє свої насадження, а дозрілі восени рослини до весни однаково згнивають, вона являє собою безкоштовний матеріал. Низька теплопровідність рогоза робить вулики з нього привабливими для бджіл і в холодне, і в теплу пору року.
Мною розроблена конструкція двухкорпусного двенад-цатирамочного вулика під рамку 435x300 мм, корпуса якого виготовляються з рогоза. Багаторічна (більше 16 років) експлуатація цих вуликів показала, що вони позбавлені зазначених вище недоліків.
У комплект вулика входять дно, корпуси в необхідній кількості, стелина, подкрышник, дах.
Дно. Має зовнішній розмір 530x530 мм. Складається з нижнього щитка, обвязки висотою 25 мм, у якій убудований льоток із просвітом 170x10 мм. Дно постачене знімною прилітною дошкою з дерева.
Корпус. Зовнішній розмір 530x530 мм, висотою 320 мм, товщина стінок 30 мм. Унизу й угорі по периметрі корпуса розташовуються деревяні бруси висотою 50 мм і товщиною 30 мм, між якими перебувають спресовані стебла рогоза. У верхньому й нижньому брусах обрані фальци для щільного зєднання між ними, дном і під-крьішником.