Вулик з рогоза

Вулик з рогоза

Матеріал цього питання належить перу харківського бджоляра-винахідника И.И.
Канунникова, що ще в 1988 р. винайшов і виготовив вулик з рогоза по своєї зовсім оригінальної, на мій погляд, технології. На момент написання матеріалу він експлуатував цей вулик уже 16 років, і, судячи зі стану корпусів (фото 6), його можна було використовувати протягом ще не меншого строку.
Спочатку пояснимо що таке «рогоз». «Рогоз — багаторічна водна або болотна трава висотою до 3—4 метрів. Листи широко- або узколинейные. Квітки дрібні, тычиночные з оцвітиною з безлічі тонких і довгих волосків («пухнув») зібраний у густе циліндричне суцвіття («качалочки»), світло- або темнокоричневого кольору» (БСЭ. Т. 22. С. 156).
Залучає в рогозяных вуликах Івана Ілліча їхня дешевина, низька теплопровідність стінок (тобто вони дуже теплі), більша міцність, невелика вага й висока довговічність. Безсумнівним достоїнством цих вуликів є також їх повна екологічна безпека.
А тепер своїми секретами виготовлення вуликів з рогоза поділиться автор винаходу И.И. Канунников.
Знайомлячись із матеріалами й рекомендаціями з виготовлення вуликів, зауважуєш, що їхні автори, як правило, пропонують огляд наявних конструкцій вуликів різних модифікацій з використанням традиційних матеріалів для їхнього виготовлення деревини. Деревина, безумовно, гарна для виготовлення вуликів, однак це все-таки не дешевий матеріал. Автори публікацій практично не говорять про виготовлення вуликів з таких природних і дуже дешевих матеріалів, як рогоз, очерет і ін. Але є всетаки ентузіасти, які в домашніх умовах виготовляють такі вулики й з успіхом ними користуються. Однак дуже часто такі вулики мають ряд недоліків, які проявляються під час експлуатації. Звичайно корпуса в цих вуликів не мають фальців для щільного зєднання між собою й з іншими вузлами вуликів (дно, подкрышник), вулики мають недостатню міцність і твердість. Улітку, особливо в жару, ці вулики як би «розслаблюються» і перекошуються. Бесфальцевые вузли вулика у вузлах зєднання мають можливість сковзати («плисти») друг щодо друга, і тому в таких вуликів не утвориться загальна система твердості. їх доводиться скріплювати додатковими планками, що тільки частково усуває цей недолік. У пропонованої конструкції всі вузли вулика мають фальци (своєрідні «замки»), за допомогою яких ці вузли при їхній установці один на одного зєднуються в загальну систему, що створює твердий несучий каркас вулика.
Основною причиною зазначених вище недоліків є недосконалість, самої технології виготовлення уль— ев, а також низька якість відповідного оснащення для їхнього виготовлення. До того ж часто мають місце й конструктивні недоробки, що виражаються в наявності різних геометричних розмірів елементів вулика, що утрудняє можливість виготовлення уніфікованого оснащення й пристосувань для виготовлення вуликів. При виготовленні стінок корпусів таких вуликів бджолярі звичайно використовують верстати на основі примітивного гвинтового преса, що доводиться майже повністю розбирати, щоб витягти з нього готову стінку. Продуктивність таких верстатів низька, трудомісткість виробництва висока, якість вуликів недостатнє. Але навіть при таких показниках бджолярі вважають, що застосування цих вуликів вигідно відрізняється від вуликів, що виготовляються із традиційного дерева.
Зважаючи на те, що рогоз виростає повсюдно, природно щороку відновляє свої насадження, а дозрілі восени рослини до весни однаково згнивають, вона являє собою безкоштовний матеріал. Низька теплопровідність рогоза робить вулики з нього привабливими для бджіл і в холодне, і в теплу пору року.
Мною розроблена конструкція двухкорпусного двенад-цатирамочного вулика під рамку 435x300 мм, корпуса якого виготовляються з рогоза. Багаторічна (більше 16 років) експлуатація цих вуликів показала, що вони позбавлені зазначених вище недоліків.
У комплект вулика входять дно, корпуси в необхідній кількості, стелина, подкрышник, дах.
Дно. Має зовнішній розмір 530x530 мм. Складається з нижнього щитка, обвязки висотою 25 мм, у якій убудований льоток із просвітом 170x10 мм. Дно постачене знімною прилітною дошкою з дерева.
Корпус. Зовнішній розмір 530x530 мм, висотою 320 мм, товщина стінок 30 мм. Унизу й угорі по периметрі корпуса розташовуються деревяні бруси висотою 50 мм і товщиною 30 мм, між якими перебувають спресовані стебла рогоза. У верхньому й нижньому брусах обрані фальци для щільного зєднання між ними, дном і під-крьішником. Корпус постачений верхнім льотком, двома скріпами й двома ручками.
Стелина. Складається із двох сітчастих напіврамок розміром 490x245x13 мм, які разом повністю перекривають внутрішній розмір вулика.
Подкрышник. Зовнішній розмір 530x530 мм, висота 90 мм, товщина стінок 20 мм. Служить для розміщення утеплительной подушки й забезпечує обсяг, необхідний для выкучивания бджіл під час перевезення.
Дах. Розмір 610x610x55 мм. Складається з обвязки розміром 530x530x50 мм із товщиною стінок 20 мм, покритою фанерою товщиною 5 мм і тонкою листовою покрівельною сталлю. Під листову сталь на фанеру кладуть 2 кола різного діаметра з гофрованого картону для додання даху сферичної поверхні. Така поверхня дозволяє стікати волозі з поверхні даху. При зледенінні даху, а потім при відлизі лід сам сповзає з даху. Збільшення габаритних розмірів даху над іншими комплектуючими вузлами вулика необхідно для того, щоб волога з даху стікав не по всьому вулику, а тільки з кінців даху, минаючи бічні поверхні вулика.
Усередині даху між двома її стінками убудований сітчастий воздуховод, що має вільні виходи назовні. Воздуховод служить для аерації вулика у звичайному положенні, але особливо необхідний він при перевезеннях.
Всі вузли вулика зєднуються між собою в прочуханку з одним посадковим розміром 510x510 мм.
Для виготовлення стінок вулика мною розроблений, сконструйований і виготовлений спеціальний верстат (фото 7), що складається з підстави, станини й знімного преса. До станини прес кріпиться на спеціальних підвісках. Він складається із двох деревяних площин (щік), зєднаних між собою на планках розміром у товщину виготовляється стенки, що, вулика (30 мм). Між щоками утвориться вільний простір (щілина), куди в процесі виготовлення стінки будуть вставлятися стебла рогоза. Верстат постачений притискною планкою (бердом), що за допомогою подпружиненного важеля вводиться зверху в щілину між щоками й пресує стебла рогоза. Берд може пресувати стебла не тільки важелем, але й.
гвинтовим пресом (гвинтом із трапециидальной різьбленням діаметром 25 мм). Принцип
робота мого верстата подібний до принципу роботи ткацького набивного верстата.
Порядок роботи. У просвіт між щоками на самий низ вставляється нижній брус стінки й починається набір стебел рогоза (утік), які рух
важеля зверху долілиць пресуються за допомогою берда. Після того як спресовані стебла утворять своєрідну «дошку» необхідної висоти, у просвіт між щоками вставляється верхній брус стінки вулика. Остаточне пресування до необхідної висоти стінки вулика виробляється за допомогою гвинтового преса. Потім вихідні за розміри стінки стебла рогоза обрезаются ножем. Краще для цієї мети використовувати гостро заточений на одну сторону шевський ніж. Після цього стінка з боків обжимається з помо-.
щью двох фіксуючих захватів і виштовхується із просвіту між щоками долілиць. Для того щоб стінка не розсипалася, верхні й нижній її бруски зєднуються посередині (зсередини й зовні) планками з перетином 8x30 мм. Остаточне скріплення стінок відбувається в спеціальному пристосуванні для складання корпусів. Але перед цим треба ще за допомогою гострого ножа вирізати фальци в спресованому рогозі на бічних кінцях стінок. Фальци потрібні для надійного скріплення вулика по кутах.
Пристосування для складання корпусів вуликів являє собою обємну чотирикутну конструкцію, постачену дванадцятьома гвинтовими затисками з різьбленням МІ2, що забезпечують стяжку корпуса по всім трьох ступенях волі. У це пристосування вставляються всі 4 стінки корпуса й фіксуються на своїх посадкових місцях. Потім ці стінки за допомогою гвинтових затисків стягаються з більшим зусиллям. Після цього стінки скріплюються цвяхами (шурупами), а після зняття їх із пристосування прибивають по кутах між верхнім і нижнім брусками планки з перетином 8x40 мм. Ці планки утворять своєрідні куточки, які захищають кути корпуса від ушкоджень у процесі його експлуатації.
Оскільки верхні й нижні бруски ще до складання стінок виготовляються з остаточними розмірами й з великою точністю, те витягнутий із пристосування корпус не вимагає ніяких додаткових доробок або припасувань.
Після складання корпуса красять зовні олійною фарбою за два рази й обладнають необхідним оснащенням (ручками, скріпами).
Варто мати на увазі ще одна обставина. Оскільки для складання корпуса треба мати два типорозміри стінок по ширині (бічних і фронтальних стінок), те щоб уникнути перенастроювання преса краще мати два окремих преси - кожний на свій типорозмір стінки. При промисловому виготовленні вуликів краще мати два окремих верстати кожний зі своїм пресом.
Заготівлю рогоза треба робити після його дозрівання (пожовтіння) у вересні - жовтні або взимку. Упалі на землю й почорнілі стебла заготовлювати не можна, оскільки вони непридатні для виготовлення якісного вулика. Після заготівлі стебла треба помістити окремими «снопами» під навіс для досушки й зберігання. Оскільки рогоз добре й швидко горить, то місця для його зберігання повинні перебувати на вулиці, осторонь від житлових і виробничих приміщень.