Далі я розповім про принципово новий підхід до переробки воску. Мова буде вестися про спосіб високотемпературної переробки пасечного воскової сировини, що захищений деклараційним патентом України на винахід UA 70545 А від 15.10.2004 p., і сконструйованої й випробуваної воскотопке, що має торговельну марку ВВТ-1П «Меліса». Ця високотемпературна вос-котопка, що використовує запатентований спосіб переробки воску, вирішує позначені вище проблеми: у процесі переробки віск знезаражується, а коефіцієнт його твердості наближається до коефіцієнта твердості самого якісного воска-капанца.
У цей час існує величезну безліч конструкцій воскотопок, але всі вони використовують той самий вологий спосіб виділення воску з воскосырья разваривание воску у воді або видалення його за допомогою пару. Правда, у сонячної воскотопке використовується сухий спосіб видалення воску, але температура усередині такий вос-котопки, як правило, не перевищує 95 °С, тому переробляти темну сушу в ній неможливо, тому що вихід воску з воскової сировини низьких сортів буде неприпустимо малим. Навіть при переробці воскової сировини першого сорту з восковитостью більше 70% на сонячної воскотопке у вытопках залишається ще не менш 50% воску. Відомо також, що продуктивність сонячної воскотопки невисока, та й можливість використання цієї воскотопки сильно залежить від погоди (у похмуру й холодну погоду воскова сировина на ній переробляти неможливо). При використовуваних у сонячної воскотопке температурах неможлива також якісна дезінфекція отриманого воску й воскових вытопок від збудників бджолиних хвороб, тому що це можливо Тільки при температурах не нижче 120 °С.
Високотемпературна воскотопка «Меліса» призначена для сухої високотемпературної переробки воскової сировини в польових або стаціонарних умовах. На воскотопке можна переробляти будь-яку сушу, що перебуває в рамках (без її вирізання), а також вирізану сушу, воскові вытопки, обрізки стільників і інше, воскосырье.
Принцип роботи. Суха переробка воскосырья у воскотопке відбувається за рахунок впливу високих температур 140—150 °С, які перевищують температуру плавлення воску 62—65 °С, але не перевищують температуру розкладання («кипіння») воску — 300 °С. При зазначених робочих температурах з воскової сировини повністю випаровується волога, що унеможливлює надалі утворення емульсії воску з водо..
Для того щоб обґрунтувати коректність і доцільність використання зазначеного принципу переробки воску, згадаємо, як впливає нагрівання на фізикохімічні властивості воску.
Відомо, що при кімнатній температурі бджолиний віск являє собою тверде тіло із кристалічною, дрібнозернистою структурою на зламі. При температурі З Q-Q— 35 "З віск стає пластичним і легко змінює свою форму при здавлюванні пальцями. При 46—47 °С руйнується нормальна структура воску як твердого тіла. При температурі 62—65 °С віск плавиться, переходячи із твердого стану в рідке. При 95—105 °С на його поверхні іноді утвориться піна. Однак це не кипіння воску, а розкладання емульсії й випар з її води. Після випару всієї води й при подальшому нагріванні воску до температури вище 100 °С поверхня його стає зовсім чистої й спокійною.
Віск «кипить» при температурі вище 300 "З, при цьому він димить, розкладаючись на більше прості летучі речовини - вуглекислоту, этилен, пропиляний і ін.
Дослідженнями В.А. Темнова (1967) установлено, що при сухому нагріванні воску до температури 150 °С значно збільшується його коефіцієнт твердості, у той час як будь-яке кипятіння воску у воді зменшує цей коефіцієнт. Пояснюється це тим, що при високих температурах