ВОСКОТОПКА ВИСОКОТЕМПЕРАТУРНА «МЕЛІСА» (ВВТ-1П)

ВОСКОТОПКА ВИСОКОТЕМПЕРАТУРНА «МЕЛІСА» (ВВТ-1П)

Серед проблем бджільництва наших днів проблема переробки воску не є самою актуальною. Однак останнім часом, коли реальний санітарний контроль стану пасік і виробників вощини, по суті, втрачений, традиційні способи переробки воску не можуть забезпечити одержання знезараженого воску. У свою чергу виробники вощини далеко не завжди повністю витримують технологію знезаражування, і тому вже фіксуються випадки, коли вощина стає джерелом зараження пасік гнильцами. Крім того, традиційні способи переробки пасечного воскової сировини досить часто дають віск із домішкою емульсії води, що погіршує його фізико-хімічні властивості (зменшується коефіцієнт твердості воску). Вощина з такого воску має погані механічні властивості: вона «пливе» у гнізді, а іноді й обривається.
Далі я розповім про принципово новий підхід до переробки воску. Мова буде вестися про спосіб високотемпературної переробки пасечного воскової сировини, що захищений деклараційним патентом України на винахід UA 70545 А від 15.10.2004 p., і сконструйованої й випробуваної воскотопке, що має торговельну марку ВВТ-1П «Меліса». Ця високотемпературна вос-котопка, що використовує запатентований спосіб переробки воску, вирішує позначені вище проблеми: у процесі переробки віск знезаражується, а коефіцієнт його твердості наближається до коефіцієнта твердості самого якісного воска-капанца.
У цей час існує величезну безліч конструкцій воскотопок, але всі вони використовують той самий вологий спосіб виділення воску з воскосырья разваривание воску у воді або видалення його за допомогою пару. Правда, у сонячної воскотопке використовується сухий спосіб видалення воску, але температура усередині такий вос-котопки, як правило, не перевищує 95 °С, тому переробляти темну сушу в ній неможливо, тому що вихід воску з воскової сировини низьких сортів буде неприпустимо малим. Навіть при переробці воскової сировини першого сорту з восковитостью більше 70% на сонячної воскотопке у вытопках залишається ще не менш 50% воску. Відомо також, що продуктивність сонячної воскотопки невисока, та й можливість використання цієї воскотопки сильно залежить від погоди (у похмуру й холодну погоду воскова сировина на ній переробляти неможливо). При використовуваних у сонячної воскотопке температурах неможлива також якісна дезінфекція отриманого воску й воскових вытопок від збудників бджолиних хвороб, тому що це можливо Тільки при температурах не нижче 120 °С.
Високотемпературна воскотопка «Меліса» призначена для сухої високотемпературної переробки воскової сировини в польових або стаціонарних умовах. На воскотопке можна переробляти будь-яку сушу, що перебуває в рамках (без її вирізання), а також вирізану сушу, воскові вытопки, обрізки стільників і інше, воскосырье.
Принцип роботи. Суха переробка воскосырья у воскотопке відбувається за рахунок впливу високих температур 140—150 °С, які перевищують температуру плавлення воску 62—65 °С, але не перевищують температуру розкладання («кипіння») воску — 300 °С. При зазначених робочих температурах з воскової сировини повністю випаровується волога, що унеможливлює надалі утворення емульсії воску з водо..
Для того щоб обґрунтувати коректність і доцільність використання зазначеного принципу переробки воску, згадаємо, як впливає нагрівання на фізикохімічні властивості воску.
Відомо, що при кімнатній температурі бджолиний віск являє собою тверде тіло із кристалічною, дрібнозернистою структурою на зламі. При температурі З Q-Q— 35 "З віск стає пластичним і легко змінює свою форму при здавлюванні пальцями. При 46—47 °С руйнується нормальна структура воску як твердого тіла. При температурі 62—65 °С віск плавиться, переходячи із твердого стану в рідке. При 95—105 °С на його поверхні іноді утвориться піна. Однак це не кипіння воску, а розкладання емульсії й випар з її води. Після випару всієї води й при подальшому нагріванні воску до температури вище 100 °С поверхня його стає зовсім чистої й спокійною.
Віск «кипить» при температурі вище 300 "З, при цьому він димить, розкладаючись на більше прості летучі речовини - вуглекислоту, этилен, пропиляний і ін.
Дослідженнями В.А. Темнова (1967) установлено, що при сухому нагріванні воску до температури 150 °С значно збільшується його коефіцієнт твердості, у той час як будь-яке кипятіння воску у воді зменшує цей коефіцієнт. Пояснюється це тим, що при високих температурах у сухому середовищі легше й швидше розкладається емульсія воску з водою й остання, перетворившись у пар, повністю віддаляється з воску. Крім того, при високій температурі значно знижується вязкість воску, що сприяє швидкому осадженню всіх сторонніх домішок. У результаті такий віск після охолодження стає чистіше й твердіше. У той же час будь-яке кипятіння воску у воді приводить до утворення емульсії води у воску (так зване «зволоження воску»), у результаті чого його якість погіршується. Зміст води у воску може коливатися від 0,1 до 2,5% і більше. При високому содержании эмульгированной води віск стає більше мяким, а виготовлена з нього вощина деформується або навіть обривається у вулику. При змісті у воску 1% эмульгированной води міцність на розрив виготовленої з нього вощини зменшується в кілька разів (Диваків В.Г., 1965). Крім того, при кипятінні воску у твердій (криничної) воді утвориться вапняне воскове мило й частина воску перетворюється в пухку пористу масу сірого кольору, що значною мірою погіршує якість воску.
Відомо, що всі процеси одержання воску з пасечного воскової сировини являють собою фільтрацію воскової сировини (у сонячній і інших воскотопках — без тиску, а при його пресуванні — з тиском). При нагріванні воску до температур 140—150 °С у значного ступеня зменшується вязкість воску й він легше віддаляється з воскової сировини всіх трьох сортів.
Відповідно до загальноприйнятої класифікації суша як головна складова частина воскової сировини розділяється на три сорти:.
— перший - суша з восковитостью більше 70%;.
— другий - восковитость 55-70%;.
— третій - восковитость 40-55%.
Швидкість фільтрації розплавленого воску при його витоплюванні з воскової сировини обернено пропорційна робочій температурі. Так, при температурах 140—150 °С швидкість фільтрації воску становить 10 мінут, у той час як при переробці на сонячної воскотопке при температурах 70—95 °С вона лежить у межах 90 — 35 мінут (Темне В.А., 1967). Це приводить до того, що час переробки воскової сировини при розглянутому способі зменшується стосовно часу переробки на сонячної воскотопке.
Зазначений діапазон робочих температур 140—150 °С був обраний виходячи з наступних міркувань. З однієї сторони, для одержання можливості переробки пасечного воскової сировини всіх трьох сортів, максимального виходу воску при переробці й зменшення часу переробки необхідно було б підтримувати по можливості більше високу робочу температуру. З іншого боку - деревина ульевых рамок, на яких перебуває воскова сировина, при її нагріванні до високих температур може одержати негативні зміни своєї структури. Такі деструктивні зміни деревини починаються при температурах вище 155 °С. Тому збільшувати робочу температуру вище цієї границі недоцільно. У такому випадку прийнятним діапазоном робочих температур, при якому в наиббльшей ступені будуть проявлятися достоїнства способу при відсутності негативних наслідків, можна вважати значення температур від 140 до 150 °С.
Численними дослідженнями встановлено, що при нагріванні воску до температури більше 120 °С відбувається його стерилізація від збудників хвороб бджіл. Спосіб гарячої стерилізації використовується, зокрема, у лініях по виробництву вощини. Так, наприклад, у лінії по виробництву вощини «Маргарита-1» (Росія) температура стерилізації воску становить 140 °С. На жаль, далеко не всі виробники вощини строго витримують технологію стерилізації воску, тому попередня його стерилізація у воскотопке «Меліса» буде справою зовсім не зайвим. До того ж треба мати на увазі, що у воскотопке попутно відбувається стерилізація й висушування мервы.
Пристрій воскотопки. Воскотопка складається з наступних частин: металевого корпуса із кришкою, кошика для рамок, внутрішнього піддона для збору й відводу воску, зовнішнього корытца для збору воску (фото 8).
У корпусі воскотопки встановлений біметалічний термометр (від газової плитки), за допомогою якого произ-
водиться контроль температури усередині воскотопки в процесі переробки воскосырья. Може бути використаний і інший термометр на температуру не нижче 150 °С.
Кришка воскотопки обладнана замком карабінного типу, за допомогою якого виробляється щільна й тверда фіксація кришки. Угорі на кришці є ручка, призначена для перенесення воскотопки.
На дні воскотопки є ніжки, які піднімають дно її над газовими пальниками з метою недопущення перегріву поверхні газової плити за рахунок впливу на неї відбитого від дна воскотопки полумя.
Воскотопка може забезпечуватися зовнішнім теплоизолирующим кожухом з азбестової тканини, скловолокна або іншого неспаленного матеріалу. Для економії тепла й більше рівномірного розподілу температур усередині воскотопки виплавку воску рекомендується проводити з використанням теплоизолирующего кожуха.
Воскотопка «Меліса» має габаритні розміри 320x500x500 мм, вага порожній воскотопки близько 12 кг. Хоча корпус воскотопки виготовлений із чорного металу, однак у фарбуванні він не має потреби, оскільки через кілька плавок її корпус покривається найтоншим шаром розплавленого при високій температурі воску, що і охороняє корпус від корозії.
Порядок роботи. Перед початком роботи на дно воскотопки необхідно насипати сухий пісок шаром не більше 10-15 мм. Бажано, щоб цей пісок не містив органічних залишків, які при високих температурах будуть вигорати. Тому пісок перед його завантаженням у воско-топлення краще добре промити.
Попередньо сортують рамки із сушею й обовязково очищають їх від залишків перги, прополісу, меду, розплоду й загиблих бджіл. Сорт воскової сировини визначають по кольорі суши: перший сорт — світла суша, другий сорт — ясно-коричнева й коричнева суша, третій сорт — темна й чорна суша. При сортуванні трудомістку операцію вирізання суши з рамок робити не треба. Підготовлені до переробки рамки із сушею (6-8 шт.) установлюють у рамковий кошик, що потім завантажують у воскотоп-ку. В одній закладці треба розміщати рамки із сушею одного сорту, тому що це зменшує час виплавки воску.
Звертаю увагу на те, що у воскотопку не треба наливати воду, оскільки це погіршує якість воску й збільшує час переробки.
Воскотопку закривають кришкою, надягають теплоизолирующий кожух і встановлюють на джерело тепла. У польових умовах за допомогою багаття, а в стаціонарних — за допомогою газової грубки піднімають температуру в камері воскотопки до робочих значень 140—150 °С. Контроль температури здійснюється по убудованому у воскотопку термометру. Після прогріву воскосырья до необхідної температури розплавлений віск через сітчасте дно кошика попадає на піддон, з якого за допомогою патрубка виводиться назовні. Під вивідний патрубок перед початком роботи встановлюється ємність для воску, у яку й збирається розплавлений ВОСК (фото 9).
Залежно від сорту воскової сировини процес видалення воску з однієї закладки триває від ЗО до 60 мінут. Після закінчення восковыделения кошик з рамками виймається з воскотопки й з гарячих рамок стамескою віддаляються залишки мервы. Також віддаляється гаряча мерва й зі знімного сітчастого дна кошика. Після цього кошик завантажується новою порцією рамок і процес повторюється. Всі роботи з гарячої воскотопкой треба проводити в робочих рукавицях. Очищеними й знезаражена високими температурами рамка відразу після виходу з воскотопки готова до встаткування її вощиною.
Якщо необхідно переробити обрізки стільників, вирізані маточники й інше воскосырье, то воно укладається на дно кошика невеликим шаром (можна разом із установленими рамками) і міститься у воскотопку для переплавлення. У цьому випадку температурний режим роботи воскотопки залишається колишнім.
Колір воску, що виплавляється в цієї воскотопке, сильно залежить від сорту суши, ступеня очищення рамок від органічних залишків і від якості підтримки необхідного температурного режиму. Невиконання цих вимог веде до потемніння воску, основною причиною якого є влучення у віск коагулированных («зварених») високою температурою органічних залишків (перги, меду, розплоду, прополісу й ін.). Однак ці залишки міняють тільки колір, але не якість воску, оскільки вони хімічно не повязані з воском, а присутні там тільки фізично (механічно) і можуть бути при необхідності вилучені.
Хотів би звернути увагу на те, що оптимальним джерелом тепла для воскотопки є газова плитка. Використання багаття як джерело тепла можливо, однак утруднено через складність регулювання й підтримки необхідної температури. Найкраще при цьому використовувати невелике багаття, а воскотопку встановлювати на таганок (підставку) із двох лінійок поставлених на землю на широке ребро червоних цегл. У кожній лінійці повинне бути не менш чим по двох цегли.