Давайте спробуємо розібратися в цій проблемі, щоб відгородити себе від помилок при поповненні кормових запасів на зиму, тому що такі помилки можуть обернутися більшими неприємностями в саме важке для бджіл час.
Відомо, що вихідним продуктом для готування бджолами цукрового корму є цукровий сироп (водяний розчин сахарози - очеретяний або буряковий цукри), що має нейтральну або слабко лужну реакцію. Вихідним продуктом для готування бджолами квіткового меду є нектар - водяний розчин сахарози, глюкози й фруктози, що має в більшості випадків кислу реакцію. Готовий квітковий мед завжди містить органічні кислоти, частково нектарного походження, частково утворені в результаті переробки нектару бджолами.
Нагадаю, що активна кислотність (рн) уважається нейтральної при рн = 7, кислої - при рн нижче 7, і лужний - при рн вище 7.
Процес переробки будь-якого корму в мед складається із трьох взаємозалежних процесів: видалення зайвої води, інверсії (розщеплення) складних Цукрів на прості й додання меду кислої реакції. Ці три процеси відбуваються одночасно (особливо на початковій стадії), причому, незалежно від вихідного продукту (нектар або цукровий сироп), при переробці відбуваються практично однакові біохімічні процеси. Бджола додає в корм фермент инвертазу, що відповідає за інвертування Цукрів, і фермент, що окисляє, діастазу, що діє на глюкозу, перетворюючи її в глюконовую кислоту, що визначає кислотність меду. Готовий мед має явно кислу реакцію з коливаннями рн від 3,2 до 6,52, у середньому рн = 3,78.
Сам процес переробки проходить так. Бджола, що набрала в медяний зобик нектар або сироп, сідає на соте голівкою догори. На витягнутий, злегка вигнутий хоботок бджола випускає з медяного зобика крапельку корму, що переробляється, що вона втримує в такому положенні якийсь час. У цьому положенні з нектару (сиропу) відбувається видалення зайвої вологи. Потім бджола поступово випрямляє хоботок, і переробляється корм, що, знову втягується в глотку й медяний зобик. Бджола багато разів повторює ці цикли переробки, після чого складає мед в осередок.
Прихильники необхідності подкисливания цукрового сиропу рекомендують додавати в нього лимонну, оцтову, аскорбінову або іншу кислоти в кількості 1-3 г на літр сиропу. Один з аргументів на користь подкисливания сиропу ґрунтується на припущенні, що при уравнивании кислотності сиропу й меду полегшується інвертування цукру бджолами й тим самим запобігає виснаження запасу ферментів у бджіл. Однак із цього погляду застосування кислот не можна вважати обґрунтованим: ще в 1921 р. Зарин довів, що додавання 0,3%-ний лимонної кислоти до цукрового сиропу не полегшує, а, навпаки, гальмує інвертування. Такі ж висновки випливають і з досвідів К. Дреера (1972). У його досвіді цукровий сироп, подкисленный до рн = 4,5, після переробки бджолами містив значно більше неінвертованої сахарози - 28,9%, ніж нормальний, нейтральний корм контрольних родин - 5,53%.
Відомо, що секрет залоз, що виділяють бджоли при переробці сиропу, сам має кислу реакцію. Ми також говорили про те, що в процесі готування бджоли доводять мед до певної кислотності. Отже, чим більше буде вихідна кислотність сиропу, тим менше бджолам потрібно буде виділяти секрету залоз (відповідних ферментів) для забезпечення необхідної кислотності меду, а в такому випадку розщеплення Цукрів буде відбуватися не повною мірою, оскільки в меншій кількості секрету буде менше й ферменту инвертазы.
Що ж стосується очікуваного полегшення при переробці подкисленного цукрового сиропу, те вірогідно встановлене, що додавання кислоти до цукрового сиропу не підвищує кислотність приготовленого меду, оскільки бджоли в цьому випадку виділяють лише стільки секрету, скільки треба