акація запалення яєчників
прополіс лікування

Цукровий сироп: Подкисливать чи ні?

Цукровий сироп: Подкисливать чи ні?

Питання, винесений у заголовок, хвилює бджолярів уже досить тривалий час. Ще наприкінці XIX в. почали зявлятися рекомендації про те, що до цукрового сиропу, використовуваному для осінньої підгодівлі бджіл, треба додавати 0,1-0,3% кислоти й це буде сприяти найшвидшій інверсії сахарози й допомагати бджолам у переробці сиропу. Тоді ж академік И.А. Каблуків провів серію досвідів і спростував такі рекомендації (про це більш докладно поговоримо трохи нижче), однак історії було завгодно надалі багато разів міняти своє відношення до цього питання. Практичним бджолярам зі стажем добре відомо, що діаметрально протилежні рекомендації із цього питання повсюдно зустрічаються в літературі й донині.
Давайте спробуємо розібратися в цій проблемі, щоб відгородити себе від помилок при поповненні кормових запасів на зиму, тому що такі помилки можуть обернутися більшими неприємностями в саме важке для бджіл час.
Відомо, що вихідним продуктом для готування бджолами цукрового корму є цукровий сироп (водяний розчин сахарози - очеретяний або буряковий цукри), що має нейтральну або слабко лужну реакцію. Вихідним продуктом для готування бджолами квіткового меду є нектар - водяний розчин сахарози, глюкози й фруктози, що має в більшості випадків кислу реакцію. Готовий квітковий мед завжди містить органічні кислоти, частково нектарного походження, частково утворені в результаті переробки нектару бджолами.
Нагадаю, що активна кислотність (рн) уважається нейтральної при рн = 7, кислої - при рн нижче 7, і лужний - при рн вище 7.
Процес переробки будь-якого корму в мед складається із трьох взаємозалежних процесів: видалення зайвої води, інверсії (розщеплення) складних Цукрів на прості й додання меду кислої реакції. Ці три процеси відбуваються одночасно (особливо на початковій стадії), причому, незалежно від вихідного продукту (нектар або цукровий сироп), при переробці відбуваються практично однакові біохімічні процеси. Бджола додає в корм фермент инвертазу, що відповідає за інвертування Цукрів, і фермент, що окисляє, діастазу, що діє на глюкозу, перетворюючи її в глюконовую кислоту, що визначає кислотність меду. Готовий мед має явно кислу реакцію з коливаннями рн від 3,2 до 6,52, у середньому рн = 3,78.
Сам процес переробки проходить так. Бджола, що набрала в медяний зобик нектар або сироп, сідає на соте голівкою догори. На витягнутий, злегка вигнутий хоботок бджола випускає з медяного зобика крапельку корму, що переробляється, що вона втримує в такому положенні якийсь час. У цьому положенні з нектару (сиропу) відбувається видалення зайвої вологи. Потім бджола поступово випрямляє хоботок, і переробляється корм, що, знову втягується в глотку й медяний зобик. Бджола багато разів повторює ці цикли переробки, після чого складає мед в осередок.
Прихильники необхідності подкисливания цукрового сиропу рекомендують додавати в нього лимонну, оцтову, аскорбінову або іншу кислоти в кількості 1-3 г на літр сиропу. Один з аргументів на користь подкисливания сиропу ґрунтується на припущенні, що при уравнивании кислотності сиропу й меду полегшується інвертування цукру бджолами й тим самим запобігає виснаження запасу ферментів у бджіл. Однак із цього погляду застосування кислот не можна вважати обґрунтованим: ще в 1921 р. Зарин довів, що додавання 0,3%-ний лимонної кислоти до цукрового сиропу не полегшує, а, навпаки, гальмує інвертування. Такі ж висновки випливають і з досвідів К. Дреера (1972). У його досвіді цукровий сироп, подкисленный до рн = 4,5, після переробки бджолами містив значно більше неінвертованої сахарози - 28,9%, ніж нормальний, нейтральний корм контрольних родин - 5,53%.
Відомо, що секрет залоз, що виділяють бджоли при переробці сиропу, сам має кислу реакцію. Ми також говорили про те, що в процесі готування бджоли доводять мед до певної кислотності. Отже, чим більше буде вихідна кислотність сиропу, тим менше бджолам потрібно буде виділяти секрету залоз (відповідних ферментів) для забезпечення необхідної кислотності меду, а в такому випадку розщеплення Цукрів буде відбуватися не повною мірою, оскільки в меншій кількості секрету буде менше й ферменту инвертазы.
Що ж стосується очікуваного полегшення при переробці подкисленного цукрового сиропу, те вірогідно встановлене, що додавання кислоти до цукрового сиропу не підвищує кислотність приготовленого меду, оскільки бджоли в цьому випадку виділяють лише стільки секрету, скільки треба для додання меду необхідної кислотності.
Всі ці «відкриття» у наш час були зроблені повторно, адже вперше про це з усією переконливістю було сказано ще на початку XX століття відомим хіміком академіком И.А. Каблуковым. Проведені під його керівництвом досвіди показали, що додаток до цукрових підгодівель 0,3%-ний лимонної, оцтової, саліцилової або якої-небудь іншої кислоти придушує розщеплення складних Цукрів, гнітить всі процеси, що протікають як у медяному желудочке бджіл, так і в стільниках під час дозрівання меду.
Кислота не полегшує роботу бджіл по перетворенню сахарози в глюкозу й фруктозу, а утрудняє її, послабляє дія їхніх травних ферментів, потужних ускорителей біохімічних реакцій. У цукровому кормі, отриманому з подкисленного сиропу, завжди втримується більше тростинного цукру (сахарози) і менше ферменту діастази, чим у кормі із сиропу, у який кислоти не додавали. Притім, чим кисліше підгодівля, тим більше в цукровому «меді» сахарози. Отже, над таким погано підготовленим кормом бджолам прийде додатково працювати взимку в процесі його споживання, доводячи корм до легко засвоюваних форм. На це бджолам прийде витрачати додатково багато енергії, що, безумовно, буде погіршувати їхній стан узимку.
И.А. Каблуків установив також, що цукровий корм.
із.
подкисленного сиропу схильний до кристалізації. Чим більше.
буде додано кислоти в сироп і чим пізніше дана така підгодівля, тим сильніше буде кристалізація корму зи.
мій, дуже шкідлива й навіть смертельно небезпечна в це вре.
мя для бджіл.
Другий аргумент прихильників подкисливания сиропу полягає в тому, що при згодовуванні такого корму в середній кишці бджоли створюється необхідне кисле середовище, що утрудняє або повністю припиняє в бджіл розвиток нозематозу, септицемії й деяких змішаних інфекцій. При згодовуванні ж бджолам чистого цукрового сиропу, що має, як правило, нейтральну реакцію, у середній кишці кисле середовище не створюється, і це сприяє розвитку зазначених хвороб. Цей факт, дійсно, знайшов підтвердження в ряді наукових досліджень. Тому що ж тоді бути? Виходить, що подкисливать сироп все-таки треба?.
Перш, ніж відповісти на це питання, давайте згадаємо, як переміщається корм у процесі його споживання по травному тракті бджоли і як переміщається нектар у процесі готування з нього меду.
Отож, у першому випадку корм, що потрапив у рот бджоли, через глотку й стравохід надходить у медяний зобик, кото-.
рыи за допомогою проміжного клапана зєднується із середньою кишкою, що закінчується товстої (прямій) кишкою. Тобто, якщо бджола використовує корм для свого харчування, то він проходить у харчовому тракті повний шлях. У процесі ж готування меду з будьякого корму його шлях усередині бджоли обмежується медяним зобиком, оскільки проміжний клапан у цьому випадку блокує влучення корму в середню кишку. Отже, з погляду профілактики нозематозу, для бджоли не має ніякого значення, який корм переробляти - чистий або подкисленный, адже він однаково в процесі переробки не попадає в середню кишку й ніяк не зможе вплинути на стан бджоли.
У такому випадку мені можуть поставити запитання: «А що, хіба бджола в процесі переробки корма не споживає якусь його частину?» Споживає, безумовно, і досить багато - до 10-15%. Однак зверніть увагу на те, коли вона споживає цей цукровий сироп - *наприкінці літа - на початку осіни. У цей час бджола, як правило, перебуває в найкращій фізіологічній «формі», і в нормальних родинах у цей час ніколи не буває нозематозу незалежно від того, яким кормом ми годували бджоли. Далі. У п-роцессе переробки сиропу бджоли при своєму харчуванні обовязково споживають пергу, що має явно кислу реакцію, так що середня кишка в цей час буде одержувати необхідну їй кислу їжу в такому виді. І ще один аргумент. Процес переробки цукрового сиропу в зимовий корм триває, як правило, не більше двох тижнів. Після цього бджоли знову переходять на повноцінне харчування приготовленими ними «кислим» медом і «кислою» пергою.
Отже, у плані профілактики хвороб кишечника подкисливание цукрового сиропу, що використовується для готування зимових кормів, не має ніякого змісту й тому не може бути рекомендовано. А от подкисливание стимулюючих підгодівель, які безпосередньо.
споживаються бджолами (наприклад, навесні або на початку літа), за зазначеними вище причинами можна всіляко рекомендувати. Також, втім, як і подкисливание в цей час води в поїлках. Воду з додаванням 0,3%-ний лимонної, оцтової, аскорбінової або іншої кислоти, бджоли забирають із більшим полюванням (і додам - з користю) для себе, чим прісну воду.
Короткий зміст питання (висновки) :.
1.
Додавання кислоти в цукровий сироп не полегшує.
роботу бджіл по перетворенню його в зимовий корм, а, на оборот, утрудняє її.
2.
У цукровому кормі, отриманому з подкисленного са.
харного сиропу, завжди втримується більше сахарози.
й менше діастази, чим у кормі із чистого цукрового.
сиропу. Якість корму з подкисленного сиропу низ яке, і бджолам доводиться взимку його додатково.
допрацьовувати в процесі споживання, що негативно.
позначається на стані зимуючих бджіл.
3.
Цукровий корм із подкисленного сиропу схильний до.
кристалізації. Чим більше буде додано киснуло ти й пізніше дана така підгодівля, тим сильніше буде.
кристалізуватися корм узимку. Це може привести.
до погіршення умов зимівлі й навіть до втрати від.
ділових родин.
4.
З обліком усього сказаного вище, подкисливание са.
харного сиропу в процесі поповнення зимових запа.
сов кормів не може бути рекомендовано.
5.
Подкисливание стимулюючих підгодівель (0,3%ний.
лимонної, оцтової, аскорбінової або інший киснуло.
ти), які бджоли безпосередньо споживають вага ний або на початку літа, можна всіляко рекомендо вать.
6.
Рекомендується також подкисливание води в поїлках.
(0,3% кислоти), особливо провесною.