Величину (інтенсивність) сонячного світлового потоку, що падає на землю, прийнято називати освітленістю. Величина освітленості і її характер (тривалість і спектральний склад) відіграють важливу роль для бджіл у звязку зі специфікою їхнього зорового сприйняття. На відміну від людини, область світлового сприйняття бджіл зміщена в ультрафіолетовий діапазон спектра висвітлення. Тому можна сказати зовсім виразно, що че-. ловек і бджола по-різному сприймають цвіт, а також предмети навколишнього світу і їхньої форми.

Показники, що характеризують освітленість, відрізняються залежно від географічного положення місця перебування, часу дня й року. Добова й сезонна періодичність зміни освітленості й спектрального складу світла привела до того, що бджоли пристосували свої основні життєві цикли до певної тривалості дня. Із цим звязані циклічність їхнього розмноження, зміна фаз індивідуального розвитку бджіл, активності матки, початок і закінчення певних циклів розвитку бджолиної родини.

У зонах з помірним холодним кліматом (у наших середніх широтах) періоди вирощування розплоду і їхнього динаміка строго присвячені до певних періодів річного циклу життя бджолиної родини. Настання цих періодів і їхня тривалість, крім температурного фактора, значною мірою залежать і від освітленості. Кількість розплоду в родині досягає максимуму, як правило, наприкінці червня, коли тривалість світлого часу доби максимальна, а потім воно починає поступово зменшуватися. У родинах зі старими матками, якщо не приймати мір, що стимулюють розвиток родини, розплоду зовсім не залишиться до вересня-жовтня. У цьому виражається одна з форм пристосування бджіл до майбутньої зимівлі. Таке поводження бджолиної родини є винятково доцільним, оскільки продовження вирощування розплоду восени зменшувало б зимові запаси корму, збільшувало б силу родини, і така родина взимку вже не змогла б прокормити себе сама.

А які ж природні фактори «управляють» біологічними ритмами розвитку родини? Однозначної й достовірної відповіді на це питання наука поки не дає. Правда, існують дві основні версії, які можуть дати прийнятну відповідь.

Перша версія — наявність у бджіл «біологічних годин», тобто добре розвиненого почуття часу. Численними досвідами було доведено, що бджоли дійсно мають почуття часу в межах добового циклу. Та й спостережливі бджолярі про цьому теж добре знають, тому що неодноразово зауважували, що при циклічному виділенні нектару медоносами (гречкою, липою, акацією й ін.) бджоли завжди в ті самі годинники доби починають інтенсивного років на ці медоноси.

Учені переконливо довели, що почуття часу в бджіл не тільки є, але і є вродженим, як уміння літати, збирати нектар і т.д. А своєрідною «хімічною пружиною» цих «біологічних годин» є хімічні процеси, що відбуваються в організмі бджоли (Халифман И.А., 1963).

І якщо в наявності біоритмів у бджоли в добовому циклі вже ніхто не сумнівається, тобто чи такий біоритм у бджоли в річному циклі часу, поки однозначно не- установлено. Є, щоправда, дані, які дозволяють припустити, що «біологічні годинники» бджоли дозволяють фіксувати й більше тривалі відрізки часу, чим доба (Єськов Е.К., 1999). Таку здатність бджоли в процесі своєї еволюції змушені були в себе виробити для того, щоб максимально використовувати сприятливі умови середовища й мінімізувати негативні впливи негативних факторів. Поява такої здатності в бджіл є результатом природного добору оптимальних форм реагування на типові періодично повторювані протягом року зміни умов зовнішнього середовища. Зрозуміло, що вироблення такої здатності було неможливе без розвитку й удосконалювання в бджіл почуття часу.

Друга версія полягає в тім, що пусковими механізмами, що управляють біологічними ритмами