строение анализатора психология
домашня пасіка пособіе
гїпертонїчна хвороба 2ст,

Вплив освітленості на життєдіяльність бджіл

Вплив освітленості на життєдіяльність бджіл

Хоча усередині свого житла бджоли здатні добре орієнтуватися й у повній темряві (як вони це роблять, поки вірогідно не відомо), але все-таки бджоли є денними комахами. Всі свої основні функції: заготівлю нектару, пилка, доставку води, прополісу, роїння, пошук і заселення нового житла, спарювання матки й деякі інші - родина здійснює тільки у світлий час доби. Що ж стосується робочих бджіл, то вони можуть тільки при наявності висвітлення вирішувати життєво важливу для годиться триєдине завдання: навігацію по поляризованому сонячному світлу, утримання при русі постійного курсу, а також локалізацію й упізнання харчових або інших обєктів.
Величину (інтенсивність) сонячного світлового потоку, що падає на землю, прийнято називати освітленістю. Величина освітленості і її характер (тривалість і спектральний склад) відіграють важливу роль для бджіл у звязку зі специфікою їхнього зорового сприйняття. На відміну від людини, область світлового сприйняття бджіл зміщена в ультрафіолетовий діапазон спектра висвітлення. Тому можна сказати зовсім виразно, що че-. ловек і бджола по-різному сприймають цвіт, а також предмети навколишнього світу і їхньої форми.
Показники, що характеризують освітленість, відрізняються залежно від географічного положення місця перебування, часу дня й року. Добова й сезонна періодичність зміни освітленості й спектрального складу світла привела до того, що бджоли пристосували свої основні життєві цикли до певної тривалості дня. Із цим звязані циклічність їхнього розмноження, зміна фаз індивідуального розвитку бджіл, активності матки, початок і закінчення певних циклів розвитку бджолиної родини.
У зонах з помірним холодним кліматом (у наших середніх широтах) періоди вирощування розплоду і їхнього динаміка строго присвячені до певних періодів річного циклу життя бджолиної родини. Настання цих періодів і їхня тривалість, крім температурного фактора, значною мірою залежать і від освітленості. Кількість розплоду в родині досягає максимуму, як правило, наприкінці червня, коли тривалість світлого часу доби максимальна, а потім воно починає поступово зменшуватися. У родинах зі старими матками, якщо не приймати мір, що стимулюють розвиток родини, розплоду зовсім не залишиться до вересня-жовтня. У цьому виражається одна з форм пристосування бджіл до майбутньої зимівлі. Таке поводження бджолиної родини є винятково доцільним, оскільки продовження вирощування розплоду восени зменшувало б зимові запаси корму, збільшувало б силу родини, і така родина взимку вже не змогла б прокормити себе сама.
А які ж природні фактори «управляють» біологічними ритмами розвитку родини? Однозначної й достовірної відповіді на це питання наука поки не дає. Правда, існують дві основні версії, які можуть дати прийнятну відповідь.
Перша версія — наявність у бджіл «біологічних годин», тобто добре розвиненого почуття часу. Численними досвідами було доведено, що бджоли дійсно мають почуття часу в межах добового циклу. Та й спостережливі бджолярі про цьому теж добре знають, тому що неодноразово зауважували, що при циклічному виділенні нектару медоносами (гречкою, липою, акацією й ін.) бджоли завжди в ті самі годинники доби починають інтенсивного років на ці медоноси.
Учені переконливо довели, що почуття часу в бджіл не тільки є, але і є вродженим, як уміння літати, збирати нектар і т.д. А своєрідною «хімічною пружиною» цих «біологічних годин» є хімічні процеси, що відбуваються в організмі бджоли (Халифман И.А., 1963).
І якщо в наявності біоритмів у бджоли в добовому циклі вже ніхто не сумнівається, тобто чи такий біоритм у бджоли в річному циклі часу, поки однозначно не- установлено. Є, щоправда, дані, які дозволяють припустити, що «біологічні годинники» бджоли дозволяють фіксувати й більше тривалі відрізки часу, чим доба (Єськов Е.К., 1999). Таку здатність бджоли в процесі своєї еволюції змушені були в себе виробити для того, щоб максимально використовувати сприятливі умови середовища й мінімізувати негативні впливи негативних факторів. Поява такої здатності в бджіл є результатом природного добору оптимальних форм реагування на типові періодично повторювані протягом року зміни умов зовнішнього середовища. Зрозуміло, що вироблення такої здатності було неможливе без розвитку й удосконалювання в бджіл почуття часу.
Друга версія полягає в тім, що пусковими механізмами, що управляють біологічними ритмами розвитку бджолиної родини, можуть служити геофізичні фактори, які природно циклічно змінюються протягом року. Мені вдалося знайти в літературі тільки одне припущення, що таким фактором може бути сонячна радіація. Але адже весь спектр сонячної радіації ультрафіолетові, видимі й інфрачервоні промені - легко поглинається будь-якими вкриттями, так що незрозуміло, як бджоли можуть сприймати зміни сонячної радіації в тім же темному зимовнике.
Якщо продовжувати розмова про геофізичних факторів, те, на мій погляд, бджоли можуть реагувати тільки на два з них - гравітацію й магнітне поле Землі, незалежно від того, де бджоли будуть перебувати (на вулиці або в зимовнике). А чи є ці фактори дійсно визначальними при запуску біоритмів чи родини ні, на сьогодні науці вірогідно не відомо.
При розгляді питання про вплив магнітного поля Землі на життєдіяльність бджіл поговоримо про цю проблему більш докладно.
Підбиваючи підсумок нашим міркуванням про біоритми бджоли, необхідно сказати наступне:.
1.
У бджіл існує добре розвинене почуття времни в межах добового ходу часу.
2.
Цілком імовірно, що «біологічні годинники» бджіл здатні фіксувати й більше тривалі,.
чим.
добу, періоди часу.
3.
Періодичні (протягом року) зміни освітленості не є пусковим механізмом, що викликає початок циклу розвитку родини в другій половині зими. Не можна виключати, що такими механізмами є зроблене почуття часу в бджіл або геофізичні фактори.
Тепер розглянемо, як бджоли реагують на зміну освітленості в ході зимівлі.
Бджоли, що зимують у закритих приміщеннях без доступу світла, дуже активно реагують на висвітлення вулика навіть малопотужним джерелом світла. Звичайно ця реакція виражається в тім, що бджоли виходять із льотка, а окремі з них можуть навіть злітати й летіти в напрямку світла. Із цієї причини рекомендується при відвідуванні зимовника користуватися червоним світлолом, що бджолу не сприймають. Як джерело червоного світла можна використовувати кишеньковий ліхтарик із червоним склом. У моєму зимувальному приміщенні коштує червоний фотографічний ліхтар з лампою 40 Вт.
У бджіл, що зимують під відкритим піднебінням, виробляється звичка до добових коливань освітленості, і в морозні дні навіть при сильній освітленості бджоли ніколи не залишають житло. Активність бджіл у цей період увесь час залишається практично незмінної. Зафіксовано, щоправда, циклічні зміни активності клубу протягом доби з періодом 10—19 годин, але ці періоди не повязані зі змінами освітленості, а приблизно викликаються зовнішніми температурами (Гайдар В.А., 1993). Якщо ж зовнішня температура збільшиться до 6—12 °С, то зимуючі бджоли при підвищенні освітленості можуть робити очисні обльоти.
Реакція бджіл на зняття даху й відкриття гнізда зверху буде залежати від фізіологічного стану родини, періоду зимівлі, зовнішньої температури й ступеня освітленості. Найчастіше в такому випадку бджоли клубу будуть демонструвати загальмовану реакцію й не будуть реагувати на розкриття гнізда. Однак у другій половині зимівлі при позитивних температурах і яскравому світлі частина бджіл клубу може злітати. Кількість таких бджіл звичайно не перевищує декількох десятків. Отже, категорична заборона на відкриття гнізда бджіл узимку, що часто зустрічається в літературі, є правильним тільки в загальній постановці. Якщо ж співвіднести наслідку порушення цієї заборони з потенційною можливістю втрати родини, у якої, наприклад, закристалізувався мед, то стане зрозуміло, який вибір робити. Я це все до того говорю, що взимку не треба боятися відкривати гніздо, якщо виникнуть підозри в тім, що родина зимує неблагополучно. Швидке розкриття гнізда й оперативне надання допомоги в найгіршому разі приведуть до втрати декількох десятків бджіл і до того, що в гнізді на якийсь час бджоли піднімуть температуру. Але що значать такі наслідки в порівнянні з перспективою втрати родини при бездумному проходженні заборонам? Зрозуміло, що втрати в першому й у другому випадку будуть непорівнянні.
А тепер давайте із зими перенесемося в літо й подивимося, як буде реагувати бджолина родина на добові зміни освітленості.
Активність бджолиної родини в цей період циклічно змінюється протягом доби, причому самим безпосереднім образом на ці зміни робить освітленість вулика. Добова зміна освітленості впливає на усередині-гніздової мікроклімат, зокрема, при підвищенні освітленості в ранкові годинники у вулику спостерігаються невелике підвищення температури й короткочасний ріст змісту вуглекислого газу. Ці фактори є наслідком підвищення ранкової активності (своєрідного «пробудження родини»), коли рівень освітленості ще не дозволяє бджолам залишати вулик. У звичайних умовах бджоли починають вилітати в поле при рівні освітленості 1-3 лк (люкс). Однак рівень освітленості, при якому бджоли починають вилітати з вулика, може бути й іншим, тому що він залежить від відстані до джерела корму й від концентрації цукру в кормі.
Так, зокрема, при відстані до джерела корму не більше 50 м виліт відбувається при освітленості 0,1- 0,2 лк, при 1000 м - 3 лк, до 4 км - не менш 15 лк (Єськов Е.К., 1999). Якщо летковое отвір буде затінено, наприклад, постійно встановленим пыльцесборником, то виліт бджіл у полі почнеться при зовнішній освітленості в 46-130 лк, при якій освітленість у льотка всього 0,1 лк (мал. 1.5).
Тривалість робочого дня бджолиної родини в цьому випадку буде менше, ніж у родини, де льоток не затінений. З огляду на сказане, можна зробити такі практичні рекомендації при зборі пилка:.
—Якщо є-можливість, то при доборі пилка з лотків (звичайно це роблять у другій половині дня).
бажано забирати й пыльцесборники.
—Ранком пыльцесборники ставити на вулик не раніше 7 годин ранку, коли затінення льотка вже ніяк не позначиться на зменшенні тривалості робочого дня бджіл.
—Якщо немає можливості забирати пыльцесборники, то зменшення затінення льотків можна проводити підйомом ґрат пыльцесборников.
Припинення польотів бджіл у поле ввечері теж залежить від рівня освітленості й від відстані до джерела медозбору. Так, проведеною серією досвідів удалося встановити, що польоти на джерело корму, розташований в 50 м від вулика, припинялися при зниженні освітленості до 4 лк, при дальності 1 000 м - до 16 лк, при дальності близько 4 км - до 210 лк (Єськов Е.К., 1999). Ці результати дозволили зробити висновок про те, що в бджіл існує здатність визначати час, необхідне на зменшення освітленості до рівня, необхідного для завершення польоту. Орієнтирами служили швидкість падіння освітленості й час, необхідне на доставку корму. Воно зростало в середньому від 4 до 24 мінут зі збільшенням відстані від вулика до джерела корму від 50 м до 4 км. Із цієї причини першими припиняли польоти бджоли, що відвідували саме вилучене джерело корму, а останніми - самий ближній.
Сказане вище зайвий раз підтверджує той факт, що в бджіл існує добре розвинене почуття часу й інстинктивна здатність проводити найпростіші обчислення. Видимо, у звязку із цим можна сказати, що в бджіл існують своєрідні задатки найпростішого інтелекту. Зважаючи на те, що тривалість робочого дня бджіл (період часу між початком вильоту бджіл з вулика й припиненням їхнього літа) значною мірою визначається рівнем висвітлення льотка, її можна змінювати орієнтуванням вулика щодо сторін світла. Самий тривалий час льоток вулика буде висвітлюватися сонячними променями влітку при орієнтуванні льотка в напрямку на північ (мал. 1.6).
У цьому випадку відразу після сходу сонце буде висвітлювати льоток праворуч, а перед заходом - ліворуч. Тривалість висвітлення льотка в середніх широтах, наприклад, у день літнього сонцестояння 22 червня буде максимальної й становити близько 18 годин. В інші місяці літа.ця тривалість буде, безумовно, менше, але вона однаково буде максимально можливою.
При такому розташуванні вулика дуже важливо те, що на початку й кінці робочого дня льоток буде висвітлюватися прямими теплими променями сонця, а коли сонце в обід буде в південній чверті випускати палючі промені, вони не будуть попадати в льоток.
Якщо під час медозбору вулики будуть установлюватися в лісі або лісосмузі, то ідеальним варіантом буде установка вуликів на північній стороні цих масивів під кронами крайніх дерев (мал. 1.7).
Варто звернути увагу ще й на таку особливість, як використання світлого часу доби залежно від періоду сезону. Замічено, що при однакових медос-борних умовах, температурі й інших погодних умовах бджолині родини навесні й у першу половину літа повніше використовують світлий час, чим у другу половину. Це можна пояснити розходженням у фізіологічному стані й темпах розвитку бджолиних родин у позначені періоди: у травні-червні темпи розвитку максимальні, а в липні - серпні вони знижуються. Ці розходження, у свою чергу, викликають різні потреби родини в нектарі, пилку, воді й мінеральних речовинах, необхідних для вирощування розплоду, що й визначає різний ступінь активності бджіл у першій і в другий половинах сезону.
Також треба відзначити ще один факт, що ставиться не стільки до освітленості, скільки безпосередньо до самого сонця. У роки з високою сонячною активністю, що повторюється через кожні 11 років, продуктивність медоносних рослин буває найвищої, а в роки з низькою сонячною активністю - самої слабкої.
І, закінчуючи розгляд питання про вплив висвітлення на життєдіяльність родини, помітимо, що повнота використання світлого часу доби, за інших рівних умов, залежить і від наявності хабар у цей період часу. Так, при інтенсивному медозборі з липи в Приморському краї зафіксовані випадки роботи бджіл навіть у місячні ночі.
Якщо допізна на гарному хабарі працюють всі родини пасіки, то це може тільки радувати бджоляра. Але якщо всі родини вже давно закінчили роботу й перебувають у вуликах, а одна або кілька родин продовжують інтенсивну роботу, те це повинне насторожити. Для початку понаблюдайте, куди направляються вилітають із одного вулика бджоли. Якщо вони після вильоту різко набирають висоту й ідуть за межі пасіки, то перейдіть до спостереження за наступною літаючою родиною. Якщо всі ці бджоли летять за межі пасіки, те, швидше за все, ваші бджоли обкрадають іншу пасіку; але якщо за межі пасіки летять тільки бджоли з однієї родини, те, можливо, що бджоли іншої пасіки обкрадають цю родину.
Може трапитися й так, що бджоли на пасіці будуть літати з одного вулика в іншій. Це напевно - злодійство.
на пасіці.
Що можна порекомендувати в таких випадках? Найперше - закрити льотки у всіх підозрілих родин, не забуваючи при цьому про вентиляцію. Якщо після цього на прилітній дошці тільки однієї родини швидко утвориться досить велике скупчення бджіл, то це буде означати, що саме ця родина піддається розгарбуванню, а на прилітній дошці перебувають бджоли-злодійки. У цьому випадку треба вжити відомих заходів по боротьбі зі злодійством. Якщо ж на прилітних дошках всіх закритих вуликів утворяться невеликі й приблизно однакові скупчення бджіл, то через якийсь час льотки можна відкрити. До цього часу з настанням темряви років бджіл буде прекра-щен природно.
Короткий зміст питання (висновки).
1.
Всі свої основні функції: заготівлю нектару, пилка, прополісу, доставку води, роїння, пошук і заселення нового житла, спарювання матки - бджолина родина здійснює тільки при наявності відповідного висвітлення у світлий час доби.
2.
У процесі еволюції бджоли пристосували свої основні життєві цикли до періодичних змін освітленості протягом доби. Це особливо наочно проглядається в активний літній період.
3.
Крім добових циклів, ще існують і річні періоди зміни життєдіяльності бджолиної родини. Періодичні (протягом року) зміни рівня освітленості не є пусковим механізмом, що викликає початок циклу розвитку родини в другій половині зими. Не можна виключати, що такими механізмами є зроблене почуття часу в бджіл або геофізичні фактори.
4.
У бджіл, що зимують під відкритим піднебінням, виробляється звичка до добових коливань освітленості, і в морозні дні навіть при яскравому світлі бджоли ніколи не залишають житло.
5.
Бджоли, що зимують у закритих приміщеннях без доступу світла, дуже активно реагують на висвітлення вулика навіть малопотужним джерелом світла, особливо в другу половину зимівлі.
6.
У літній період початок ранкового вильоту бджіл залежить не тільки від ступеня освітленості льотка, але й від відстані до передбачуваного джерела медозбору.
7.
У бджіл, що перебувають у поле, існує здатність визначати час, необхідне на зменшення освітленості ввечері, до рівня, необхідного для повернення у вулик.
8.
Для зменшення затінення льотків раннім ранком і перед заходом сонця бажано в другій половині дня забирати пыльцесборники й ставити їх на місце не раніше 7-8 годин ранку.
9.
При постановці вулика на медозбір його бажано орієнтувати льотком у напрямку на північ. У цьому випадку в бджіл буде самийий тривалий робочий день.
10.
Повнота використання світлого часу доби, за інших рівних умов, залежить і від наявності.
взятий.
ка в цей період.
11.
Якщо пізно ввечері після припинення роботи всіх родин у поле одна або кілька родин на пасіці будуть продовжувати інтенсивного років, то треба встановити, чи не почалося бджолине злодійство.
>