Цим же авторів установлено, що позитивний вплив затінення вуликів найбільшою мірою позначається тоді, коли більшість медосборных днів мали в середині дня температуру повітря 27— 33 °С. Це пояснюється тим, що в затінених вуликах при цій температурі бджоли. продовжували працювати, а в незатінених уже при 27 °С вони припиняли роботу. Якщо більшість медосборных днів були з температурою до 27 °С або вище 34 °С, то різниця в медозборі в затінених і незатінених вуликах практично була відсутня, тому що бджоли в затінених і незатінених вуликах працювали однаково, а в другому випадку вони припиняли роботу й там і там.

Однак надмірне затінення вуликів деревною рослинністю може виявитися також шкідливим. Так, якщо поставити точок у густому лісі, де сонце не буде висвітлювати вулики прямими променями, те це значною мірою скоротить робочий день бджіл. Про це ми вже говорили вище, коли вели мову про вплив освітленості на життєдіяльність бджіл.

Рис. 1.8. Размещение точка на поляне.

медоносом буде деревна рослинність самого лісу (клен, липа), то таку галявину треба вибирати в безпосередній близькості від масиву цього медоноса.

Галявина в лісі повинна бути широкої й добре освітленої сонцем, тоді можна буде поставити вулики льотка-мі на північ під галузями крайніх дерев на південній стороні галявини (мал. 1.8).

Галявина повинна бути рівної або з невеликим ухилом убік південної чверті. Небажано, щоб ухил галявини був убік півночі, особливо в холодних районах. Дослідження показують, що самий холодний ґрунт буває на схилах північної експозиції, самий теплий - на південно-західній експозиції; західний схил завжди тепліше східного.

Досить бажано також, щоб галявину оточував рідкий ліс, тоді бджоли будуть мати можливість літати низом між деревами. Якщо ж ліс густий, то бджоли будуть змушені підніматися вище дерев, де вітер завжди істотно сильніше, ніж унизу, що може не тільки знижувати літну активність бджіл, але й приводити до їхньої масової загибелі.

Взагалі густих деревних насаджень бджоляру краще уникати не тільки за зазначеними вище причинами. У щільних насадженнях дерева гірше виділяють нектар, оскільки вони мають затінену з усіх боків крону, постійно випробовують світловий голод і квітки в них утворяться тільки на верхівці. У звязку із цим цвітіння липи, клена, акації в насадженнях, пройдених вибірковим санітарним рубанням, завжди сильніше, ніж у щільних недоторканих насадженнях.

Велике значення для нектаровыделения має також зімкнутість крон, оскільки ступінь продукування нектару перебуває в прямої залежності від загальної поверхні листів даного дерева. Зрозуміло, що загальна площа листів у вільно вартого дерева й у дерева, оточеного кронами інших дерев, будуть істотно відрізнятися не на користь останнього. Крім того, добре освітлені дерева накопичують більше крохмалю в прицветниках і тому виділяють більше нектару. Ця особливість може бути добре зафіксована візуально, особливо на липі: так, липа з яскравозеленими прицветниками завжди виділяє більше нектару, чим липа із блідо-зеленими. До того ж зміст Цукрів у нектарі квіток повністю освітленої липи більше на 4- 6%, чим у затіненої (Мурахтанов Е.С., 1977).

Виходячи зі сказаного вище, можна порекомендувати при виборі районів з деревними нектароносами віддавати перевагу не тим ділянкам, де багато таких дерев перебувають у щільному насадженні, а тим ділянкам, де цих дерев нехай і менше, але вони перебувають у розріджених насадженнях або коштують окремими невеликими співтовариствами.