Вплив навколишньої рослинності

Вплив навколишньої рослинності

Різноманіття умов, у яких доводиться займатися бджільництвом, у значній мірі визначається характером навколишньої рослинності.
Тяжіння пасічників до розташування своїх пасік і точков у місцях, покритих деревною або чагарниковою рослинністю, зовсім природно й раціонально. Ми вже вище говорили про те, що таке розташування пасік і точков захищає їх від вітрів, а при постановці вуликів під кронами дерев забезпечується ще й захист від надмірного нагрівання вуликів сонячними променями, що особливо істотно в південних і степових районах. За рахунок більше низької температури повітря в тіні дерев у порівнянні з вуликами на відкритій місцевості може бути отримане збільшення в медозборі до 30-40% ( Нестерводс-Кий В.А., 1971).
Цим же авторів установлено, що позитивний вплив затінення вуликів найбільшою мірою позначається тоді, коли більшість медосборных днів мали в середині дня температуру повітря 27— 33 °С. Це пояснюється тим, що в затінених вуликах при цій температурі бджоли. продовжували працювати, а в незатінених уже при 27 °С вони припиняли роботу. Якщо більшість медосборных днів були з температурою до 27 °С або вище 34 °С, то різниця в медозборі в затінених і незатінених вуликах практично була відсутня, тому що бджоли в затінених і незатінених вуликах працювали однаково, а в другому випадку вони припиняли роботу й там і там.
Однак надмірне затінення вуликів деревною рослинністю може виявитися також шкідливим. Так, якщо поставити точок у густому лісі, де сонце не буде висвітлювати вулики прямими променями, те це значною мірою скоротить робочий день бджіл. Про це ми вже говорили вище, коли вели мову про вплив освітленості на життєдіяльність бджіл.
Рис. 1.8. Размещение точка на поляне.
медоносом буде деревна рослинність самого лісу (клен, липа), то таку галявину треба вибирати в безпосередній близькості від масиву цього медоноса.
Галявина в лісі повинна бути широкої й добре освітленої сонцем, тоді можна буде поставити вулики льотка-мі на північ під галузями крайніх дерев на південній стороні галявини (мал. 1.8).
Галявина повинна бути рівної або з невеликим ухилом убік південної чверті. Небажано, щоб ухил галявини був убік півночі, особливо в холодних районах. Дослідження показують, що самий холодний ґрунт буває на схилах північної експозиції, самий теплий - на південно-західній експозиції; західний схил завжди тепліше східного.
Досить бажано також, щоб галявину оточував рідкий ліс, тоді бджоли будуть мати можливість літати низом між деревами. Якщо ж ліс густий, то бджоли будуть змушені підніматися вище дерев, де вітер завжди істотно сильніше, ніж унизу, що може не тільки знижувати літну активність бджіл, але й приводити до їхньої масової загибелі.
Взагалі густих деревних насаджень бджоляру краще уникати не тільки за зазначеними вище причинами. У щільних насадженнях дерева гірше виділяють нектар, оскільки вони мають затінену з усіх боків крону, постійно випробовують світловий голод і квітки в них утворяться тільки на верхівці. У звязку із цим цвітіння липи, клена, акації в насадженнях, пройдених вибірковим санітарним рубанням, завжди сильніше, ніж у щільних недоторканих насадженнях.
Велике значення для нектаровыделения має також зімкнутість крон, оскільки ступінь продукування нектару перебуває в прямої залежності від загальної поверхні листів даного дерева. Зрозуміло, що загальна площа листів у вільно вартого дерева й у дерева, оточеного кронами інших дерев, будуть істотно відрізнятися не на користь останнього. Крім того, добре освітлені дерева накопичують більше крохмалю в прицветниках і тому виділяють більше нектару. Ця особливість може бути добре зафіксована візуально, особливо на липі: так, липа з яскравозеленими прицветниками завжди виділяє більше нектару, чим липа із блідо-зеленими. До того ж зміст Цукрів у нектарі квіток повністю освітленої липи більше на 4- 6%, чим у затіненої (Мурахтанов Е.С., 1977).
Виходячи зі сказаного вище, можна порекомендувати при виборі районів з деревними нектароносами віддавати перевагу не тим ділянкам, де багато таких дерев перебувають у щільному насадженні, а тим ділянкам, де цих дерев нехай і менше, але вони перебувають у розріджених насадженнях або коштують окремими невеликими співтовариствами.
Тому краще ставити точок не в лісі серед дерев, а на галявині. Бажано, щоб ця галявина була недалеко від окраїни лісу з боку переважного розташування медоносів. Якщо основним
А тепер - кілька слів про таку рослинність, як трава. Взагалі, з погляду зручності догляду за бджолами й роботи з вуликами, рекомендується выкашивать траву на крапці. У такому аспекті ця рекомендація доречна й зовсім правильна. Однак бувають обставини, коли, перш ніж брати косу, краще зважити всі «за» і «проти».
Виміру температури повітря біля відкрито розташованого вулика показали наступне. Нагрівання повітря біля вуликів, що коштують на ґрунті без трави, а також усередині таких вуликів збільшується зверху долілиць, а у вуликах, що коштують на ґрунті із травою, — зменшується зверху долілиць. Тобто розподіл температур в обох цих випадках носить протилежний характер. Внаслідок цього у вуликах, що коштують на ґрунті без трави, температура внизу вулика вище, а у вуликах, що коштують на ґрунті із травою, — нижче. Звідси треба дуже простий висновок: при розташуванні точков на відкритій місцевості выкашивать траву навколо вуликів не треба. Якщо трава дуже висока, то її треба прокосити до висоти 20-25 див, а сіно залишити на місцях косовиці.
Для бджільництва в степових районах велике значення мають лісозахисні смуги. Сприятливий вплив їх позначається в тім, що вони насамперед послабляють дію вітру. У відкритих степових районах, різко змінюючи його силу й швидкість, вони сприяють збільшенню вологості повітря на 10-12% і зменшують випар вологи із ґрунту приблизно на 25% (Копелькиевский Г.В. і ін., 1965). Все це створює сприятливі умови для розвитку медоносних культур і збільшення виділення нектару.
Вплив лісозахисних смуг на запилення бджолами еспарцету було досліджено в серії досвідів (Пономарева Е.Г. і ін., 1986). Результати цих досліджень наведені в табл. 1.3.
Таблица 1.3
З таблиці видно, що найбільша кількість нектару виділяється на ділянках, що безпосередньо примикають до медоносів. Там же й працює найбільша кількість бджіл.
Лісосмуги також сприяють кращій роботі бджіл на квітках, оскільки смуги гасять сильні вітри, які заважають лету й нормальній роботі бджіл. Лісосмуги позитивно впливали не тільки на ріст і розвиток еспарцету, але й підсилили виділення нектару на ділянках, що безпосередньо примикають до них (див. табл. 1.3). Це зявилося однієї із причин того, що кількість працюючих бджіл на цих ділянках було найбільшим. До речі, урожай насінь еспарцету на далекі від лісосмуги ділянках (400 м) склав тільки 60% від урожаю на ближніх ділянках, що примикають до лісосмуги (Копелькиевский Г.В. і ін., 1965).
Отже, чим більше буде висота дерев у лісозахисній смузі, тим більші ділянки медоносів.
будуть захищені й на них буде більше нектару. Тому за інших рівних умов краще ставити крапки в лісосмугах, де висота дерев більше, якщо масив медоноса примикає безпосередньо до лісосмуги.