Давайте спробуємо розібратися в цьому питанні з погляду біології й фізики й на основі наведеної нижче інформації визначити, чи варто повністю довірятися існуючим стандартам і чи традиціям ні.
Якщо почати розгляд цього питання із природного житла, то в типовому дуплі товщина стінок рідко буває менше 5 і більше 15 див. Тобто стосовно до вулика мати таку товщину стінок практично неможливо, оскільки обслуговувати й переміщати такі вулики можна буде хіба тільки за допомогою крана. Виходить, можна сказати, що максимальна товщина стінок вулика обмежується зручністю обслуговування й переміщення такого вулика. Простіше говорячи, корпуса, магазини й весь вулик у зборі повинні мати прийнятний для обслуговування й перевезення вага.
Як показує практика, верхньою границею розумної товщини вулика є товщина 5 див, «Мавзолеї» зі стінкою більше 5 див можна обслуговувати тільки на стаціонарі, та й то людям з гарними фізичними можливостями.
А яка може бути нижня границя? Зрозуміло, що вона повинна бути по можливості мінімальної для того, щоб вулик мав невелику вагу. Але існують обмеження й на мінімальну товщину стінки, які визначаються:.
1) технологічними вимогами по виготовленню таких вуликів (вибірка пазів, скріплення стінок і т.д.);.
2) прочностными вимогами - вулик повинен бути міцним і витримувати всі навантаження при його обслуговуванні й перевезенні;.
3) біологічними потребами бджоли в такому житлі, що забезпечувало б прийнятні умови перебування родини.
Перші дві вимоги, по суті, є конструктивними вимогами, а останнє - біологічним. Розглянемо їх у такій же послідовності й подальшій мові будемо вести про одностеночном вулик, виготовленому із сухої дошки. Про корпуси, виготовлених з фанери або ДВП, будемо говорити окремо.
Конструктивні вимоги до вулика. Якщо зробити стінку вулика занадто тонкої (5-10 мм), то в такій стінці не можна буде вибрати нормальний паз для установки рамок. Крім того, скріпити такі стінки без додаткових пристосувань (куточків, планок) буде досить складно, а кріплення таке буде неміцним і ненадійним. Такі корпуси будуть мати й малу міцність, тому вулик, складений з них, може не витримати великої ваги при гарному хабарі й деформуватися або взагалі впасти.
Практика показує, що мінімальною товщиною стінки, з якої можна виготовити досить міцний вулик і при цьому не випробовувати технологічних складностей, є товщина стінки в 20 мм.
Якщо покласти, що всі наші попередні міркування були правильними, то тепер уже можна буде сказати, що прийнятна товщина стінки вулика лежить у діапазоні від 20 до 50 мм.
Давайте розглянемо й проаналізуємо фактичний матеріал з упором на біологічний аспект питання.
У зимовий час і в період активного сезону біологічні потреби бджіл у значній мірі відрізняються, тому розглянемо ці два періоди окремо.
Зимівля бджіл. Експериментальним шляхом установлено, що товщина стінок вулика не грає вирішальної ролі в збереженні тепла усередині вулика під час зимівлі. Від товщини стінок вулика залежить у певній мері не тільки температура безпосередньо на внутрішній стороні стінки вулика, але й агрегатний стан внутриульевой вологи в районі стінок. Так, перехід температури на внутрішній стінці через 0 °З і початок ледообразования при наявності відповідних умов для стінки 40 мм відбувається при зовнішній температурі —1,1 °С (Трифонов А.Д., 1991). Розрахунки показують, що для стінки 50 мм ледообразование починається при зовнішній температурі —1,3 °С, а для 20 мм — при —0,7 °С. Отже, можна затверджувати, із прийнятної для практичних висновків