До початку пробудження ройового інстинкту матка відкладала тільки запліднені яйця в бджолині комірки, тому що після весняного обльоту всі сили родини були спрямовані на збільшення чисельності бджолиних особин і родиною управляв інстинкт розмноження й збереження родини. Тепер же, у новій фазі розвитку родини, бджоли починають готовити трутневые комірки, а матка засівати їх. Якщо трутневых комірок з якихось причин не виявиться в гнізді, то бджоли їх неодмінно почнуть будувати. У першу чергу такими комірками вони починають забудовувати вільні від стільників ділянки рамки в нижніх кутах, на ушкоджених ділянках стільників і в інших вільних місцях. Якщо таких у гнізді не виявиться, то трутневые комірки будуть будуватися на місці існуючих бджолиних (хоча переробка цих комірок вимагає величезної роботи) або на штучній вощині.

Поява трутневого розплоду в бджолиній родині - перша ознака прагнення до розмноження. По Д. Аллену (1958), у середньому проходить три тижні з моменту появи в родині першого трутневого розплоду до появи мисочок з яйцями.

З початком вирощування трутнів родина продовжує активно літати в поле за нектаром, пилком, водою й виховувати розплід, але кількість запліднених яєць, що відкладаються маткою, починає поступово зменшуватися. Матка частіше відволікається від яйцекладки в пошуках трутневых комірок, на що йде чимало часу. Однак, за рахунок виходу молодої бджоли з відкладених раніше яєць, родина продовжує рости, і її маса з кожним днем збільшується. Ніяких зовнішніх ознак підготовки родини до роїння в цей час не спостерігається. Усередині ж вулика відбувається перерозподіл зусиль по будівництву стільників - якщо раніше бджоли будували стільники тільки із бджолиних комірок, те тепер, навпаки, з набагато більшим бажанням вони будують трутневые.

Вирощування в родині великої кількості трутнів характерно для родини, що готується до роїння, і цей факт може служити одним із зовнішніх ознак підготовки родини до роїння. До речі, при проведенні селекції родин на зниження ройової активності рекомендується выбраковыватьте з них, у яких кількість трутневого розплоду навесні досягає 5% (Berry, 1978).

У такому стані родина перебуває приблизно 12- 14 днів. За цей час у ній зявляються більші резерви молодих бджіл, але оскільки матка продовжує зменшувати темпи яйцекладки, то скорочується й кількість личинок, що бідують у відході.

У родині наступає невідповідність між кількістю наявних молодих бджіл-годувальниць і кількістю відкритого розплоду, якім треба годувати. У цій фазі ройового стану на одну личинку вже доводиться не 1-2 бджоли-годувальниці, як було раніше, а в 2-3 рази більше. У результаті в молодих бджіл починає зявлятися надлишок виділюваного ними молочка, і вони починають годувати їм один одного. Потужний в енергетичному відношенні й біологічно активний корм приводить до того, що в робочих бджіл розвиваються яйцеві трубочки, збільшується жирове тіло й накопичується надлишок енергії. Ці бджоли поступово втрачають робочі навички - перестають літати в поле за кормом, будувати стільники й виховувати розплід, а родина переходить у нову фазу ройового стану. З початком цієї фази родина починає будувати комірки - підстави майбутніх ройових маточников, які за формою нагадують мисочки, діаметром 8-9 мм. При цьому в родинах з молодими матками активність закладання й будівництва маточников нижче, ніж у родинах зі старими матками.

Кількість ройових мисочок, що закладаються, залежить від породи бджіл і ройових задатків конкретної родини. Але в кожному разі кількість мисочок з величезним запасом перекриває необхідна кількість майбутніх маток, що беруть участь у процесі роїння. Поки ці мисочки вільні від яєць («сухі» мисочки), по зовнішніх ознаках робота ройової родини не відрізняється від роботи інших родин. Поява в цей час