До початку пробудження ройового інстинкту матка відкладала тільки запліднені яйця в бджолині комірки, тому що після весняного обльоту всі сили родини були спрямовані на збільшення чисельності бджолиних особин і родиною управляв інстинкт розмноження й збереження родини. Тепер же, у новій фазі розвитку родини, бджоли починають готовити трутневые комірки, а матка засівати їх. Якщо трутневых комірок з якихось причин не виявиться в гнізді, то бджоли їх неодмінно почнуть будувати. У першу чергу такими комірками вони починають забудовувати вільні від стільників ділянки рамки в нижніх кутах, на ушкоджених ділянках стільників і в інших вільних місцях. Якщо таких у гнізді не виявиться, то трутневые комірки будуть будуватися на місці існуючих бджолиних (хоча переробка цих комірок вимагає величезної роботи) або на штучній вощині.

Поява трутневого розплоду в бджолиній родині - перша ознака прагнення до розмноження. По Д. Аллену (1958), у середньому проходить три тижні з моменту появи в родині першого трутневого розплоду до появи мисочок з яйцями.

З початком вирощування трутнів родина продовжує активно літати в поле за нектаром, пилком, водою й виховувати розплід, але кількість запліднених яєць, що відкладаються маткою, починає поступово зменшуватися. Матка частіше відволікається від яйцекладки в пошуках трутневых комірок, на що йде чимало часу. Однак, за рахунок виходу молодої бджоли з відкладених раніше яєць, родина продовжує рости, і її маса з кожним днем збільшується. Ніяких зовнішніх ознак підготовки родини до роїння в цей час не спостерігається. Усередині ж вулика відбувається перерозподіл зусиль по будівництву стільників - якщо раніше бджоли будували стільники тільки із бджолиних комірок, те тепер, навпаки, з набагато більшим бажанням вони будують трутневые.

Вирощування в родині великої кількості трутнів характерно для родини, що готується до роїння, і цей факт може служити одним із зовнішніх ознак підготовки родини до роїння. До речі, при проведенні селекції родин на зниження ройової активності рекомендується выбраковыватьте з них, у яких кількість трутневого розплоду навесні досягає 5% (Berry, 1978).

У такому стані родина перебуває приблизно 12- 14 днів. За цей час у ній зявляються більші резерви молодих бджіл, але оскільки матка продовжує зменшувати темпи яйцекладки, то скорочується й кількість личинок, що бідують у відході.

У родині наступає невідповідність між кількістю наявних молодих бджіл-годувальниць і кількістю відкритого розплоду, якім треба годувати. У цій фазі ройового стану на одну личинку вже доводиться не 1-2 бджоли-годувальниці, як було раніше, а в 2-3 рази більше. У результаті в молодих бджіл починає зявлятися надлишок виділюваного ними молочка, і вони починають годувати їм один одного. Потужний в енергетичному відношенні й біологічно активний корм приводить до того, що в робочих бджіл розвиваються яйцеві трубочки, збільшується жирове тіло й накопичується надлишок енергії. Ці бджоли поступово втрачають робочі навички - перестають літати в поле за кормом, будувати стільники й виховувати розплід, а родина переходить у нову фазу ройового стану. З початком цієї фази родина починає будувати комірки - підстави майбутніх ройових маточников, які за формою нагадують мисочки, діаметром 8-9 мм. При цьому в родинах з молодими матками активність закладання й будівництва маточников нижче, ніж у родинах зі старими матками.

Кількість ройових мисочок, що закладаються, залежить від породи бджіл і ройових задатків конкретної родини. Але в кожному разі кількість мисочок з величезним запасом перекриває необхідна кількість майбутніх маток, що беруть участь у процесі роїння. Поки ці мисочки вільні від яєць («сухі» мисочки), по зовнішніх ознаках робота ройової родини не відрізняється від роботи інших родин. Поява в цей час у природі рясного медозбору, як правило, приводить до того, що родина припиняє підготовку до роїння й починає інтенсивну роботу із заготівлі кормів. У цьому випадку закладені маточники найчастіше знищуються. А взагалі спостереження, що проводилися протягом 4 років за 81 бджолиною родиною (Allen, 1965), показали, що 50% з них взагалі не використовували що відбудовуються маточники для вирощування матки, в 19% родин матки були вирощені до стану готовності до виходу з маточников, при цьому в 16% родин відбулася тиха зміна старих маток, і тільки в 3% родин матки взяли участь у роїнні.

Однак при підтримуючому хабарі в родині триває нагромадження малоактивних («жирующих») бджіл. Ці бджоли звичайно сидять на стінках вулика або висять, зчепившись один з одним, на нижніх частинах стільників, образуя грона. При відсутності места у вулику такі бджоли можуть выкучи-ваться й висіти під прилітною дошкою. Оскільки «» бджоли, щожирують, не беруть участь ні в яких роботах, то вони не зношуються, залишаючись фізіологічно молодими, незважаючи на порівняно великий календарний вік деяких з них. Про це свідчить наявність у тілі ройових бджіл більших запасів резервних білкових речовин, які будуть інтенсивно витрачатися після виходу риючи й поселення його в нове житло.

У процесі подальшої підготовки родини до роїння в ройових бджіл наступають значні фізіологічні зміни - ці бджоли поступово перероджуються в бджоли-трутівок. У цих бджіл яйцеві трубочки розвиваються настільки, що вони здобувають здатність відкладати яйця. Однак при наявності в родині матки бджоли-трутівки ніколи яйця відкладати не почнуть.

У предроевой період поява й швидке збільшення числа бджіл-трутівок починається приблизно за два тижні до виходу риючи. У рої, що покинув родину, кількість бджіл з розвиненими яєчниками може становити від 4 до 50% і більше (Єськов Е.К., 1981) Однак поява в родині бджіл-трутівок і їхня кількість не є обовязковою ознакою майбутнього роїння родини. Швидше за все, ця супутня ознака відбиває природну фізіологічну реакцію молодих бджіл на складну в родині обстановку (кількість відкритого розплоду й молодих бджіл, стан матки, наявність або відсутність медозбору й ін.).

У міру поглиблення ройового стану в родині наступає момент, коли бджоли раптом починають ретельно полірувати внутрішню поверхню мисочок, а потім небагато надбудовувати їх по ободку й звужувати цю надбудову до діаметра комірки робочої бджоли. Це робиться для того, щоб матка змогла покласти запліднене яйце в мисочку. Адже встановлено, що для відкладання заплідненого яйця матка повинна відчути здавлювання черевця стінками комірки, чого не буває при відкладанні незаплідненого яйця в трутневую комірку й не могло б бути, якби бджоли змусили матку відкласти яйце у відкриту незвужену мисочку.

У цей же час, тобто днів за 10 до виходу риючи, бджоли мають схильність до більшому, ніж звичайно, споживанню меду (В.И. Лебедєв і ін., 1991). Видимо, це повязане зі створенням резервів для майбутньої молодої родини. У міру створення основної частини такого резерву родина вступає в нову фазу ройового стану - відкладанню маткою яєць у ройові мисочки. . :.

Перед цим деяка частина ройових бджіл приходить у збуджений стан і починає переслідувати матку, буквально виштовхуючи її на периферію стільників, де по більшій мері перебувають ройові мисочки, і змушуючи неї почати відкладання яєць у мисочки. Установлено, що маса яєць, які матка відкладає в мисочки, трохи більше маси яєць, що відкладаються нею в період інтенсивного зростання родини. У великих яйцях більше живильних речовин, виходить, розвиток яйця до стадії личинки, коли бджоли ще не годують ембріон, буде відбуватися краще. Розвинені з таких яєць ройові матки завжди відрізняються високою якістю.

Матка відкладає яйця не відразу в усі мисочки, а поступово протягом 3-5 днів. Це робиться для того, щоб забезпечити надійний запас маток для здійснення роїння.

У період початку відкладання яєць у ройові мисочки починається пошук нового житла. Для цього більш ніж за тиждень до виходу риючи родина виділяє бджоли-« квартирмей-стеров», які займаються розвідкою аж до виходу риючи.

З моменту откладки яєць у мисочки матка різко скорочує яйцекладку, а робоча активність родини починає поступово знижуватися. І це вже стає помітним при щоденному зовнішньому контролі родин. У цей же час звита матки перестає приділяти їй належна увага й поступово розпадається. Зменшується кількість бджіл, що годують матку, і через скорочення харчового раціону починає зменшуватися обсяг її черевця й маса самої матки. Таке відношення бджіл до своєї матки біологічно виправдано, тому що тільки легка матка відновлює свою здатність літати. Відомо, що після запліднення й початку яйцекладки плодові матки збільшують свою масу й втрачають здатність літати.

материнська родина стає здатної відпустити рій. До цього часу міняється не тільки фізіологічний стан бджіл ройової родини, але й відбувається перерозподіл кількісного складу вікових груп. Так, у родини, повністю готової до роїння, число дорослих бджіл в 8 разів більше, ніж число бджіл, що перебувають у розплоді на стадії личинки, у той час як у родин, що не рояться, це співвідношення не перевищує 3 рази (Miezynska, 1980).

2.1.2.