Спробуємо в даному розділі дати загалом необхідну інформацію із цього питання.
Перше, і самим головне, - полюванням за роями доцільно займатися тільки в тій місцевості, що у достатній мері насичена пасіками. Якщо ж у радіусі найближчих десятків кілометрів перебуває всього кілька пасік, то краще навчитися добре ловити свої рої, а розраховувати на додаткову кількість диких роїв навряд чи прийде. Із цієї причини полювання за роями в такій місцевості буде порожньою витратою часу, сил і засобів.
Тепер зупинимося на технологічній стороні полювання за роями, тобто - де, коли, як і що ставити для того, щоб можна було розраховувати на позитивний ре-зультат.
Коли доцільно починати ставити пастки на рої? занадто рано цього робити не коштує з тієї причини, що в пастку можуть заселитися оси або інші небажані "квартиранти» і тоді рій у цю пастку не заманити ніяким медом. Якщо це робити вже після початку виходу перших роїв, то якась кількість роїв може бути упущено. Тому встановлювати пастки найкраще за 1-10 днів до початку виходу перших роїв у даній місцевості. Для середньої смуги Європи це буде остання декада травня.
Де треба ставити пастки для піймання диких роїв? З, установлені на пасіці для піймання своїх роїв, у цей розрахунок не входять. Як правило, пастки на дикі рої встановлюють на відстані від пасіки не менш чим на 400-600 м. Якщо є можливість, то краще пастки встановлювати по умовному колу із центром на пасіці. Це полегшить їх подальшу щотижневу перевірку, а після ВВ-3 років спостережень можна буде встановити, які із цих напрямків є перспективними, а на які пастки надалі можна не виставляти. Це повязане з тим, що для конкретного рельєфу існують місця постійної щорічної появи роїв і постійні напрямки їхньої міграції. Незважаючи на те, що рух роїв може бути спрямоване практично в будь-яку сторону, все-таки вони перевагу віддають руху в напрямку до більших лісових або садових масивів або перельоту між цими масивами, навіть якщо відстань між ними становить кілька кілометрів.
Рої воліють селитися на узліссях лісу й інших освітлюваних сонцем місцях (але не пригріві!), а також поблизу невеликих водойм. У природних умовах бджоли в більшості випадків вибирають дупла на висоті до 3 м із вхідним отвором, зверненим на південний захід (Єськов Е.К., 1992).
Що ж стосується пасток, то практика показує, що найчастіше рої освоюють житла, розташовані на деревах з густою кроною (дуб, липа, яблуня, груша). За твердженням відомого смоленського роелова А.С. Панасенко (1991), найкраще дерево для постановки пастки - могутня ялина, що піднімається над своїми сусідами на 3- 5 метрів. При цьому дерево повинне бути толстоствольное й з міцними суками. За твердженням іншого роелова С.А. Мілютіна (ж. «Бджільництво» № 4, 1997), пастки, установлені на деревах з рідкою кроною: березі, сосні й ін., - не заселялися роями жодного разу
Зрідка рої залучали й пастки, установлені в кущах смородини, малини. З на відкритих, непритінених місцях рої практично не залучали.
Після вибору дерева для установки пастки треба зробити нагору по стовбурі вертикальний (що дуже важливо!) вільний коридор для спуска й підйому пастки. Можливо, для цього прийде відігнути або спиляти кілька суків. При їхньому спилюванні необхідно залишити пеньок 5- 8 див, що надалі буде використовуватися як точка опори при русі роелова уздовж стовбура. Для кращого маскування пастку в кроні дерева вішають із боку, протилежної коридору.
Що ж необхідно встановлювати для того, щоб рій можна було піймати? Насамперед, пастка повинна мати внутрішній обсяг не менш 40 л, оскільки рої ніколи не заселяють пастки з меншим обсягом. Із із обсягом більше 80-100 л буде занадто громіздкої й незручної для установки й зняття, особливо якщо передбачається встановлювати її на висоті. Із цих причин оптимальним варто визнати внутрішній обсяг пастки в 40-80 л. Більше зручної