властивості меду
силіконові форми для свічок купити

ПОЛЮВАННЯ ЗА РОЯМИ

ПОЛЮВАННЯ ЗА РОЯМИ

Кожний пасічник у душі - мисливець і часто реалізує цю свою пристрасть не тільки в тім, що рік у рік «полює» за медом і іншими пчелопродуктами, але й у тім, що він найчастіше й буквально полює за дикими роями. Під диким роєм мається на увазі будь-який рій, походження якого невідомо. Деякі бджолярі, осягнувши секрети цього цікавого й тонкого ремесла, за сезон ловлять до десятка й більше роїв. Однак є досить і таких бджолярів, які по своєму розумінню починали це заняття, але, не одержавши очікуваних результатів, закидали цю справу. А всього-те треба було спочатку одержати хоча б початкові ази цього ремесла, щоб справа пішла.
Спробуємо в даному розділі дати загалом необхідну інформацію із цього питання.
Перше, і самим головне, - полюванням за роями доцільно займатися тільки в тій місцевості, що у достатній мері насичена пасіками. Якщо ж у радіусі найближчих десятків кілометрів перебуває всього кілька пасік, то краще навчитися добре ловити свої рої, а розраховувати на додаткову кількість диких роїв навряд чи прийде. Із цієї причини полювання за роями в такій місцевості буде порожньою витратою часу, сил і засобів.
Тепер зупинимося на технологічній стороні полювання за роями, тобто - де, коли, як і що ставити для того, щоб можна було розраховувати на позитивний ре-зультат.
Коли доцільно починати ставити пастки на рої? занадто рано цього робити не коштує з тієї причини, що в пастку можуть заселитися оси або інші небажані "квартиранти» і тоді рій у цю пастку не заманити ніяким медом. Якщо це робити вже після початку виходу перших роїв, то якась кількість роїв може бути упущено. Тому встановлювати пастки найкраще за 1-10 днів до початку виходу перших роїв у даній місцевості. Для середньої смуги Європи це буде остання декада травня.
Де треба ставити пастки для піймання диких роїв? З, установлені на пасіці для піймання своїх роїв, у цей розрахунок не входять. Як правило, пастки на дикі рої встановлюють на відстані від пасіки не менш чим на 400-600 м. Якщо є можливість, то краще пастки встановлювати по умовному колу із центром на пасіці. Це полегшить їх подальшу щотижневу перевірку, а після ВВ-3 років спостережень можна буде встановити, які із цих напрямків є перспективними, а на які пастки надалі можна не виставляти. Це повязане з тим, що для конкретного рельєфу існують місця постійної щорічної появи роїв і постійні напрямки їхньої міграції. Незважаючи на те, що рух роїв може бути спрямоване практично в будь-яку сторону, все-таки вони перевагу віддають руху в напрямку до більших лісових або садових масивів або перельоту між цими масивами, навіть якщо відстань між ними становить кілька кілометрів.
Рої воліють селитися на узліссях лісу й інших освітлюваних сонцем місцях (але не пригріві!), а також поблизу невеликих водойм. У природних умовах бджоли в більшості випадків вибирають дупла на висоті до 3 м із вхідним отвором, зверненим на південний захід (Єськов Е.К., 1992).
Що ж стосується пасток, то практика показує, що найчастіше рої освоюють житла, розташовані на деревах з густою кроною (дуб, липа, яблуня, груша). За твердженням відомого смоленського роелова А.С. Панасенко (1991), найкраще дерево для постановки пастки - могутня ялина, що піднімається над своїми сусідами на 3- 5 метрів. При цьому дерево повинне бути толстоствольное й з міцними суками. За твердженням іншого роелова С.А. Мілютіна (ж. «Бджільництво» № 4, 1997), пастки, установлені на деревах з рідкою кроною: березі, сосні й ін., - не заселялися роями жодного разу
Зрідка рої залучали й пастки, установлені в кущах смородини, малини. З на відкритих, непритінених місцях рої практично не залучали.
Після вибору дерева для установки пастки треба зробити нагору по стовбурі вертикальний (що дуже важливо!) вільний коридор для спуска й підйому пастки. Можливо, для цього прийде відігнути або спиляти кілька суків. При їхньому спилюванні необхідно залишити пеньок 5- 8 див, що надалі буде використовуватися як точка опори при русі роелова уздовж стовбура. Для кращого маскування пастку в кроні дерева вішають із боку, протилежної коридору.
Що ж необхідно встановлювати для того, щоб рій можна було піймати? Насамперед, пастка повинна мати внутрішній обсяг не менш 40 л, оскільки рої ніколи не заселяють пастки з меншим обсягом. Із із обсягом більше 80-100 л буде занадто громіздкої й незручної для установки й зняття, особливо якщо передбачається встановлювати її на висоті. Із цих причин оптимальним варто визнати внутрішній обсяг пастки в 40-80 л. Більше зручної є пастка за формою барила з надійно закріпленим дном. Внутрк пастку не красять, а зовні треба пофарбувати фарбою темно-зелених тонів або ж «пофарбувати», натираючи барило пучком соковитої трави.
Тому що бджоли дуже чутливі до сторонніх заходів, те не можна використовувати фанерні барила, у яких раніше зберігалися які-небудь хімічні або інші гостро, що пахнуть речовини. У кожному разі пастку бажано добре промити зсередини гарячим 5% розчином кальцинованої соди, обполоскати чистою водою й просушити на сонце. Після цього пастку непосредственнс перед установкою натирають мелісою.
З, природно, повинна мати льоток. Спостереження показують, що форма й розташування льотка не впливають на залучення роїв. Вирішальне значення має тільки розмір льотка. Так, рої зовсім не заселяють пастки з маленькими льотками 50x10 мм і 10x10 мм. Найкраще заселяються пастки з більшими льотками: щелевидными 100x10-25 мм і круглими діаметром більше 20 мм (Мілютін С.А., 1997).
У конструкції повинне бути передбачене надійне закриття льотка при знятті заселеної пастки з дерева. У цьому плані більше кращим є круглий льоток, якому можна заткнути грудкою вати, марлі або пучком трави. Можна використовувати також шматок капронової сітки із дрібними комірками, що закріплюється на пастці за допомогою кільця з гумки. Кільце щільно надягають на пастку, а потім, після піймання риючи, сітка натягається на льоток і перешкоджає виходу бджіл назовні через льоток.
З повинна бути міцної, щільної й не мати ні найменшої щілини, тому що при спуску бджоли, що вилазять, будуть нещадно жалити. Щоб цього не відбувалося, потовк пастки треба обовязково обвязати мякої, але міцною тканиною, а зверху обвязати щільним целофаном, прогумованою тканиною й т.п. для захисту від дощу.
Усередину пастки ставлять 5-8 рамок. Рої не заселяють пастки, що мають 4 і менш рамок. Комплектується пастка двома-трьома рамками суши, при цьому бажано, щоб на цих рамках був хоча б «пятачок» запечатаного меду, інші рамки - з вощиною. Рамки ставлять вузькою стороною вертикально (як в українському вулику). Після зняття риючи і його переселення у вулик рамки ставлять як звичайно й ніяких проблем з їхнім освоєнням не буває.
Для більше повного використання внутрішнього обсягу пастки її можна комплектувати рамками двох типів: у центр ставлять рамки Дадана із сушею, а з боків - рамки Рута з вощиною (мал. 2.6).
Рамки в пастці надійно закріплюють, щоб не було їхнього зсуву при знятті й транспортуванні пастки. Однак кріплення повинне бути таким, щоб при переселенні риючи рамки легко виймалися. Вулички не повинні бути занадто вузькими, а перебувати в межах 12-20 мм. Рамки при постановці в пастку бажано збризкати цукровим або медяним сиропом. При установці пастки льоток найкраще орієнтувати в напрямку на північ. Ще Н.М. Вітвицький помітив, що «...рої частіше входять у вулики, льотком своїм звернені на північ, і досить рідко в поставлені іншим образом».
Зі ставлять на дереві льотком від стовбура на гілку вли сук і надійно привязують до стовбура мякої проволо-кой. Для підйому й спуска пастки використовують мотузку відповідної довжини. Краще - прядивяну мотузку ди-аметром 10-12 мм, але можна використовувати й капронову або парашутний фал. При першій установці бажано потренироваться на порожній пастці в її спуску, оскільки спуск пастки на землю є самим важким і Відповідальним моментом у пійманні риючи й тому ніяких несподіваних сюрпризів при проведенні цієї операції не повинне бути. Виходячи із цього, у верхній частині пастки треба заздалегідь установити пристрій для закріплення мотузки у вигляді дротового кільця на ручці з того ж дроту, що й ручка.
Перед підйомом або спуском пастки за кільце надійно закріплюється мотузка. Не можна робити верхнє кріплення у вигляді гака, з якого мотузка в самий відповідальний момент може зісковзнути.
Що стосується спорядження пастки, то рамки усередину можна й не ставити. У цьому випадку в пастки повинен бути зроблений фанерна стеля, до якого при спорядженні приклеюють гарячим воском 5-7 смужок вощини через 37-40 мм. Ширина смужок - 30-50 мм. Для збільшення привабливості пастки в неї бажано помістити хоча б шматок старої суши з невеликим острівцем запечатаного меду, а вощину - збризкати сиропом. Такий спосіб спорядження допустимо, якщо перевірка пасток буде проводитися не рідше одного разу в тиждень. Якщо ж перевіряти пастки рідше, те рій, що ввійшов, може швидко відбудувати гніздо й заповнити його розплодом і медом. У такому випадку при знятті пастки велика ймовірність обриву відбудованих стільників, тому що свіжі стільники дуже неміцні, а при знятті закритої пастки через хвилювання родини усередині різко збільшується температура.
І останнє. Оскільки всі пастки розташовуються на відносно невеликій відстані від пасіки, то потрібно вживати певних заходів для недопущення зльоту переселених у вулик роїв. В ідеалі, звичайно, краще такий рій відвезти подалі, на відстань не менш 5- 7 км, і там заселити у вулик. Через 7-10 днів рій можна повернути на пасіку. Якщо ж такої можливості ні, то рій у вулик треба переселяти пізно ввечері. На льоток раннім ранком до початку літа треба покласти пухкий пучок трави, що не давав би бджолам можливості «вискакувати» з льотка. Створюючи перешкоду для виходу бджіл, вона змушує бджоли ранком робити обліт. Для посилення ефекту до вулика можна приставити густі гілки з листами, які прикривали б льоток. Через два
-двох-день-два після того, як бджоли добре облетаются, всі ці перешкоди забирають.
2.5.3.