Отже, зимовий клуб бджіл складається із щільної, слабко проникної для повітря, зовнішньої кірки щільно сидячих бджіл. Товщина цієї кірки, залежно від зовнішньої температури, може змінюватися від 1-2 до 5-7 див. Відповідним чином змінюється й повітропроникність кірки - чим вона толще, тим менше її повітропроникність і навпаки. У кірці клубу бджоли сидять упорядоченно: всі вони, щільно зчепившись, розташовуються на стільниках нагору голівкою. При цьому голівка бджіл, що перебувають унизу, ховається під черевцем сидячих угорі бджіл. Крила бджіл, розташованих у кірці, напіврозкриті й мають можливість рухатися. Частина бджіл кірки клубу влазять у порожні комірки стільників і сидить там зовсім нерухомо. Усередині під кіркою розташовується так званий активний центр (ядро клубу), де бджоли можуть вільно переміщатися, а повітря - вільно циркулювати. Щільність населення бджіл у ядрі клубу нижче, ніж у кірці. У кожній вуличці клубу в одному місці суцільна кірка має меншу щільність і тут утвориться своєрідний отвір (продух), через яке відбувається вентиляція й відтік відпрацьованого повітря. Здавалося б, що цей продух повинен перебувати вгорі вулички. Однак, як показує натурний експеримент, у кожній вуличці продух перебуває внизу (По-боженский Н.К., 1991). Швидше за все, так воно і є з кількох причин.
По-перше, у природних умовах у дуплі клуб у більшості випадків перебуває вище льотка й свій обсяг перекриває порожнечу дупла (див. закони Ф.А. Соколова). З огляду на, що верхня частина дупла герметична, видаляти відпрацьований і одержувати свіже повітря клуб може тільки знизу.
По-друге, при необхідності зимовий клуб може «включати» і активну вентиляцію гніздового простору. Але оскільки бджоли в клубі розташовуються нагору голівками, те вентиляційний потік повітря в цьому випадку теж буде спрямований долілиць.
По-третє, як показав Н. Решетников (2000), обсяг видихуваного бджолами відпрацьованого повітря на 30% більше обсягу споживаного свіжого повітря. Це пояснюється тим, що в процесі переробки меду до обсягу газових складових видихуваного повітря додається метаболическая вода у вигляді додаткового обсягу водяної пари, що виробляється природно в бджолиному організмі в результаті окислювання глюкози меду.
Це твердження про розходження обсягів вдихуваного й видихуваного бджолами повітря є зовсім новим поглядом на процес подиху в бджіл і вимагає подальшого уточнення. Однак можна вже зараз сказати, що непрямим підтвердженням висловленому погляду є той факт, що подих у бджіл несиметрично за часом - видихнув звичайно триває довше, ніж вдих (Таранів Г.Ф., 1968). Але, з іншого боку, А.Д. Комісар (1994) затверджує, що в цей час шляху й механізми видалення метаболической води з організму бджіл у зимовому клубі практично не досліджені, і у свою чергу висловлює припущення, що одним з можливих шляхів видалення води з організму бджіл є видихання більше теплого повітря, що містить більшу кількість пар води.
З огляду на всі ці аргументи, будемо приймати твердження Н. Решетникова як робоча гіпотеза, що вимагає подальшого підтвердження. Якщо ж ми погодимося із цим твердженням, то зимовий клуб треба буде розглядати як своєрідне джерело (генератор) невеликого надлишкового тиску. При цьому надлишковий тиск буде постійно «виштовхувати» із клубу відпрацьоване повітря долілиць убік льотка, тому що іншого напрямку для його виходу в дуплі просто немає.
Тепер вернемося до безпосереднього розгляду питань повітрообміну.
Відомо, чтопри споживанні 1 кг меду бджолам для його засвоєння необхідно одержати 800 г кисню, а виділяють вони при цьому 680 г водяної пари,