какой длины должны быть передние зубы
Вулик б/к 10 рамковий - дадан + дві надставки (300+145+145)
репешок звичайний

Версія воздухообменных процесів у дуплі із бджолиним гніздом

Версія воздухообменных процесів у дуплі із бджолиним гніздом

Створювані в дуплі природно оптимальні умови для життя бджіл припускають, зокрема, наявність там оптимального повітрообміну. Це означає, що бджоли в дуплі мають можливість безперешкодно одержувати необхідне для забезпечення їхньої життєдіяльності кількість свіжого повітря (кисню, ПРО
) і видаляти із гнізда відпрацьоване повітря: вуглекислий газ (З
) і водяну пару (Н
ПРО). Спробуємо розібратися, як відбуваються ці процеси. Однак спочатку проведемо короткий опис моделі зимового клубу, а точніше - тих його характеристик, які будуть безпосередньо впливати на повітрообмін. Варто сказати, що в цей час існує досить устояне подання про структуру зимового клубу, хоча деякі автори окремі деталі цієї моделі й можуть трактувати по-різному.
Отже, зимовий клуб бджіл складається із щільної, слабко проникної для повітря, зовнішньої кірки щільно сидячих бджіл. Товщина цієї кірки, залежно від зовнішньої температури, може змінюватися від 1-2 до 5-7 див. Відповідним чином змінюється й повітропроникність кірки - чим вона толще, тим менше її повітропроникність і навпаки. У кірці клубу бджоли сидять упорядоченно: всі вони, щільно зчепившись, розташовуються на стільниках нагору голівкою. При цьому голівка бджіл, що перебувають унизу, ховається під черевцем сидячих угорі бджіл. Крила бджіл, розташованих у кірці, напіврозкриті й мають можливість рухатися. Частина бджіл кірки клубу влазять у порожні комірки стільників і сидить там зовсім нерухомо. Усередині під кіркою розташовується так званий активний центр (ядро клубу), де бджоли можуть вільно переміщатися, а повітря - вільно циркулювати. Щільність населення бджіл у ядрі клубу нижче, ніж у кірці. У кожній вуличці клубу в одному місці суцільна кірка має меншу щільність і тут утвориться своєрідний отвір (продух), через яке відбувається вентиляція й відтік відпрацьованого повітря. Здавалося б, що цей продух повинен перебувати вгорі вулички. Однак, як показує натурний експеримент, у кожній вуличці продух перебуває внизу (По-боженский Н.К., 1991). Швидше за все, так воно і є з кількох причин.
По-перше, у природних умовах у дуплі клуб у більшості випадків перебуває вище льотка й свій обсяг перекриває порожнечу дупла (див. закони Ф.А. Соколова). З огляду на, що верхня частина дупла герметична, видаляти відпрацьований і одержувати свіже повітря клуб може тільки знизу.
По-друге, при необхідності зимовий клуб може «включати» і активну вентиляцію гніздового простору. Але оскільки бджоли в клубі розташовуються нагору голівками, те вентиляційний потік повітря в цьому випадку теж буде спрямований долілиць.
По-третє, як показав Н. Решетников (2000), обсяг видихуваного бджолами відпрацьованого повітря на 30% більше обсягу споживаного свіжого повітря. Це пояснюється тим, що в процесі переробки меду до обсягу газових складових видихуваного повітря додається метаболическая вода у вигляді додаткового обсягу водяної пари, що виробляється природно в бджолиному організмі в результаті окислювання глюкози меду.
Це твердження про розходження обсягів вдихуваного й видихуваного бджолами повітря є зовсім новим поглядом на процес подиху в бджіл і вимагає подальшого уточнення. Однак можна вже зараз сказати, що непрямим підтвердженням висловленому погляду є той факт, що подих у бджіл несиметрично за часом - видихнув звичайно триває довше, ніж вдих (Таранів Г.Ф., 1968). Але, з іншого боку, А.Д. Комісар (1994) затверджує, що в цей час шляху й механізми видалення метаболической води з організму бджіл у зимовому клубі практично не досліджені, і у свою чергу висловлює припущення, що одним з можливих шляхів видалення води з організму бджіл є видихання більше теплого повітря, що містить більшу кількість пар води.
З огляду на всі ці аргументи, будемо приймати твердження Н. Решетникова як робоча гіпотеза, що вимагає подальшого підтвердження. Якщо ж ми погодимося із цим твердженням, то зимовий клуб треба буде розглядати як своєрідне джерело (генератор) невеликого надлишкового тиску. При цьому надлишковий тиск буде постійно «виштовхувати» із клубу відпрацьоване повітря долілиць убік льотка, тому що іншого напрямку для його виходу в дуплі просто немає.
Тепер вернемося до безпосереднього розгляду питань повітрообміну.
Відомо, чтопри споживанні 1 кг меду бджолам для його засвоєння необхідно одержати 800 г кисню, а виділяють вони при цьому 680 г водяної пари, 1000 г вуглекислого газу й близько 12,57 Мдж (3000 ккал) теплової енергії.
Під час зимівлі одна бджола зїдає за добу 2,5— 3,0 мг, у середньому — 2,75 мг меди. Тоді родина з 20 тис. бджіл за добу споживає 55 г меду й 44 г кисню, а виділяє 38 г водяної пари й 55 г вуглекислого газу. Основні виділення бджоли роблять із подихом. Для того щоб видалити зі свого організму зазначена кількість Н
О и З
, бджоли видихають повітря, що має 4% вуглекислого газу (нормальна атмосфера містить 0,03% З
) і майже 100%-ную вологість (Комісар А.Д., 1994). Вихідний із клубу відпрацьоване повітря підігріте й має температуру не нижче температури кірки клубу ( 8-10 °З), а зміст кисню в ньому може опускатися до 3—4% (у нормальній атмосфері втримується 21% ПРО
).
Визначивши характеристики відпрацьованого повітря, розглянемо сам механізм воздухообменных процесів у дуплес бджолиним клубом. Для початку будемо вважати, що обсяг вдихуваного й видихуваного клубом повітря однаковий.
До настання холодної погоди, поки бджоли ще літають, повітрообмін у гніздовій порожнині здійснюється в основному за рахунок активної вентиляції через льоток пчела-ми-вентилировщицами. Після утворення зимового клубу повітрообмін дупла буде здійснюватися ще й за рахунок інших факторів, про які й піде мова нижче.
Оскільки дупло являє собою замкнуту порожнину з відкритим отвором (льотком), те в прийняті нами умовах холодне повітря, як більше щільн і важкий, буде надходити («уливатися») через нижню частину льотка усередину дупла. Там він буде поступово заповнювати нижню частину дупла й підніматися нагору, видавлюючи більше теплий і менш щільне відпрацьоване повітря нагору.
Процес заповнення дупла холодним повітрям буде тривати доти, поки тиск повітря у верхній закритій і теплій зоні дупла не зрівняється з тиском повітря в нижній холодній зоні. Такий стійкий стан наступить тільки тоді, коли зовнішнє важке повітря підніметься вище зрізу льотка й закупорить, як поршнем, менш щільне тепле повітря клубу у верхньому герметичному обсязі (мал.
3.6).
Висота своєрідного повітряного «затвора» (Ah) залежить від різниці температур і плотностей повітряних мас у холодній і теплій зонах дупла.
У стійкому стані, коли тепле повітря клубу буде закупорений угорі, нижня частина дупла виявляться заповненої повітрям з високим змістом кисню й низьким змістом З
(як в атмосфері). Надалі через всю площу зіткнення верхніх теплих і нижньої холодної зон, через границю їх роздягнула, буде відбуватися дифузія газів і водяної пари. Це буде приводити до вирівнювання концентрацій газів і
водяної пари в обох цих
зонах. Але при цьому не буде відбуватися вирівнювання температур у зонах, оскільки тепла зона перебуває вгорі, а конвективное тепло долілиць не поширюється. Площа зіткнення цих двох зон для діаметра дупла 25-30 см становить відповідно 0, 05-0,07 м . Мої розрахунки показують, що в одиницю часу тільки за рахунок дифузії через цю площу в нижню частину дупла буде віддалятися із клубу весь виділюваний за цей же час вуглекислий газ і майже вся водяна пара.
Нагадаю, що суть явища дифузії складається у вирівнюванні на молекулярному рівні концентрацій однойменних газів, що перебувають у двох соприкасаемых обсягах. При дифузії не відбувається механічного переміщення потоків газу, оскільки вирівнювання концентрацій відбувається на молекулярному рівні. Тому для явища дифузії не існує понять «верх» або «низ», тому що градієнт вирівнювання, що відбувається, концентрацій завжди спрямований через границю роздягнула від обсягу з більшою концентрацією газу убік обсягу з меншою концентрацією незалежно від того, як ці два обсяги будуть розташовані в просторі. Тому що різнойменні гази хімічно не смешиваемы, то дифузія кожного з них буде відбуватися незалежно, зі своєю швидкістю й по своєму напрямку.
Оскільки повітрообмін за рахунок дифузії відбувається мимовільно без участі бджіл, то назвемо такий механізм повітрообміну в дуплі «пасивною фазою повітрообміну». У цій фазі повітрообміну бджоли використовують свіже повітря, що перебуває в нижній частині дупла, Мінімальна потреба бджолиної родини з 20 тис. бджіл у свіжому повітрі становить 8 л у годину. Обсяг нижньої частини дупла, залежно від його форми й діаметра, найчастіше коливається в межах від 50 до 150 л. Після використання цього повітря в гнізді починає підвищуватися концентрація вуглекислого газу. При досягненні за межами клубу концентрації З
вище 3—4% бджоли починають активне вентилювання гніздового простору (Єськов Е.К., 1991). У результаті цього в теплій верхній зоні дупла починає підвищуватися надлишковий тиск повітря й границя роздягнула теплої й холодної зон починає опускатися долілиць. Тепер уже тепле повітря, що як має більше високий надлишковий тиск, починає витісняти долілиць холодне повітря. Як тільки границя роздягнула досягне верхнього зрізу льотка, відпрацьований тепле повітря, що виходить через продух у нижній частині клубу, одержить можливість подальшого безперешкодного виходу назовні через верхню частину льотка.
Якщо провести аналогію з літньою вентиляцією вулика, то можна припустити, що основна частина бджіл-вентилі-ровщиц буде працювати в районі льотка, створюючи саме там зону надлишкового тиску. У результаті цього в задньої стінки дупла буде створюватися зона невеликого розрідження, і там буде відбуватися підсмоктування повітря з нижньої частини дупла. Повітря, «прокачиваемый» у такий спосіб через клуб, з нижньої частини дупла буде відшкодовуватися за рахунок надходження зовнішнього свіжого повітря через нижню частину льотка. Таким чином, в активній фазі повітрообміну (назвемо її так) повітря буде рухатися по своєрідній петлі: нижня частина льотка - нижня порожнина дупла - нагору по задній стінці до клубу - клуб - продух у нижній частині клубу - через верхню частину льотка назовні (мал. 3.7).
Для зручності надалі будемо називати такий шлях руху повітря «петлею Соколова», на прізвище вперше її що описали.
Активне вентилювання дупла закінчиться тоді, коли зміст вуглекислого газу в гніздовій порожнині досягне прийнятного для бджіл низького значення. Під час активної фази повітрообміну із гніздової порожнини й дупла описаного механізму повітрообміну може порушуватися, а його плин змінюватися випадковим образом. Так, наприклад, при різких поривах вітру, що дме прямо в льоток, буде відбуватися примусова вентиляція гнізда за рахунок механічного переміщення чистого повітря в дупло, а відпрацьованого - у зовнішній простір (Бджільництво. 1996. № 4).
У літній період повітрообмін у дуплі буде здійснюватися в основному за рахунок роботи бджілвентилировщиц, які співвідносять ступінь активності своєї роботи з потребами родини в чистому повітрі.
Містячи виклад даного питання, можна сказати, що типове дупло в живому дереві є оптимальним житлом для родини бджіл протягом усього року. Це обумовлено тим, що доброчинна взаємодія живого дерева з родиною бджіл забезпечує їй найкращі умови для існування. Дупло своєрідне лоно живої природи, «...незважаючи на гадану простоту свого пристрою, має, однак, такі благодійні для рою досконалості, яких не мали й не мають жоден з існуючих вуликів, створених рукою людини» (Соколов Ф. А., 1900).
Рис. 3.7. Распределение во з душі (активная фаза воз.
Короткий зміст питання (висновки).
1.
Дупло - це замкнута порожнина в стовбурі живого дерева, що утворилася в результаті руйнування деревини ядра через його гниття.
2.
Стінки усередині дупла мають тонкий шар порохнявої (ситової) незапрополисованной деревини. Це є однією із причин того, що природні житла бджіл у дуплах живих дерев, як правило, добре зберігають тепло й у них завжди сухо.
3. Ситовина внутрішньої порожнини дупла, як губка, усмоктує велику кількість вологи, тому що її гигроскопичность в 3-5 разів вище, ніж у живій деревині.
4.
Первинне заселення бджоли проводять по більшій частині тільки в дупла живих дерев. Як правило, це дерева листяних порід.
5.
Типове дупло в живому дереві - це дупло достатнього обсягу (не менш 50 л) конусоподібної форми, у якому природно забезпечується створення необхідних умов для нормального існування бджолиної родини.
6.
Льоток у типовому дуплі найчастіше розташовується в районі його середньої частини, а під льотком, як правило, є вільний простір.
7.
У дупяе просторова орієнтація стільників не відрізняється строгою впорядкованістю. Основне кріплення стільників у дуплі здійснюється до його стінок. При цьому кріплення стільників здійснюється не суцільно, а з деякими отворами в стінок. Через ці отвори бджоли можуть вільно переходити з одного стільника на іншій.
8.
Замкнута порожнина дупла в живому дереві повністю захищає родину від електричних полів природного й штучного походження.
9.
Вода з мінеральними речовинами (пасока), що протікає по судинах живого дерева, захищає бджолине гніздо в дуплі від зовнішнього перегріву сонячними променями влітку й сприяє відбиттю теплового випромінювання зимового клубу й збереженню внутрішнього тепла в житло бджіл узимку.
10.
У дуплі не може бути протягів, тому що свіже повітря надходить, а відпрацьований віддаляється із замкнутої порожнини через один льоток.
11.
Як правило, зимовий клуб розташовується в типовому дуплі пыше льотка. При цьому він своєю масою повністю перекриває поперечний розріз дупла.
12.
Родина не заклеює льоток дупла в продовження всього літнього сезону. З настанням похолодань родина заклеює прополісом льоток, сообразуясь зі своєю силою й величиною дупла. Ніж глибше порожнина дупла під льотком, тим легше родині забезпечити собі комфортні умови зимівлі.
13.
Живе дерево благотворно впливає на життєдіяльність бджолиної родини, що перебуває в дуплі. Насамперед живе дерево бере участь у видаленні частини зайвої вологи з дупла за рахунок дії природного механізму видалення вологи провідною системою дерева.
14.
При настанні тривалого періоду низьких негативних температур (нижче —15...20 °З) дерево переходить у стан змушеного (екзогенного) спокою, при якому функціонування механізму видалення вологи провідною системою буде носити обмежений характер, а в окремі періоди дуже низьких температур і зовсім припинятися. У цьому випадку зайва волога із гнізда буде накопичуватися в ситовине нижньої холодної частини дупла, не роблячи негативного впливу на родину бджіл, що перебуває в теплій верхній частині дупла.
15.
У зимовий час холодне й важке зовнішнє повітря буде надходити в дупло через нижню половину льотка й заповнювати собою нижню частину дупла. Це процес буде тривати доти, поки тиск повітря у верхній закритій і теплій зоні дупла не зрівняється з тиском повітря в нижній холодній зоні. Коли зовнішнє важке повітря підніметься вище верхнього зрізу льотка, він закупорить, як поршнем, менш щільне тепле повітря клубу у верхньому герметичному обсязі. У цьому стані (пасивна фаза повітрообміну) споживання родиною ПРО
і видалення З
і частини вологи буде відбуватися за рахунок явища дифузії через границю роздягнула зон теплого відпрацьованого й холодного свіжого повітря.
16.
Після використання свіжого повітря й при підвищенні концентрації вуглекислого газу за межами клубу вище 3-4% бджоли починають активне вентилювання дупла (активна фаза повітрообміну). У результаті цього відпрацьоване тепле повітря під невеликим надлишковим тиском відтискує холодне повітря долілиць і сам починає виходити назовні через верхню частину льотка. Це приведе до того, що через нижню половину льотка свіже зовнішнє повітря починає надходити в нижню частину дупла.
17.
Після закінчення активного вентилювання нижня частина дупла виявиться заповненої свіжим повітрям, що, піднімаючись нагору, знову закупорить своєю масою тепле повітря гніздової порожнини. Знову наступить пасивна фаза повітрообміну, що протриває до початку чергової активної фази повітрообміну, і так ці цикли будуть повторюватися як завгодно довго.
18.
Таким чином, у зимовий час обмін повітря в дуплі й видалення продуктів життєдіяльності бджіл із гнізда здійснюється двома шляхами - за рахунок дифузії в нижню частину дупла (пасивна фаза повітрообміну) і за рахунок створення надлишкового тиску бджолами-вентилировщицами й виносу відпрацьованого повітря через льоток назовні (активна фаза повітрообміну). Але в кожному разі у верхній частині дупла зберігається своєрідний тепловий «ковпак», герметично закритий зверху й повністю відкритий знизу.
Видалення надлишкової вологи з дупла відбувається також і за рахунок дії механізму видалення вологи провідною системою живого дерева. Спільна дія зазначених факторів створює оптимальний мікроклімат усередині природного житла бджіл - типового дупла в живому дереві.
19. Типове дупло достатнього обсягу й форми є оптимальним (найкращим) житлом для бджіл із всіх відомих природних жител.
Дупла меншого обсягу, дупла іншої форми, а також дупла в сухих деревах не можуть бути оптимальними житлами для бджіл.
20. При конструюванні й виготовленні якісних штучних жител для бджіл алгоритмом роботи повинне бути не копіювання фізичних параметрів дупла, а натурне відтворення термодинамічних процесів і механізмів влаго- і повітрообміну, властивому типовому дуплу в живому дереві.
> Борть як житло ичел.
Своєрідним житлом бджіл, що займають проміжне положення між дуплом і вуликом, є борть.
Борть - це штучне житло для бджіл, виготовлене людиною в живому дереві. Оскільки із пристроєм борті більшість бджолярів незнайомі, то приведемо її докладний опис на основі книги Е. Петрова «Башкирська бортьова бджола» (1983).
Борть видовбують у деревах, що мають діаметр 60- 90 див, розташованих неподалік від гарних місць хабар і джерел води.
Для пристрою борті використовується спеціальний інструмент, яким у стовбурі живого дерева на висоті 6-10 м видовбують дупло довжиною 90-120 див. Внутрішній діаметр борті, залежно від товщини стовбура, становить 30-35 див. Товщина стінок борті - 10-20 див.
При виготовленні такого штучного дупла борті-вик намагається видовбувати в стовбурі дерева тільки внутрішню неживу й відносно суху частину (ядро) деревини, не зачіпаючи заболоні, у якій перебувають живі клітини провідної системи дерева. Це зменшує його травмування, а також створює умови, при яких усередині борті після її просушки утвориться шар сухої деревини, що добре зберігає тепло.
Штучне дупло повідомляється із зовнішнім середовищем через два отвори. Перше, велике, називається должеей, через нього оглядають гніздо й відбирають мед. Найчастіше должею роблять із південної сторони дерева у всю висоту борті й шириною 12—18 див. Другий, мале, отвір — льоток. Його роблять під кутом 90° стосовно должее, розташовуючи на 30—40 див нижче стелі борті. Для льотка видовбується прямокутний отвір 4x8 див, у яке потім вставляють конусоподібний деревяний вкладиш так, щоб він одним кінцем небагато виступав з отвору льотка назовні. Іншим своїм кінцем.
вкладиш проходить через всю внутрішню частину борті й упирається в її протилежну внутрішню стінку (мал. 3.8).
Для проходу бджіл через летковое отвір по обидва боки вкладиша залишають вертикальні щілини шириною 1-2 див. Такі невеликі летковые щілини зручні взимку, вони перешкоджають проникненню в житло шкідників бджіл (дятлів, куниць і ін.).
Стеля й дно борті роблять не під прямим кутом до стінок, а з невеликим нахилом долілиць, убік повинен. Такий пристрій підлоги й стелі охороняє борть від влучення в неї дощової води. Крім того, ухил дна назовні зручний для очищення борті навесні від сміття й загиблих бджіл.
Усередині борті зміцнюють дві горизонтальні хрестовини: одну у верхній частині на відстані 25-30 див від стелі, другу - на 15-20 див нижче льотка. Ці хрестовини й летковый вкладиш служать опорою для стільників, охороняючи їх від обривів.
Внутрішній обсяг у більшості бортей буває в межах 45-85 л.
Видовбану борть, як правило, залишають на рік для просушки. Потім висохлу внутрішню поверхню борті очищають від смоли, видаляють сміття й одночасно оснащують борть смужками стільників або вощини, прикріплюючи їх до стелі. Тільки після цього борть готова для природного заселення ройовими родинами.
Таке житло бджіл, що має масивні стінки із внутрішнім шаром сухої деревини товщиною до 3 див, має гарними теплоизолирующими властивості.
Свої гнізда в бортях бджоли відбудовують зверху долілиць, і стільники звичайно досягають дна борті. Бортьові бджоли будують стільники неоднакової товщини. Це залежить від сили риючи, що заселили борть, призначення й використання комірок. У бортях нерідко можна бачити строго правильну форму стільників. Але буває й так, що гніздо бджіл у борті - це скупчення стільників різної товщини й форми.
У стелі борті розміщаються медяні стільники товщиною 35-37 мм. Нижче медяних комірок розташовуються звичайні стільники, товщиною 25-27 мм, у яких бджоли вирощують розплід.
Особливістю умов використання медозбору родинами, що живуть у бортях і дуплах дерев, є те, що їхнього житла, що перебувають високо над землею, раніше й краще висвітлюються сонцем і, будучи захищеними товстими стінками дерева, гнізда менш піддані різким коливанням температури в нічний час. Це подовжує період денного літа бджіл за взятком у порівнянні з родинами, розміщеними на пасіці. Так, виліт бджіл з бортей за взятком з липи починається на 20-25 мінут раніше, ніж з вуликів. Тривалість робочого дня в бортьових бджіл під час головного медозбору доходить до 17 годин на добу.
Е. Петров приводить цікавий опис борті в стовбурі дуба, у якій родина бджіл проживала довгі роки: «Краю повинен цієї борті заросли напливами деревини, а стільники гнізда нагадували якусь тендітну темно-коричневу шкіру й мали комірки не шестигранної, а круглої форми. В 1960 р. ця родина изроилась - відпустила б роїв. Друкований мед навіть у верхній частині гнізда не закристалізувався, а залита медом перга добре збереглася. Всі стільники в ньому від верху до низу були заповнені медом. Усього в борті виявилося 90 кг прекрасного липцю, накопиченого за ряд
минулих років. Збільшення товщини стільників рік у рік привело до зменшення сили родини й здрібнюванню самих бджіл. Такі умови спонукують бджоли покинути старе гніздо й шляхом багаторазового роїння переселятися в нові житла».
Втручання людини в життя бджолиної родини, що живе в борті, найчастіше обмежується двома оглядами - весняним і осіннім. Весняний огляд проводиться для перевірки стану родини, що вийшла із зимівлі, а осінній - для добору стільникового меду.
А тепер давайте проаналізуємо якості борті як житла бджіл у саме важке для них час - у період зимівлі.
Багаторічні спостереження за життям бджіл у бортях дозволили дійти висновку, що для зимуючих у бортях бджіл найнебезпечніші три негативних фактори: 1) наявність падевого меду в гнізді; 2) конденсація вологи в житло, що нерідко приводить до його заледеніння; 3) варроатоз (Петров Е.П., 1983).
У контексті нашого аналізу зупинимося тільки на докладному розгляді такого фактора, як конденсація вологи в борті.
От що із цього приводу повідомляє першоджерело: «Зимівля бджіл у борті проходить успішно тільки в тому випадку, якщо в ній є вентиляція для припливу холодного свіжого повітря й видалення теплими, насиченими парами води повітря. Повітрообмін іде через льотки й спеціально залишені на зиму щілини в нещільно закритих кришок повинен. Ознаками повітряної тяги в морозні дні служить пухкий сніг у верхній частині нещільно закритої повинен борті, через яку вільно виходить тепле повітря, насичений водяними парами. Родини, що пішли в зимівлю із щільно закритими кришками повинен, страждають від вогкості, а багато хто з них гинуть.
... Якщо в борті немає достатньої вентиляції, те водяні пари, виділювані бджолами, конденсуються на холодній поверхні стінок їхнього житла, осідаючи дрібними крапельками. З настанням сильних морозів ця волога перетворюється в іній, а потім у лід. Заледеніння починається з нижньої, більше холодної частини житла бджіл, у першу чергу з його дна. Потім лід поступово поширюється по стінках борті усе вище, піднімаючись до клубу. Нарешті, заледеніння досягає клубу бджіл, стискає його й викликає загибель родини. Заледеніння стінок борті спричиняє збільшення змісту води в меді в силу його гигроскопичности. Водянистий мед непридатний для харчування бджіл і прискорює їхня загибель.
Отже, поява в бортях зимової вогкості, інею й заледеніння є нещастя недостатнього повітрообміну між житлом бджіл і навколишнім середовищем. У свою чергу, як повітрообмін, так і процес конденсації пар води перебуває в найтіснішій залежності від температурних умов, що складаються в житло бджіл».
У журналі «Бджільництво» № 10, 1982 И.Ф. Шафиков повідомляє, що «...бортевик...у період осінньої ревізії між стінкою борті й кришкою повинен залишає щілину. Розмір цієї щілини він визначає, керуючись власним досвідом, для кожної борті по-своєму. Повітрообмін відбувається в основному через верх повинен і льоток... Для бортьових бджіл небезпечніше скупчення водяних пар у гнізді, чим холод. Досвід показав, що із щільно закритими долже-ями родини в бортях гинули вже в січні».
Е. Петров приводить температурний режим борті із зимуючою родиною по даним крапкових вимірів температури усередині борті при зовнішній температурі —27 °С (мал. 3.9). Тепер давайте подивимося, як розподіляються температури по висоті борті (по умовних розтинах) у центральній вуличці. Оскільки в борті стільники розташовані на теплий замет, те центральній вуличці буде відповідати «ОБ» вертикаль на мал. 3.9, а. За початок вертикальної координати (0 див) приймемо стелю борті (мал. 3.10).
Границі клубу на всіх цих малюнках визначаються ізотермою +8 °С. Тоді з мал. 3.9, б видно, що в горизонтальній площині клуб (на відміну від дупла) повністю не перекриває своїм обсягом порожнина борті. Пояснити цей факт можна тим обставиною, що форма борті в горизонтальній площині близька до трапеції, а форма клубу в цій же площині наближається до кола. До чого це приводить? А приводить це до того, що температура повітряного простору, що оточує клуб усередині борті, має майже такі ж значення, як і під відкритим піднебінням. І навіть над клубом
Таблица 3.2
(див. мал. 3.10) існують негативні температури, чого не буває навіть у добре утеплені зверху вуликах, не говорячи вже про дупло. При цьому температури в клубі й усередині самої борті ще змінюються протягом доби (табл. 3.2).
З даних таблиць видно, що клуб бджіл через свою теплову малопотужність не здатний обігріти й не обігріває таке житло, що він не може перекрити в горизонтальній площині своїм обсягом. Це,.
до речі
ставиться у відомій мері й до вулика, про що ми будемо говорити далі. Отож, реально виходить, що в борті клуб бджіл існує як би на вулиці, оскільки температури поза клубом незначно відрізняються від зовнішніх. А що є першопричиною цього факту? Відповідь очевидна - конструкція самої борті, у якій должея (суцільний отвір у дереві) займає всю висоту борті. І як би щільно кришку повинен не підганяли під розмір отвору, однаково там залишаться щілини, через які вступник у борть холодне зовнішнє повітря «видавить» з житлової порожнини тепле повітря, виділюваний клубом. І виходить парадоксальна ситуація - при щільно закритій кришці повинен, коли утворяться тільки дуже дрібні щілини, холодне повітря однаково через них проникає усередину, але швидкість повітрообміну при цьому буде настільки незначної, що надлишкова внутрішня волога не зможе повністю віддалятися із гнізда й бджоли будуть страждати від вогкості з усіма вытекающими негативними .наслідками. А з іншого боку, якщо за рахунок спеціально залишених щілин по периметрі повинен збільшиться приплив свіжого повітря усередину й, отже, збільшиться швидкість повітрообміну, то зимівля бджіл може проходити успішно (як пишуть Е.П. Петров і И.П. Шафиков). Однак зрозуміло, що при цьому клуб буде сильно прохолоджуватися повітряним потоком і тому бджолам прийде споживати більше корма, що теж погано. Так, за три місяці (листопад - січень) витрата кормів бджолами в бортях на 20% більше, ніж у рамкових вуликах (Петров Е.П., 1983).
Хочу звернути увагу також і на те, що в борті «протягати» буде не тільки через щілини в должее, але й у напрямку «льоток - должея». А вуж цей холодний потік буде буквально пронизувати клуб, видуваючи з нього не тільки зайву вологу й вуглекислий газ, але й живлюще тепло.
Результатом усього сказаного й дії інших негативних факторів є загибель під час зимівлі великої кількості бортьових родин, що доходить в окремі роки до 30%. Середня загибель бджіл, що зимували, за 9 років спостережень склала 12% (Петров Е.П., 1983).
Уважний читач може поставити запитання: «А чому ж у живому дереві, у якому перебуває борть, не працює механізм видалення вологи провідною системою дерева, як це відбувається в дуплі?».
За викладеними вище причинами функціонування цього механізму видалення вологи блокується негативними температурами усередині борті, оскільки волога, виділювана клубом, намерзає на внутрішніх стінках повинен, і в такому агрегатному стані вода вже не може попадати в провідну систему дерева. Крім того, створена людиною в живому здоровому дереві борть, навіть після її просушки, буде мати усередині не ситовину, а просто суху деревину, що погано убирає вологу. Із цієї причини навіть при сприятливих умовах осушення бджолиного гнізда в бортях буде відбуватися значно слабкіше, ніж у дуплах.
От і виходить парадоксальна ситуація, коли бджоли в бортях, виготовлених у живих деревах, за зазначеними вище причинами зимують гірше, ніж у бортях, що перебувають у сухостійних деревах. В останніх бортях не відбувається внутрішнього заледеніння, оскільки вони «тепліше» бортей у живих деревах, а пориста ситова деревина до того ж добре поглинає вологу із гнізда (Косарев М., 1985). У дуплі через інший його пристрій все відбувається навпаки бджоли краще зимують у дуплах, розташованих у живих деревах.
Короткий зміст питання (висновки).
1 Борть - це штучне житло бджіл, виготовлене людиною в живому дереві.
2.
У бортях, розташованих, як правило, на висоті 6-10 м, за рахунок кращого висвітлення льотка сонцем подолжительность робочого дня під час головного медозбору може доходити до 17 годин.
3.
Сприяє продовженню робочого дня в літній ериод і те, що бортьові родини, будучи захищеними товстими стінками дерева/менш піддані різким коливанням температури в нічний час про порівняння з родинами, що перебувають у вулику.
4.
Зимівля бджіл у борті може пройти успішно тільки тім випадку, якщо в ній є достатня вентиляція через спеціально залишені на зиму вентиляційні щілини в нещільно закритих кришок повинен.
5.
Родини, що пішли в зимівлю із щільно закритими кришками повинен, страждають від вогкості, а багато хто з них гинуть. Максимальні втрати бортьових бджіл за зимівлю становлять 30%, а середні втрати -12%.
6.
На відміну від дупла, у борті, так само, як і у вулику, зимовий клуб не перекриває своєю масою горизонтальний розтин порожнини, що приводить до появи в певні періоди зимівлі негативних температур навіть над клубом.
7. У бортьовій порожнині зимовий клуб постійно перебуває в оточенні температур, які лише незначно відрізняються від зовнішніх. Це становитсявозможным тому, що в борті завжди є щілини в місці прилягання кришки до должее. Щілини ці по висоті дорівнюють висоті всієї борті, і через них холодне зовнішнє повітря постійно надходить у борть. Зовнішнє повітря надходить у борть також і через льоток. У результаті холодне зовнішнє повітря має можливість безперешкодно надходити в житло бджіл у борті. Положення збільшується наявністю постійного протягу через клуб по напрямку «льоток - щілини в должее».
8.
У холодну пору року провідна система дерева блокована й не може сама функціонувати й видаляти зайву вологу з борті. Причиною блокування провідної системи є негативна температура, що постійно є присутнім усередині бортьової порожнини в дереві.
9.
За три місяці зимівлі (листопад - січень) споживання кормів бджолами в бортях на 20% більше, ніж у вуликах у тій же місцевості.
10.
По своїх конструктивних особливостях борть не може бути оптимальним житлом для бджіл. Це житло по параметрах перебування не витримує ніякого порівняння з житлом для бджіл у типовому дуплі живого дерева.
>