Концентрації ПРО
і З
по-різному розподіляються в бджолиному житлі у звязку з нерівномірністю розміщення бджіл у клубі й у внутриульевом просторі, а також через неоднаковий ступінь вентилювання різних зон житла. Звичайно в центральній зоні гнізда концентрація вуглекислого газу вище, ніж у периферичній частині. На противагу цьому концентрація кисню убуває від периферії до центра гнізда.
Восени з початком зниження активності й утворенням зимового клубу концентрація З
у бджолиному житлі значно підвищується. Уже в жовтні при зниженні температури від +10 °С до 0 °С зміст ІЗ
у периферичній частині житла встановлюється на рівні 0,4—1,2%, а в центральній частині гнізда — від 0,9 до 2,5%. Концентрація ПРО2у периферичній частині житла в цей час знижується до 15-19%, а в центрі — до 10-16%. У ході першої половини зимівлі концентрація З
у центральній частині гнізда може доходити до 5-8%, а зміст ПРО
опускатися до 3—4%.
У другій половині зимівлі з підвищенням зовнішньої температури й початком активізації бджіл концентрація вуглекислого газу у вуликах зменшується, а кисню — підвищується. На початку весни при температурі від 0 до +8 "З кількість ІЗ
у центральній частині вуликів буває на рівні 1, 7-2,3%, а в периферичній зоні — 0, 6-1,5% ( Есь-Ков Е.К., 1991).
Певний вплив на газовий режим робить використання електропідігрівання. Так, Е.К. Єськов наводить приклад: в 12-рамковому вулику використовувалися нагрівальні елементи, що перебувають на дні й підтримують температурі в подрамочном просторі 5-10 "З. Концентрація вуглекислоти в надрамковому просторі над зоною розміщення розплоду в такому вулику при коливанні зовнішньої температури від 0 до -27 "З перебувала в межах 0, 25-1,7% (у середньому 0,7%). У той же самий час у подібних вуликах, що перебувають на вулиці, концентрація З2 змінювалася від 0,9 до 3,8% (у середньому 1,9%). Мінімальний зміст вуглекислоти у вуликах з електропідігріванням повязане з меншим споживанням бджолами корму, а отже, і меншим виділенням вуглекислоти, а також з більшою інтенсивністю природного повітрообміну між внутриульевым простором і зовнішнім середовищем.
Дослідженнями встановлено, що із всіх основних компонентів повітря бджоли реагують тільки на підвищення в ньому концентрації вуглекислого газу. Тому нагромадження в гнізді вуглекислоти спонукує бджоли вентилювати своє житло (Єськов Е.К., 1991).
Видалення вуглекислого газу із гнізда в зимовий період ускладнюється тим, що бджоли не можуть виходити із клубу, тому основним механізмом видалення З
є зменшення щільності бджіл, що утворять клуб. Це приводить до збільшення проникності повітря усередину клубу й видаленню з нього вуглекислоти.
Інший механізм видалення З2 із зимового клубу повязаний з активною вентиляцією, що здійснюють сидячі в кірці клубу бджоли. Цей механізм у зимовий період можна назвати аварійним, оскільки він включається тільки в тому випадку, коли одного розосередження бджіл уже стає недостатньо для видалення вуглекислоти, що збуджує бджіл. Зовні включення цього механізму фіксується збільшенням шуму, виробленого родиною.
Установлено, що в зимовий період збудження бджіл і активне вентилювання гнізда починається при 4%-ний концентрації З02 у периферичній частині гнізда. Подальше підвищення концентрації вуглекислого газу сильніше збуджує бджіл і збільшує интенсивность
активной вентиляції. Так, у проведених досвідах Е.К. Єськова (1991) вимірялася активність роботи бджіл-
нтилировщиц у зимовому клубі по інтенсивності звуків, вироблених